Справа № 301/4354/24
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хабло Олександр Григорович, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2025 року, ухвалене суддею Гичка О.Б., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У грудні 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 27.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1504983, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 7 000 гривень на вказаний нею картковий рахунок, які зобов'язувалася повернути та сплатити відсотки за користування ними, строк кредиту 30 днів.
Згідно умов укладеного кредитного договору процентні ставки визначені сторонами поділяються на стандартну процентну ставку 1,90% в день від суми кредити та на знижену процентну ставку, яка становить 0,57% в день від суми кредиту. Протягом перших 30 днів застосовується знижена процентна ставка 0,57%.
У разі неповернення кредитних коштів у 30-денний строк, застосовується автопролонгація під час якої здійснюється нарахування кредитної заборгованості за стандартною процентною ставкою 1,90% в день, але така пролонгація не може бути більше за 120 календарних днів.
27.06.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №27062022, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором, в тому числі за кредитним договором №1504983 від 27.01.2021.
23.05.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором, в тому числі за договором №1504983 від 27.01.2021.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої кредитні зобов'язання не виконує. Загальний розмір заборгованості за договором №1504983 від 27.01.2021 становить 22 927,78 грн., з яких 7 000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 15 927,78 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за кредитним договором №1504983 від 27.01.2021 в розмірі 22 927,78 грн., а також понесені судові витрати по справі, з яких: 2 422,40 гривень судовий збір та 9 000 гривень витрати на правничу допомогу.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №1504983 від 27.01.2021 в розмірі 22 927,78 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 гривень.
14.03.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в якій просила рішення скасувати частково та ухвалити нове з відстрочкою виконання рішення до одного року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянтці у зв'язку з не усуненням останньою недоліків апеляційної скарги, а саме - несплатою судового збору.
20.08.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хабло О.Г., повторно подала апеляційну скаргу на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2025 року.
Просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування правових позицій Верховного Суду та без належного з'ясування всіх обставин справи.
В матеріалах справи відсутні докази, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачці та докази, що саме вона отримала такі кошти в позику.
В підтвердження перерахування коштів позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які підтверджують такий факт.
Розрахунок заборгованості доданий до матеріалів справи не може свідчити про наявність заборгованості, так як є документом підготовленим позивачем у власних інтересах.
Вважає, що стягненню підлягає сума тільки в межах 30 днів користування кредитними коштами, яка становить 8 1197 гривень, а з урахуванням сплачених 5 139 гривень, стягненню підлягає лише сума 3 057,50 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вважає, що такі не є співмірними, не відповідають принципам розумності та обґрунтованості, а тому підлягають зменшенню до суми 1 000 гривень.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року поновлено строк апеляційного оскарження, відстрочено сплату судового збору в розмірі 3 633,60 гривень за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі та відкрито апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідачка не надає доказів на спростування такої презумпції.
Факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», а також фактом часткового погашення заборгованості, що свідчить про фактичне укладення договору та отримання кредитних коштів.
Проценти за користування кредитним договором відповідають його істотним умовам. Відповідачка не надала докази виконання зобов'язань по відсоткам.
Відповідачка на момент укладення договору не зверталася до кредитора із заявою про надання роз'яснення щодо незрозумілих позицій договору або за додатковою інформацією, що свідчить про те, що відповідачка погодилася з усіма істотними умовами договору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідачка не обґрунтовує належним чином в чому саме полягає не співмірність витрат зі складністю справи та не надає доказів на підтвердження своєї позиції.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хабло О.Г., зазначає, що зазначені доводи у відзиві є безпідставними.
Відповідачка не хоче визнавати договір недійсним, а лише просить врахувати, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази перерахування коштів позичальниці.
Розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягнутих сум, який повністю залежить від волевиявлення однієї сторони, а тому посилання позивача на надання відповідачу кредитних коштів, а також на часткову сплату заборгованості на увагу не заслуговує.
Щодо нарахування відсотків зазначає, що такі було нараховано неправомірно та підтримує заявлений у апеляційній скарзі розрахунок заборгованості.
У додаткових поясненнях ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що перевірити правильність розрахунків можна шляхом нескладних математичних операцій.
Позивач не може надати первинні бухгалтерські документи, оскільки не є банківською установою, яка відкриває фінансові рахунки та немає доступу до рахунку відповідачки.
Нарахування відсотків здійснювалося відповідно до укладеного між сторонами договору. Відповідачка частково погашала кредитну заборгованість, що свідчить про отримання кредитних коштів та погодження з умовами договору.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 27.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1504983 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами Договору відповідачці було надано споживчий кредит в сумі 7 000 грн., строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день або зниженою процентною ставкою 0,57 % в день.
Згідно п. 1.1. Договору, укладення Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що реальна річна процентна ставка на датку укладення Договору складає за стандартною процентною ставкою 693,50% річних та за зниженою 208,05% річних.
У випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору (п. 4.1.1. Договору).
Пунктом 4.2.1. Договору визначено, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк відповідо до п. 4.1.1.-4.1.6. Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (п. 4.2.5. Договору).
Зазначений договір та всі додатки до нього, в тому числі паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 підписала електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатору Н901.
Кредитні кошти в сумі 7 000 грн. ОСОБА_1 були перераховані на її картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом №1-0103 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.03.2024.
Додатковим договором від 23.02.2021 до Договору №1504983 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.01.2021 було погоджено за зверненням відповідачки пролонгувати даний кредитний договір на 30 днів, тобто до 26.03.2021. За цей період нарахування здійснюється за процентною ставкою 1,90% від суми кредиту в день. Угоду підписано одноразовим цифровим ідентифікатором Н901.
27.06.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №27062022, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором, в тому числі за кредитним договором №1504983 від 27.01.2021.
23.05.2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором, в тому числі за договором №1504983 від 27.01.2021.
Тобто, до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за зазначеним кредитним договором в сумі 22 927,78 грн., що вбачається з витягу з Реєстру заборгованостей № 5 від 23.05.2024.
Із долучених до матеріалів справи розрахунків слідує, що розмір заборгованості позичальника за Договором №1504983 від 27.01.2021 становить 22 927,78 грн., з яких 7 000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 15 927,78 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.1. ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення прав вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В своїх доводах апеляційної скарги відповідачка посилається на відсутність в матеріалах справи доказів, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачці та докази, що саме ОСОБА_1 отримала такі кошти в позику. Крім цього, відсутні первинні бухгалтерські документи, оскільки тільки такі є належним доказом перерахування коштів.
З такими доводами колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.
27.01.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №1504983 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами Договору відповідачці було надано споживчий кредит в сумі 7 000 грн., строком на 30 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день або зниженою процентною ставкою 0,57 % в день.
В своїх доводах відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору, оскільки у відповіді на відзив на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачка не хоче визнавати договір недійсним, а лише просить врахувати, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази перерахування коштів позичальниці.
Щодо перерахування коштів, то слід погодитись з позицією висловленою у відзиві на апеляційну скаргу та в додаткових поясненнях ТОВ «Факторинг Партнерс».
Листом №1-0103 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.03.2024 підтверджується факт перерахування коштів в сумі 7 000 грн. ОСОБА_1 , які були перераховані на її картку № НОМЕР_1 .
Крім цього, з доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що така користувалася кредитними коштами та здійснювала певні погашення такого, а тому слід вважати, що така отримала кошти у користування.
Для доведення зворотного відповідачка може надати суду виписку з карткового рахунку за період 27.01.2021 в якому можна було б відстежити чи дійсно отримувала така кредитні кошти. Однак, на підтвердження своєї позиції таку виписку нею надано не було, а тому такі доводи є необґрунтовані та не доведені.
Тому, факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 7 000 гривень слід вважати доведеним.
Крім цього, серед інших доводів, відповідачка зазначає, що розрахунок заборгованості доданий до матеріалів справи не може свідчити про наявність заборгованості, так як є документом підготовленим позивачем у власних інтересах. Та надає власний розрахунок згідно якого просить стягнути тільки суму 3 057,50 гривень.
З такими доводами відповідачки погодитись не можна з огляду на таке.
Як правильно зазначає ТОВ «Факторинг Партнерс» у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, то нарахування таких відсотків здійснювалося відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а перевірити коректність таких можна шляхом неважких математичних операцій.
Згідно доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, то ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості.
Зокрема, 23.02.2021 внесла суму 1 117,20 гривень, яку було потрібно для укладення додаткової угоди, якою було пролонговано кредитний договір ще на 30 днів з процентною ставкою 1,90% від суми кредиту за кожен день користування. Фактично, цього дня відповідачкою було погашено всю суму нарахованих процентів.
З вищезазначеного слідує, що з 24.02.2021 нарахування розпочалось за ставкою 1,90% від суми кредиту в день.
Крім цього, ОСОБА_1 також здійснювала наступні платежі: 11.03.2021 на суму 11,11 грн.; 26.03.2021 на суму 3 978,89 грн.; 31.03.2021 на суму 32,22 грн.
Тобто, з 31.03.2021 відповідачка припинила здійснювати погашення заборгованості.
У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 просила врахувати дані платежі та зменшити суму заборгованості.
Однак, такі суми були віднесені на сплату процентів за користування кредитними коштами, а в подальшому нарахування продовжувалося та борг зростав до 26.07.2021, поки не склав суму 22 927,78 гривень.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» не здійснювали подальших нарахувань за кредитним договором №1504983.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині, оскільки суд першої інстанції стягуючи заборгованість правильно встановив всі істотні обставини справи, а тому рішення першої інстанції в цій частині відповідає нормам процесуального та матеріального права.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що задоволена судом першої інстанції сума 9 000 гривень не відповідає принципам співмірності, розумності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу та просить зменшити такі до суми 1 000 гривень.
Апеляційний суд частково погоджується з такою позицією відповідачки та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В суді першої інстанції було долучено до матеріалів справи Договір №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс».
Клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору.
Додатком до Договору йде прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».
Згідно заявки на надання юридичної допомоги №126 від 01.11.2024 АО «Лігал Ассістанс» надало ТОВ «Факторинг Партнерс» наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 3 000 гривень (2 години); складання позовної заяви про стягнення боргу до суду - 6 000 гривень (2 години).
Згідно витягу з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 сторони погодили вищенаведені ціни та юридичні послуги.
З огляду на складність справи, оскільки така є типовою та не потребує значних зусиль для підготовки нормативної бази, а також не потребує значного аналізу практики з розгляду схожих спорів, аналізу практики ВС, а також враховуючи те, що адвокат не приймав участь в розгляді справи безпосередньо в залі судового засідання в суді першої інстанції, то задоволенню підлягає сума 3 000 гривень в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні тільки в частині стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції шляхом зменшення такої суми з 9 000 гривень на суму 3 000 гривень.
Крім цього, враховуючи те, що ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 серпня 2025 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 3 633,60 гривень до ухвалення рішення по суті, то стягненню з ОСОБА_1 на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хабло Олександр Григорович, задовольнити частково.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2025 року змінити в частині витрат на правову допомогу зменшивши таку суму з 9 000 гривень до 3 000 гривень.
В решті, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь держави Україна суму 3 633,60 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: