Справа № 308/16799/24
Іменем України
30 вересня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Кожух О.А., Собослоя Г.Г.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2025 року, ухвалене суддею Дегтяренко К.С., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У жовтні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №458498480 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5А62V.
Відповідно до п.1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредитну суму 8 000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинених дій відповідача, 30.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25 328 грн.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Тобто, ТОВ «Юніт Капітал» прийняв всі права на даний кредитний договір, у зв'язку з чим звертається до суду з даним позовом про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість в розмірі 25 328 гривень, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованість по кредиту та 17 328 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам. А також просить стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено факт переходу права вимоги на даний кредитний договір, оскільки договір факторингу №28/1118-01 за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» укладений 28.11.2018, а кредитний договір укладено 30.04.2021, тобто на момент передачі прав вимоги ще не існувало кредитним правовідносин.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу на заочне рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке, прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та не відповідає чинному законодавству.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано пролонгацію строку договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а такий з урахуванням укладених додаткових угод було пролонговано до 31.12.2024.
Суд першої інстанції не звернув увагу на положення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 в якому зазначено, що передача прав вимоги відбувається саме в момент підписання сторонами реєстру прав вимоги та отримання такого реєстру клієнтом.
Також просить вирішити питання витрат на професійну правничу допомогу, а саме стягнути з відповідачки 6 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 6 000 гривень - в апеляційному суді.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.04.2021 ОСОБА_1 подала заявку на сайті «Moneyveo» на отримання грошових коштів в кредит. Таку заявку було акцептовано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та укладено між сторонами кредитний договір №458498480 від 30.04.2021.
Згідно умов кредитного договору, то позичальниці було надано в користування 8 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальниця взяла на себе обов'язок повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надано на 7 днів.
З пункту 1.4 Договору слідує. За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом в межах 7 днів за процентною ставкою 547,50% річних, що становить 1,50% в день від суми кредиту.
За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту.
Після закінчення дисконтного періоду нарахування здійснюється за базовою річною процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту.
Пунктом 1.7.1. Договору передбачено, що зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти в розрахунку 839,50% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту (п. 1.7.2. Договору).
Сторони погодили між собою графік розрахунків, який є Додатком №1 до Договору.
Відповідачка підписала кредитний договір шляхом вводу одноразового цифрового ідентифікатора MNV5A62V, який було надіслано на її особистий номер телефону смс-повідомленням.
Разом із підписанням Договору, позичальниця також підтвердила, що ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт», які розміщуються на офіційному сайті «Moneyveo».
Перерахування грошових коштів у сумі 8 000 гривень відбулось на вказану відповідачкою платіжну картку № НОМЕР_2 .
Згідно доданої довідки від 30.04.2021, грошові кошти у сумі 8 000 гривень було перераховано на платіжну картку останні чотири цифри якої 4286. У призначенні платежу вказано - переказ коштів згідно договору №458498480 від 30.04.2021, ОСОБА_1
АТ «Таскомбанк» надало виписку з карткового рахунку відповідачки, з якого вбачається, що кредитні кошти в розмірі 8 000 гривень 30.04.2021 було зараховано на вказану нею платіжну картку останні чотири цифри якої 4286.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25328 грн. 00 коп..
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи слідує та сторонами не оспорюється, що 30.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір №458498480 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Внаслідок укладення даного кредитного договору, відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 8 000 гривень у власне користування зі строком кредитування 7 днів.
В своїх доводах апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал» зазначає, що судом першої інстанції неправильно досліджено механізм передачі права вимоги від попередніх кредиторів до позивача, а тому суд прийшов до помилкових висновків щодо відсутності права вимоги у позивача.
З такими висновками позивача апеляційний суд погоджується з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)
Частиною 1 та 2 статті 1078 ЦК України зазначається, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З вищезазначених положень ЦК України слідує, що фактор може передати клієнту не тільки вже наявне право вимоги, але й майбутню вимогу, яка вважається переданою з моменту настання певної події.
В договорі факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», пунктом 1.3. передбачено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також право вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги.
Строк дії договору визначено до 28.11.2019 (п. 8.2. Договору).
Додатковою угодою №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторони виклали п. 8.2. Договору в новій редакції та продовжили строк дії Договору до 31.12.2020.
Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторони виклали текст Договору в новій редакції та продовжили строк такого Договору до 31.12.2021.
Додатковою угодою №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» знову було продовжено строк дії такого до 31.12.2022 включно.
В подальшому, додатковими угодами №31 та №32 від 31.12.2022 та від 31.12.2023 було продовжено строк дії Договору факторингу до 31.12.2023 та 31.12.2024, відповідно.
Реєстр прав вимоги за яким право вимоги було передано від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» було укладено 08.06.2021.
Згідно Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» всі права вимоги клієнтом було відступлено фактору. Строк дії такого договору до 04.08.2021.
Додатковою угодою №2 від 03.08.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 було продовжено строк дії Договору до 31.12.2022 включно.
Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було продовжено строк дії такого до 30.12.2024 включно.
Згідно Рєестру прав вимоги від 28.10.2021 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги від ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» щодо кредитного договору №458498480 від 30.04.2021.
Договором факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 укладеного між ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», сторони погодили між собою, що клієнт відступає право вимоги фактору, які зазначені в реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Позивач, тобто ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги щодо кредитного договору №458498480 від 30.04.2021, що підтверджується Реєстром прав вимоги №1 від 14.02.2022.
В даному випадку, апеляційний суд констатує, що внаслідок факторингового ланцюга, а також внаслідок неодноразового продовження строку дії факторингових договорів минулими кредиторами, позивач (новий кредитор) набув право вимоги 14.02.2022, згідно чинного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відсутності належних прав вимоги у позивача, оскільки не врахував вищезазначеного.
Щодо кредитної заборгованості.
ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість в розмірі 25 328 гривень, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованість по кредиту та 17 328 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Нарахування заборгованості проводилось наступним чином.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 30.04.2021 по 08.06.2021 нарахувало заборгованість в розмірі 14 656 гривень, яка складається з: 8 000 гривень - тіло та 6 840 гривень - прострочені відсотки (а.с.114-115).
ТОВ «Таліон Плюс» за період з 08.06.2021 по 04.08.2021 нарахувало заборгованість в розмірі 25 328 гривень, з яких: 8 000 гривень - тіло кредиту та 17 328 гривень - відсотки за користування кредитом (а.с. 116-117).
З наданими нарахуваннями згідно доданих розрахунків апеляційний суд погоджується з огляду на таке.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» загалом нарахувало заборгованість за період з 30.04.2021 по 28.10.2021, що складає 183 календарні дні, а таке нарахування суперечить умовам укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №458498480 від 30.04.2021.
За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом в межах 7 днів за процентною ставкою 547,50% річних, що становить 1,50% в день від суми кредиту (п.1.4.1 Договору).
Тобто з 30.04.2021 по 07.05.2021 нарахування слід здійснювати за ставкою 1,50% від суми кредиту, що становить 120 гривень в день, а за 7 днів становить суму 840 гривень.
Як слідує з наданих виписок, відповідачка не здійснювала погашення кредитної заборгованості взагалі, а тому з 08.05.2021 нарахування буде здійснюватися за стандартною процентною ставкою 2.30% (184 гривні) в день від суми кредиту, що узгоджується з п. 1.7.2. Договору.
Пунктом 1.7.1. Договору передбачено, що зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Таким чином, надані позивачем розрахунки відповідають умовам укладеного між сторонами Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню та стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає заборгованість в розмірі 25 328 гривень, з яких: 8 000 гривень - тіло кредиту та 17 328 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
А тому, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6 000 гривень та в апеляційному суді 6 000 гривень.
Апеляційний суд вважає, що такі підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024 укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АТ «Тараненко та Партнери».
Додатком №1 до Договору надано протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №09/09/24-02 від 09.09.2024.
Актом прийому-передачі наданих послуг передбачено, що адвокатом надано наступні послуги: складання позовної заяви - 5 000 гривень (2 години), вивчення матеріалів справи - 500 гривень (1 година), надання усної консультації - 500 гривень (1 година), а всього - 6 000 гривень.
Складання апеляційної скарги адвокат оцінив у 6 000 гривень за 2 години написання.
З огляду на складність справи, оскільки така є типовою та не потребує значних зусиль для підготовки нормативної бази, а також не потребує значного аналізу практики з розгляду схожих спорів, аналізу практики ВС, а також враховуючи те, що адвокат не приймав участь в розгляді справи безпосередньо в залі судового засідання як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, то задоволенню підлягає сума 2 000 гривень в суді першої інстанції та 3 000 гривень в суді апеляційної інстанції, що загалом складає суму 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням задоволення позовних вимог, апеляційний суд керуючись ст. 141 ЦПК України вважає, що судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень віднести на рахунок відповідачки ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, заборгованість за Кредитним договором №458498480 від 30.04.2021 у розмірі 25 328 гривень, яка складається з: 8 000 гривень - тіло кредиту та 17 328 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 5 000 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: