Справа № 299/5966/24
Закарпатський апеляційний суд
29.09.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/54/25, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Дупака В. Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 110129 від 10.08.2024 та постанови судді від 25.11.2024 вбачається, що 10.08.2024 о 08 год 48 хв в м. Виноградів по вул. Ардовецькій, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник-адвокат Дупак В. Г. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, у якій просить постанову судді від 25.11.2024 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що суд безпідставно відхилив подане ним клопотання про повернення матеріалів справи до поліції для належного оформлення, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що викладені у протоколі обставини не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Відеозапис не є безперервним та розділений на чотири епізоди, і при цьому поліцейськими не доведено та не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Одночасно захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час та місце її розгляду, а копію оскаржуваної постанови сторона захисту отримала 31.12.2024.
-2-
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Дупака В. Г., неявка яких з урахуванням положень ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 та захисник-адвокат Дупак В. Г. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у тому числі як поштовим зв'язком, так і за допомогою смс-повідомлення. Разом з тим, клопотань про відкладення розгляду справи та відомостей про поважність причин чергової неявки ОСОБА_1 та захисника-адвоката Дупака В. Г., а також клопотання про проведення судового засідання 29.09.2025 у режимі відеоконференції, до апеляційного суду не надходило. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Дупака В. Г., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційний розгляд справи вже відкладався, у тому числі на підставі клопотання сторони захисту.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 та захисник-адвокат Дупак В. Г. не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 та відсутні дані як щодо належного повідомлення їх про час та місце розгляду справи 25.11.2024, так і щодо своєчасного отримання ними копії постанови, що перешкодило стороні захисту вчасно її оскаржити. Інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо дати отримання постанови судді від 25.11.2024, а саме 31.12.2024, в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на захист особи, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обгрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 10.08.2024 о 08 год 48 хв в м. Виноградів по вул. Ардовецькій, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 110129 від 10.08.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч тверджень апеляційної скарги, повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми;
-4-
рапортом старшого інспектора СРПП ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Савка В. В.; копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; довідками старшого інспектора САП Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Токар О. від 12.08.2024 про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія та про власника транспортного засобу марки «MAN», д. н. з. НОМЕР_1 ; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп'яніння та іншими матеріалами справи.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному , повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Матеріали справи не містять доказів про порушення старшим інспектором ВП № 1 (м. Виноградів) Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Савко В. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 110129 від 10.08.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
Із встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, тобто всі ті ознаки, що мали місце у випадку з водієм ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд оглянув відеозаписи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, які дають обґрунтовані підстави вважати, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу та у закладі охорони здоров'я.
При цьому, спілкування та поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчать про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан
-5-
алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я. Тому, апеляційний суд вважає, що поліцейськими не порушено будь-яких нормативноправових актів, які регулюють порядок направлення водіїв на огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, відеозаписами з місця події зафіксована однозначна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Вказаними відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги проте, що суд безпідставно відхилив подане ним клопотання про повернення матеріалів справи до поліції для належного оформлення, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд визнає безпідставними та надуманими, оскільки у матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 110129 від 10.08.2024, який складено щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеними вище судженнями і доводи апеляційної скарги про те, що викладені у протоколі обставини не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Неспроможними є і доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи у своїй сукупності беззаперечно свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці, будь-яких заперечень при спілкуванні з працівниками поліції з цього приводу не висловлював. Між тим, з відеозапису не вбачається, що на місці події перебували інші особи, які імовірно могли керувати транспортним засобом, і на наявність таких ОСОБА_1 не вказував працівникам поліції.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд не бере до уваги з огляду на таке.
Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції,
-6-
а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки цим відеозаписом підтверджено, що зі служби 102 надійшло анонімне повідомлення про те, що за адресою м. Виноградів, вул. Ардовецька, 166, Берегівського району, водій автомобіля марки «MAN», д. н. з. НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху України, у зв'язку з чим працівниками поліції було прийнято рішення зупинити та перевірити даний транспортний засіб. Під час спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 , який перебув в указаному транспортному засобі, ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти відповідний огляд на місці зупинки або у медичному закладі, на що останній відмовився. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає, а тому такі твердження сторони захисту апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані та безпідставні.
У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, згідно якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Між тим, на відеозаписах відображено повну хронологію події, яка мала місце.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на недопустимість відеозаписів з нагрудних камер поліцейських як на неналежний доказ у зв'язку з тим, що вказаний запис є неповним, визнаються необґрунтованими, оскільки усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов'язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, чітко зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому за провину.
-7-
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 110129 від 10.08.2024, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозапису.
Всупереч доводам сторони захисту, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника-адвоката Дупака В. Г. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обгрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Обгрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
-8-
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необгрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Дупака В. Г. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити та поновити йому строку на апеляційне оскарження постанови судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024 щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Дупака В. Г. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.11.2024 щодо ОСОБА_3 , - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя