1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 02 вересня 2025 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Івангород, Ічнянського р-ну., Чернігівської обл., громадянина України, одруженого, працюючого генеральним директором ДП «Ліси України», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України,
за участі: прокурора захисників в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_13 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 вересня 2025 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 30 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 000 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначає про порушення територіальної підсудності, з огляду на те, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді Голови Державного агентства лісових ресурсів України обіймав посаду державної служби категорії «А» та йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. Відтак, клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду.
Також посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема орган досудового розслідування у клопотанні зазначав про 13 виїздів ОСОБА_6 за кордон, що свідчить про можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування. Однак, листом Держлісагенства від 29.07.2025 повідомлено, що ОСОБА_6 в період з 24.02.2022 по 04.05.2023 перебував у закордонних службових відрядженнях.
Обмеження виїзду ОСОБА_6 за кордон може бути забезпечено через покладення на підозрюваного обов'язку здати закордонні паспорти та інших обов'язків.
Звертає увагу на те, що підозрюваний був обізнаний про кримінальне провадження через неодноразове проведення слідчих дій за його участі в березні-травні 2025 року, проте не вчиняв жодних дій для переховування від слідства та суду.
Посилається на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, одружений, на його утриманні неповнолітня дочка та батьки пенсіонери.
Зауважує, що визначена слідчим суддею застава є непомірною для ОСОБА_6 та його сім'ї.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 листопада 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023000000001002, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст.209, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 366-1, ч. 2 ст. 367 КК України.
21 липня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України та його було затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у зв'язку з наявністю достатніх підстав вважати, що він може вчинити втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
22 липня 2025 року старший слідчий в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_13 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 100 000 000 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково, застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 вересня 2025 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 30 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 000 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного, заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також дані про його особу, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Зокрема, слідчий суддя, дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_6 до інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду кримінального провадження по суті.
З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корупційного кримінального правопорушення у сфері службової діяльності. При цьому, за вчинення злочину, передбаченого ст. 368-5 КК України, визначене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тому, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, підозрюваний, з метою його уникнення, може переховуватися від органів досудового розслідування, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_6 , з метою приховати докази своєї злочинної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, підозрюваний ОСОБА_6 , будучи колишнім Головою Державного агентства лісових ресурсів України та діючим генеральним директором ДСГП «Ліси України», має вплив на всіх працівників лісогосподарських підприємств, які перебувають у його прямому підпорядкуванні, а тому може знищити особисто або надати вказівку підлеглим працівниками знищити речі та документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності ним так і іншими особами, стосовно яких органом розслідування проводяться слідчі та процесуальні дії, що також підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 , будучи колишнім Головою Державного агентства лісових ресурсів України та діючим генеральним директором ДСГП «Ліси України», має вплив на всіх працівників лісогосподарських підприємств, які перебувають у його прямому підпорядкуванні, а тому може здійснювати вплив як на них, так і на інших осіб, яким можуть бути відомі обставини вчиненого підозрюваним та іншими на даний час не встановленими особами кримінального правопорушення, покази яких мають або матимуть значення для встановлення істини у справі. Наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності, може використати зазначені можливості, а також зв'язки для незаконного тиску на свідків, на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу або примушування до давання вигідних йому показань чи вчинення інших дій.
Слідчим у клопотанні також зазначено про те, що побоюючись реальної міри покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі ухилятися від органу органу розслідування та суду. Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 у період дії воєнного стану в Україні здійснив 13 виїздів за кордон, що підтверджується відповідним витягом від 21.07.2025 з Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини кримінального провадження достатньо переконливо підтверджують, що інші менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Даних, на які посилаються захисники і які б беззаперечно унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою матеріали судового провадження не містять.
Доводи сторони захисту щодо порушення правил підсудності у кримінальному провадженні, є необґрунтованими.
Зокрема, з матеріалів провадження убачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000001002 від 14.11.2023 здійснювалося Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, а процесуальне керівництво забезпечувалося Офісом Генерального прокура.
Відповідно до ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Враховуючи наведене, клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано до Печерського районного суду м. Києва.
Також, колегією суддів враховано те, що 25 липня 2025 року захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року - повернуто особі, яка її подала, з підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК України, як така, що не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.
Разом із тим, доручено постановою прокурора першого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 від 31 липня 2025 року, здійснення досудового розслідування № 62023000000001002 від 14.11.2023 детективам Національного антикорупційного бюро України.
Щодо розміру застави, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя правильно визначив розмір застави підозрюваному, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя врахував при цьому існуючі ризики, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступень тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та обґрунтовано визначив заставу у розмірі 30 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 000 гривень. Такий розмір застави належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Посилання захисту на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не спростовують висновків щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
Унікальний номер справи 757/34171/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18
Провадження № 11сс/824/6138/2025 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України