1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 04 вересня 2025 року, апеляційну скаргу з доповненнями підозрюваного ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2025 року, відносно,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Піщанка Новомосковського р-ну., Дніпропетровської обл., українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, із вищою освітою, адвоката, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, керуючого партнера АО «Перша адвокатська контора», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022), ч. 2 ст. 436-2 КК України, -
за участю: прокурора в режимі відеоконференцзв'язку захисника підозрюваного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління до судового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , терміном на 60 (шістдесят) днів, однак в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з таким рішенням, підозрюваний ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання частково, продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень.
Підозрюваний вважає, що підстави для продовження йому безальтернативного запобіжного заходу, відсутні.
На думку ОСОБА_5 він фактично до моменту визнання його судом винуватим відбуває покарання, оскільки тривалий час утримується під вартою.
Звертає увагу на те, що за шість місяців утримання ОСОБА_5 під вартою, його не допитано щодо фактів та обставин викладених у його заяві про вчинення відносно нього злочину.
Також зазначає про необґрунтованість підозри, недопустимість та неналежність протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22 березня 2024 року та відповіді ТОВ «Українська школа сучасних технологій» від 24.09.2024.
Крім того, зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилається на характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, постійну роботу, місце проживання, сім'ю, на його утриманні дружина та малолітня дитина.
04 вересня 2025 року захисником ОСОБА_7 направлено доповнення до поданої ОСОБА_5 апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12 січня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024040000000048, за підозрою, у тому числі ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
19 січня 2025 року ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України та 20 січня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
21 січня 2025 року Октябрським районним судом м. Полтави до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на шістдесят днів до 18 березня 2025 включно.
04 лютого 2025 року Полтавським апеляційним судом апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_5 щодо застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, або визначення розміру застави залишена без задоволення, а ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 21.01.2025 щодо ОСОБА_5 - без зміни.
13 березня 2025 року першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_9 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024040000000048 продовжено до трьох місяців, тобто до 20 квітня 2025 року включно.
17 березня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою по 20 квітня 2025 року включно, та визначено заставу у сумі 1300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 936 400 (три мільйона дев'ятсот тридцять шість тисяч чотириста) гривень.
14 квітня 2025 року Київським апеляційним судом скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2025 та постановлено нову ухвалу, якою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 20.04.2025 включно, без визначення розміру застави.
15 квітня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024040000000048 продовжено до шести місяців, тобто по 20 липня 2025 року включно.
16 квітня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою по 14 червня 2025 року включно без визначення розміру застави.
19 травня 2025 року Київським апеляційним судом відповідну ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2025 залишено без змін.
12 червня 2025 року Шевченківським районним судом м. Києва продовжено строк тримання ОСОБА_5 під вартою по 20 липня 2025 року включно без визначення розміру застави.
15 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 20 серпня 2025 року включно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022), ч. 2 ст. 436-2 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
На даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього обмежувального заходу.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Посилання підозрюваного на недопустимість та неналежність протоколів НСРД, підлягають перевірці під час дослідження та оцінки доказів, що відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022), ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність.
Зокрема, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати речі чи документи, що мають істотне значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховано під час застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, на цей час не зменшилися та продовжують існувати.
Врахування тяжкості покарання при розгляді питання щодо запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. У даному кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визначення розміру застави ОСОБА_5 .
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки на стадії досудового розслідування.
Щодо стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , то прокурором повідомлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року зобов'язано провести медичне обстеження підозрюваного.
Також, колегією суддів враховано те, що на даний час у кримінальному провадженні триває стадія, передбачена ст. 290 КПК України.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2025 року, відносно ОСОБА_5 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Унікальний номер справи 761/29440/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/5926/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК