23 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та захисником ОСОБА_6 , який використовував власний технічний засіб, об'єднане кримінальне провадження з проваджень № 12023116130000901, № 12023111130002891, № 12023111130003156 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бровари Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 12.12.2022 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік;
- 03.08.2023 Броварським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та прокурора у провадженні на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року,
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/1660/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1
кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2023 року, остаточне покарання визначено ОСОБА_7 у вигляді 5 років 7 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 постановлено обчислювати з дня набуття вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано у строк призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 за цим вироком покарання з дня її затримання - з 26 вересня 2023 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, до набрання цим вироком законної сили.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Суд визнав доведеним, що 09 серпня 2023 року приблизно о 09 год. ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік залізничного вокзалу в м. Бровари Київської області в лісосмузі, на ґрунтовому покритті помітила паперовий згорток та, взявши його до рук, виявила всередині порошкоподібну речовину білого кольору, після чого зрозуміла, що його вміст - це наркотична речовина, обіг якої обмежено - метадон (фенадон), оскільки періодично його вживає.
У цей час у ОСОБА_7 виник умисел на незаконне придбання зазначеного наркотичного засобу для особистого вживання без мети збуту. Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, ОСОБА_7 09 серпня 2023 року приблизно о 09 год. 03 хв., перебуваючи неподалік залізничного вокзалу в м. Бровари Київської області в лісосмузі, помістила цей паперовий згорток до лівої кишені шортів, які були на ній одягнуті, чим незаконно придбала та розпочала його незаконно зберігати до 13 год. 50 хв. 09 серпня 2023 року, до його вилучення працівниками поліції за адресою: неподалік буд. № 13 по вул. Харківській в м. Бровари Київської області.
Вилучена у ОСОБА_7 порошкоподібна речовина містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маса метадону (фенадону) в речовині становить 0,027 г.
Крім того, 16 серпня 2023 року приблизно о 16 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , звернула свою увагу на ноутбук марки «Lenovo» моделі «V14G2ITL», серійний номер: PF3D1DEV, чорного кольору, який знаходився на столі у спальній кімнаті зазначеної квартири та належав ОСОБА_9 , після чого у неї виник умисел, направлений на повторне таємне викрадення цього ноутбуку.
Того ж дня, а саме 16 серпня 2023 року, приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні зазначеної квартири, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий умисел, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрала ноутбук марки «Lenovo», вартістю 25 439,10 грн.
У подальшому ОСОБА_7 залишила місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим завдала своїми умисними протиправними незаконними діями потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на суму 25 439,10 грн.
Крім того, 07 вересня 2023 року приблизно о 01 год. ОСОБА_7 , проходячи повз домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , звернула свою увагу на це домоволодіння, передбачаючи, що на його території можуть знаходитися цінні речі, після чого у неї виник умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Того ж дня, а саме 07 вересня 2023 року, приблизно о 01 год. 05 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку за зазначеною вище адресою, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю власника та очевидців, за допомогою фізичної сили рук відчинила вхідну хвіртку та проникла на територію цього домоволодіння, звідки таємно повторно викрала велосипед марки «Махх Pro», синього кольору, вартістю 6 966,67 грн., який належав ОСОБА_10 , який вона вивела в руках та разом із ним залишила місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.
Надалі 07 вересня 2023 року приблизно о 02 год. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на таємне повторне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю власника та очевидців, підійшла до території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де за допомогою фізичної сили рук відчинила вхідну хвіртку та проникла на територію цього домоволодіння, звідки викрала велосипед марки «Rover x60 Air 27,5», чорно-синього кольору, вартістю 4 499,67 грн., який належав ОСОБА_10 , який вона вивела в руках та разом із ним залишила місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 завдала потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 11 466,34 грн.
В апеляційні скарзі захисник ОСОБА_6 , не оспорюючи наявні докази по справі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої, просить вирок суду змінити та пом'якшити ОСОБА_7 призначене покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши їй мінімальне покарання.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції, ухваливши обвинувальний вирок, призначив обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та 7 місяців, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої, яке хоч і не виходить за межі встановлених санкціями статей Кримінального кодексу України, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, оскільки не були належним чином з'ясовані з достатньою повнотою обставини пом'якшуючі міру покарання, а також дані, які характеризують особу обвинуваченої.
При цьому судом встановлено, що обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої відсутні, а пом'якшуючими її покарання обставинами є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Також при ухваленні вироку судом не були належним чином досліджені відомості про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , яка на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Вказує й на те, що допитана у судовому засіданні ОСОБА_7 повністю визнала свою провину, щиро розкаялася та пояснила, що дуже жалкує про скоєні нею злочини, але скоїла їх у зв'язку з важким матеріальним становищем.
Разом з тим, судом першої інстанції не були прийняті до уваги та враховані зазначені обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої, під час призначення покарання, оскільки вказані обставини не характеризують особу обвинуваченої з негативної сторони, жодних компрометуючих дій з боку обвинуваченої не відомо та не було встановлено, що може свідчити лише на користь обвинуваченої, та вплинути на призначення більш м'якого покарання, в результаті чого покарання призначене судом першої інстанції за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок своєї суворості.
Таким чином, вважає, що обвинуваченій ОСОБА_7 в силу тяжкості та обставин вчинених злочинів, з урахуванням даних щодо особи, щирого каяття і її поведінки в період досудового слідства та судового розгляду справи, можливо призначити більш м'яке покарання, а саме мінімальне покарання, яке передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, яке буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, та вважати ОСОБА_7 засудженою до покарання: - за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк 1 рік; - за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_7 за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 та остаточно призначити покарання у вигляді 5 років 7 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 07.05.2024. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є раніше судима вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Кримінальні правопорушення, за вчинення яких ОСОБА_11 визнано винною оскаржуваним вироком Броварського міськрайонного суду від 07.05.2024, вчинено 09.08.2023 та 07.09.2023, тобто після ухвалення вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023, та відповідно до відбуття покарання за вказаним вироком.
Крім того, ОСОБА_7 затримано 26.09.2023 з метою приведення вироку Броварського міськрайонного суду від 03.08.2023 до виконання, та з цього часу вона фактично відбувала покарання за вищевказаним вироком.
З тексту ж оскаржуваного вироку вбачається, що в межах кримінального провадження, яке безпосередньо розглядалось судом, відносно ОСОБА_7 не обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В подальшому, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2024 ОСОБА_7 було тимчасово залишено в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до закінчення судового розгляду у даному провадженні.
Тому, станом на момент ухвалення оскаржуваного вироку від 07.05.2024, ОСОБА_7 вже фактично відбула 7 місяців 12 днів позбавлення волі за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 та невідбута частина покарання за вказаним вироком склала 4 роки 5 місяці 18 днів позбавлення волі.
Разом з тим, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання шляхом часткового складання покарань, невірно визначив невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023, та при призначенні остаточного покарання не врахував строк відбутої частини покарання з 26.09.2023 по 07.05.2024 за вказаним вироком.
Крім того, призначивши ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, у виді 5 років 7 місяців позбавлення волі, суд визначив рахувати строк відбування покарання не з моменту ухвалення оскаржуваного вироку, тобто з 07.05.2024, а з моменту затримання ОСОБА_7 та направлення для відбування покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023, хоча повинен був встановити фактичний строк відбутого покарання за попереднім вироком суду та обраховувати строк відбування покарання ОСОБА_7 з моменту ухвалення вказаного вироку.
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції, визначаючи початок строку відбування покарання не з моменту ухвалення вироку (07.05.2024), а з моменту фактичного затримання особи для виконання попереднього вироку, застосував закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримавши доводи своєї апеляційної скарги, у вирішенні питання щодо апеляційної скарги прокурора поклався на розсуд суду, обвинуваченої ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу захисника та заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, а також прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги прокурора та заперечення щодо задоволення апеляційної скарги захисника, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд установити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
За правилами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Відповідно до ч. 2 ст. 349, ч.ч. 3, 4 ст. 371 КПК України, обсяг та порядок дослідження доказів визначаються ухвалою суду, яка може бути постановлена без виходу до нарадчої кімнати. Прийняте рішення відображається в журналі судового засідання.
При цьому ч. 4 ст. 349 КПК України передбачено, що допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК України.
Положеннями ст. 374 КПК України визначено, що у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Отже, висновки суду щодо обвинуваченого і кожного його обвинувачення мають ґрунтуватися на доказах, які досліджені судом, відповідно до обсягу та порядку, визначеного судом за правилами ч. 2 ст. 349 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що зазначених вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.
Як вбачається із журналу судового засідання від 03.05.2024, на стадії з'ясування обсягу доказів та порядку їх дослідження, з урахуванням факту повного визнання обвинуваченою ОСОБА_7 вини у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, прокурор запропонував спрощений порядок дослідження доказів, а саме провести допит обвинуваченої та дослідити матеріали щодо характеризуючих даних обвинуваченої.
З такою позицією прокурора погодилися і захисник ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_7 .
Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, місцевий суд ухвалив встановити спрощений порядок дослідження доказів у відповідності до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, після вислуховування пояснень обвинуваченої ОСОБА_7 , дослідив матеріали провадження за ст. 309 КК України, що надійшли у спрощеному провадженні в порядку ст.ст. 381, 382 КПК України, долучив подані прокурором документи, які характеризують особу обвинуваченої, закінчив судовий розгляд та перейшов до судових дебатів.
Водночас, з вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року слідує, що допитана у судовому засідання ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, при цьому надала суду показання, що повністю відповідають викладеним у вироку обставинам вчинення кримінальних правопорушень, про вчинене щиро розкаялася, просила суворо її не карати.
При цьому з вироку суду вбачається, що судом, на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, зазначається, що, крім посилання на повне визнання вини обвинуваченою, її вина додатково підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема: - протоколом огляду місця події від 09 серпня 2023 року, проведеного слідчим СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області за адресою: Київська обл., м. Бровари. вул. Харківська, буд. 13, та фототаблицею до цього протоколу ОМП; - висновком експерта Київського НДЕКЦ від 24.08.2023 № СЕ-19/111-23/42032-НЗПРАП та ілюстративною таблицею до нього, згідно з якими надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), маса метадону (фенадону) в речовині становить 0,027 г; - протоколом затримання ОСОБА_7 від 26 вересня 2023 року; - протоколом огляду місця події від 07 вересня 2023 року та фототаблицею до нього за адресою: АДРЕСА_3 ; - протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 05 жовтня 2023 року, згідно з яким свідок ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка привезла до нього два велосипеда; - протоколами пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками від 08 вересня 2023 року, згідно з якими потерпілий ОСОБА_10 впізнав належні йому велосипеди; - постановою слідчого про визнання велосипедів марки «Махх Pro» синього кольору та марки «Rover х60 Air 27,5» чорно-синього кольору речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023111130003156 від 07 вересня 2023 року; - висновком експерта Київського НДНКЦ від 28.09.2023 № СК-19/111-23/48992-ТВ, згідно з яким ринкова вартість велосипеда марки «Махх Pro» синього кольору станом на 09.09.2023 могла становити 6 966,67 грн., а велосипеда марки «Rover х60 Air 27,5» чорно-синього кольору 4 499,67 грн.; - протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 серпня 2023 року, згідно з яким гр. ОСОБА_9 повідомив Броварське РУП ГУНП в Київській області про те, що 16.08.2023 року в його квартирі зник ноутбук; - протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 21 жовтня 2023 року та довідкою до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка була в нього вдома 16 серпня 2023 року, після чого у нього зник ноутбук; - протоколом огляду місця події від 19 серпня 2023 року та фототаблицею до нього за адресою: АДРЕСА_4 ; - висновком експерта від 21.08.2023 № 3586/23, згідно з яким ринкова вартість ноутбуку марки «Lenovo» моделі «V14G21TL» чорного кольору станом на 16.08.20223 становить 25 439,10 грн.; - протоколом пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 21 жовтня 2023 року та довідкою до нього, згідно з яким свідок ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яку він бачив 16 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_9 ; - протоколом огляду місця події від 22 серпня 2023 року та фототаблицею до нього за адресою: АДРЕСА_2 ; - протоколом проведення слідчого експерименту від 24 серпня 2023 року за участю потерпілого за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що у матеріалах кримінального провадження взагалі відсутній протокол затримання ОСОБА_7 від 26 вересня 2023 року.
Отже, суд в оскаржуваному рішенні послався, в тому числі на докази, які не досліджувались судом, а також такі, які не містяться у матеріалах кримінального провадження, що вказує на недотримання судом вимог ст.ст. 349, 374 КПК України.
При цьому, судом апеляційної інстанції, з метою з'ясування порядку та обсягу досліджених судом доказів та змісту наданих обвинуваченою показань, було витребувано з суду першої інстанції технічний носій інформації, на якому зафіксовано перебіг судових засідань від 03.05.2024 та 07.05.2024, проте, прослухати наданий звукозапис не виявилось можливим, оскільки він міститься у сховищі, доступ до якого апеляційному суду не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є підставами для скасування вироку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», коли суд першої інстанції докази не досліджував або досліджував частково, апеляційний суд має провести судове слідство з метою з'ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювалися у суді першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог КПК, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд.
Порушення судом першої інстанції вимог, передбачених ст. 349 КПК України про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження не відноситься до передбаченого в ч. 1 ст. 415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Проте, відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Колегія суддів вважає, що такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 15, 16 ч. 1 ст. 7 КПК України змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також безпосередність дослідження показань, речей і документів.
З метою забезпечення саме цих загальних засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_7 в суді першої інстанції.
Враховуючи підстави, з яких скасовано вирок суду та призначено новий розгляд в суді першої інстанції, питання призначення обвинуваченій покарання на даній стадії провадження є передчасними та підлягають перевірці при новому розгляді.
При цьому колегія суддів звертає увагу на слушність доводів прокурора щодо неправильності обчислення строку покарання з дня набуття вироком законної сили, а не з дати його ухвалення, зважаючи на те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 у даному провадженні не обирався, а вона утримується під вартою з 26.09.2023 року на виконання вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 року, а також щодо помилкового зарахування ОСОБА_7 у строк покарання того покарання, яке відбуте нею за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.08.2023 року з 26.09.2023 року по день ухвалення оскаржуваного вироку (07.05.2024 року), адже цей строк врахований при визначенні невідбутої частини покарання, а за вказаних обставин створює умови подвійного зарахування фактично відбутого строку покарання за попереднім вироком, що є порушенням ч. 4 ст. 71 КК України.
Таким чином, апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора у провадженніпідлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та прокурора у провадженні задовольнити частково.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3