Справа № 307/1223/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2025 року, повний текст якого складено 05 червня 2025 року, ухвалене суддею Бобрушко В.І., в справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У квітні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети - Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
25.05.2024, будучи клієнтом банку, позичальник уклав з банком кредитний договір АВН0СТ155101716647198723 щодо надання останній кредиту в розмірі 150 000 гривень строком на 60 місяців (тобто по 24 травня 2029 року включно) зі сплатою процентів у розмірі 55% річних. В порушення укладених умов кредитного договору №АВН0СТ155101716647198723 від 25.05.2024 року відповідач ОСОБА_1 ухиляється від взятих на себе зобов'язань, не погашає кредит та щомісячну сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів і станом на 08 квітня 2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає 228 260,76 гривень, яка складається з 150 000 гривень - залишок заборгованості за наданим кредитом, 71703,24 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами за користування кредитом, 6557,52 - загальний залишок заборгованості за пенею.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 228 260,76 гривень, яка складається з 150 000 гривень - залишок заборгованості за наданим кредитом, 71703,24 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами за користування кредитом, 6557,52 - загальний залишок заборгованості за пенею та судові витрати 2 702,17 гривень.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2025 року, повний текст якого складено 05 червня 2025 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2024 року за №АВН0СТ155101716647198723 в розмірі 221 703,24 гривень та 2 702,17 гривень сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 36,96 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що ЦК України є загальним законом, а Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом. За загальним правилом, спеціальний закон має перевагу над загальним.
Частиною 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за ст. 625 ЦК України, а саме за сплату неустойки (в тому числі пені).
Частиною 6 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
На переконання позивача, неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до спеціального закону - Закону України «Про споживче кредитування», а саме додано ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності 23.01.2024, а тому заборона відсутня.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тобто пені в розмірі 6 557,50 гривень), дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 травня 2024 року між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №АВН0СТ155101716647198723, відповідно до якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 150000 гривень, строком на 60 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 55% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту по 24 травня 2029 року включно, що підтверджується заявою ОСОБА_1 про надання послуги «Швидка готівка» від 25 травня 2024 року за №АВН0СТ155101716647198723, меморіальним ордером від 25 травня 2024 року за №TR.36988069.37039.65455.
Згідно розрахунку заборгованості за договором від 25 травня 2024 року за №АВН0СТ155101716647198723, станом на 08 квітня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Акцент-банк» становить 228260 гривень 76 копійок, з яких 150000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 71703 гривні 24 копійки - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6557 гривень 52 копійки - заборгованість за пенею.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Виконання зобов'язання за кредитним договором може бути забезпечене неустойкою (штрафом, пенею).
АТ «Акцент-Банк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом і процентами, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України апеляційним судом, в цій частині рішення суду не переглядається.
Позивач, в доводах апеляційної скарги в обґрунтування наявності підстав для стягнення пені зазначає, що ЦК України є загальним законом, а Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом. За загальним правилом - спеціальний закон має перевагу над загальним.
Неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до спеціального закону - Закону України «Про споживче кредитування», а саме додано ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності 23.01.2024, а тому заборона відсутня.
З такою позицією позивача, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 25.05.2024 по 08.04.2025, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».
Посилання банку на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення пені не відповідають закону.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.
Отже, колегія суддів апеляційного суду, приходить до обґрунтованих висновків, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, ухвалене із повним та всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, таке рішення відповідає чинним нормам матеріального права, а тому на підставі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», залишити без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2025 року, повний текст якого складено 05 червня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: