Справа № 297/1393/25
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит Фінанс» на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року, ухвалене суддею Михайлишин В.М., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У квітні 2025 року ТОВ «Укркредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 08.11.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту позивача, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1298-9752.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Зокрема, позивач видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті.
Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.
Станом на 24.03.2025 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 79 160,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 8 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 71 160,00 гривень.
Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 39 160,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40 000,00 гривень.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укркредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1298-9752 від 08.11.2023 в розмірі 15 000 гривень з яких: 8 000 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 7 000 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укркредит Фінанс» судові витрати в розмірі 908,40 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Укркредит Фінанс» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, суд неналежним чином дослідив докази порушуючи норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що сторони між собою погодили всі істотні умови кредитування в тому числі й проценти за користування кредитними коштами. Нарахування здійснювалося позивачем згідно умов укладеного договору.
Вказує, що позивач не нараховував процентів в силу положень статті 625 ЦК України, тобто пеню штраф чи інші платежі. Судом помилково застосовано положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач стягує тільки відсотки за користування кредитом, тобто згідно ст. 1048 ЦК України.
ОСОБА_1 не скористалася своїм законодавчим правом на відмову від укладення договору протягом 14 днів з моменту його укладення.
Посилається на п. 4.10. та 10.1. Договору укладеного між сторонами та вказує, що такі процентні ставки погоджені між сторонами спору та відповідають вимогам законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідачки.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.11.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1298-9752.
Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: кредиту - 8 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 21 днів; знижена % ставка - 2,50% в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день (а.с. 19-25).
Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти на картковий рахунок вказаний нею в особистому кабінеті, що підтверджено довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту відповідачки ОСОБА_1 , чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі (а.с. 26-28, 29).
Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаному Кредитному договору, розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 становить 79 160,00 грн. (а.с. 30-32).
Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 39 160,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 40 000,00 гривень, з яких: 8 000,00 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 32 000,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 08.11.2023 між ТОВ «Укркредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту позивача укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1298-9752.
В суді першої інстанції відповідачка не заперечила отримання кредитних коштів в розмірі 8 000 гривень, однак категорично заперечила стягнення з неї 32 000 гривень простроченої заборгованості за нарахованими процентами, оскільки такі не відповідають умовам добросовісності та розумності.
Суд першої інстанції підтримав позицію відповідачки та задоволив позовні вимоги тільки у визнаній позивачкою сумі - 15 000 гривень.
Позивач вважає, що суд першої інстанції неправомірно застосував положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти нараховані відповідно до умов укладеного між сторонами договору та відповідають вимогам законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду поділяє думку відповідачки та суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договору передбачено, що нарахування здійснюється наступним чином.
Протягом базового періоду, який складає 21 день нарахування здійснюється за процентною ставкою 2,50% в день від суми наданого кредиту.
Після закінчення базового періоду нарахування продовжується за стандартною ставкою 3% в день від суми наданого кредиту.
Нарахування здійснювалося протягом строку кредитування, який складає 300 календарних днів.
Позивачем нараховано заборгованість за період з 08.11.2023 по 02.09.2024 в розмірі 71 160 гривень, з яких: 8 000 гривень - прострочена заборгованість за кредитом та 63 160 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Нарахування здійснювалося враховуючи реальну річну процентну ставку в розмірі 572 465% річних.
На переконання суддів апеляційного суду така процентна ставка явно не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені Законом України «Про захист прав споживачів».
Як уже було зазначено, на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідачка є споживачкою кредитних послуг наданих ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно частини 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором(п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Таким чином, включаючи в договір такі положення зокрема щодо реальної річної процентної ставки 572 465% річних, кредитор мав на меті отримати надмірні прибутки, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Дана позиція апеляційного суду також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною у Постанові від 12.02.2025 у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №679/1103/23. Касаційний суд виснував, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З усього зазначеного слід зробити висновок, що кредитор передбачив такі положення в укладеному між сторонами договорі, які однозначно призвели до порушення прав споживача - відповідачки ОСОБА_1 і хоча, остання не заявляла зустрічного позову про визнання таких положень договору недійсними, однак, апеляційний суд поділяє думку суду першої інстанції, що задоволення таких вимог призведе до отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та порушення прав споживача.
Крім цього, положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.08.2022 у справі №156/268/21.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Отже, стягнення кредитної заборгованості у визначеному судом першої інстанції розмірі буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з чого вбачається, що така задоволенню не підлягає і законне рішення суду не може бути скасоване.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», залишити без задоволення.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: