Провадження № 2/679/511/2025
Справа № 679/583/25
(заочне)
29 вересня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючої судді Сопронюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103243585, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн., зі сплатою процентів, що нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Умовами договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Відповідно до розділу 2 договору, сторони погодили умови щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Підписавши договір відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому надана була вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів наступив, однак відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.
17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17/12-2021-62, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103243585.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01, за яким «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103243585, укладеним з відповідачем.
Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103243585 від 02.09.2021.
Відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на день формування позовної заяви становить 71232,25 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 8550 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 60782,25 грн.; заборгованість за комісіями - 1900 грн.
На підставі наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №103243585 від 02.09.2021 у розмірі 71232,35 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, у строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, від сторін не надійшло, відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач відзив на позовну заяву не подав, у той час як представник позивача у позовній заяві не заперечував проти ухвалення заочного рішення, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , на підставі анкети-заяви на кредит №103243585 від 02.09.2021 поданої відповідачем, укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №103243585 із додатками: Графік платежів за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021, Паспорт споживчого кредиту №103243585. Згідно умов договору, товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн. безготівково на рахунок з використанням карти на строк 15 днів, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним до 17.09.2021, виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах, що визначені договором.
Згідно п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово.
Пунктом 1.5.2. договору встановлено проценти за користування кредитом: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Вказаний договір про споживчий кредит укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено п.6.1 договору та підтверджується хронологією вчинення дій щодо укладення цього договору, що вміститься в анкеті-заяві на кредит №103243585 від 02.09.2021 і довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні даного договору.
ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (L20699), що підтверджено наданою позивачем довідкою про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор було відправлено на номер телефону: НОМЕР_1 , вказаний відповідачем в анкеті - заяві на кредит №103243585.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 10000 грн, що підтверджується даними квитанції LIQPAY від 02.09.2021, з якої вбачається, що кошти в сумі 10000 грн. перераховано на платіжну картку клієнта, номер платіжного інструмента №516874*79, призначення платіжної операції: кошти згідно договору №103243585.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021, утворилася заборгованість, розмір якої станом на 08.12.2021 складав 41734,75 грн., з яких: 8550 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31284,75 грн. - заборгованість за процентами; 1900 грн. - заборгованість за комісією, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, складеною ТОВ «Мілоан».
17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103243585, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №103243585 від 02.09.2021 в розмірі 41734,75 грн., що також підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №103243585 від 02.09.2021, проведеного ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 71232,25 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн., 2) заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 31284,75 грн., 3) нараховані відсотки згідно кредитного договору за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 - 29497,50 грн., 4) заборгованість за комісією - 1900 грн.
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103243585 від 02.09.2021 в розмірі 71232,25 грн., що також підтверджується витягом з реєстру боржників від 10.03.2023 до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.01.2023.
Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 у розмірі 71232,25 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Коллект Центр», станом на 09.04.2025, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 становить 71232,25 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн., 2) заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 60782,25 грн., 3) заборгованість за комісією - 1900 грн.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Судом встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля - ідентифікатора, а тому його укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісних кредиторів за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ході розгляду справи встановлено, що первісний кредитор свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, у той час як ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договором не виконав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач відзив на позов до суду не подав, не заперечував факт укладання кредитних договорів, отримання та користування кредитними коштами, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідач не довів відсутність його вини у порушенні зобов'язань, не спростував підстави позову.
Водночас при визначенні розміру заборгованості за відсотками за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступних мотивів.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом із процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимогу до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 у розмірі 41734,75 грн., з яких: 8550 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31284,75 грн. - заборгованість за процентами; 1900 грн. - заборгованість за комісією. Зазначена сума боргу, нарахована за період із 02.09.2021 по 08.12.2021, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, складеною ТОВ «Мілоан» за вказаним договором.
10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» за договором відступлення (купівлі-продажу) права вимоги №10-03/2023/01 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 у розмірі 71232,25 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 8500 грн., 2) заборгованість за відсотками - 60782,25 грн., 3) заборгованість за комісією - 1900 грн.
ТОВ «Коллект Центр» заявлено до стягнення заборгованість за відсотками за вказаним договором у розмірі 60782,25 грн.
Однак у позовній заяві та додатках до неї позивач жодним чином не обґрунтував право ТОВ «Вердикт Капітал» самостійно нараховувати відсотки за договором №103243585 від 02.09.2021 у розмірі 29497,50 грн. (60782,25 грн. - 31284,75 грн.).
Пунктом 1.4 договору про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 визначено, що терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 17.09.2021.
Водночас п.2.3 договору передбачає його пролонгацію як на пільгових, так і стандартних умовах наступним чином.
Так, згідно п.2.3.1.1. пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі - сайт товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 договору.
Відповідно п.2.3.1.2. договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонганаії) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умова пільгових умовах, дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до п.2.4.1 договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4 договору (у даному випадку 17.09.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п.1.3 та п.2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п.2.4.2 договору).
З урахуванням пролонгацій, передбачених договором (п.п.2.3.1.1, 2.3.1.2), первісним кредитором нараховано заборгованість за відсотками в межах строку дії договору в розмірі 31284,75 грн. і лише таке нарахування відсотків у даному випадку слід вважати правомірним.
Відтак відсутні правові підстави для стягнення додатково нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» відсотків за цим договором у розмірі 29497,50 грн.
Отже, ТОВ «Вердикт Капітал» та позивач мали право на захист свого порушеного права відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України. Проте позивач, до якого перейшло право вимоги за вказаним договором, вимог про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, як міра відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, до відповідача не заявив, у той час як суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 у загальному розмірі 41734,75 грн., з яких: 8550 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31284,75 грн. - заборгованість за процентами; 1900 грн. - заборгованість за комісією.
Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково на 58,59% (41734,75 грн. х 100% /71232,25 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1419,28 грн. (2422,40 грн. х 58,59% / 100%).
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 02.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» уклало із ФОП ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги №02-09/2024-7, предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах передбачених договором, у зв'язку з чим позивач поніс витрати на оплату такої допомоги у розмірі 25000 гривень, на підтвердження чого суду надано вказаний договір, заявку на надання юридичної допомоги №24 від 01.03.2025 та витяг з Акту №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, тарифи на послуги ФОП ОСОБА_2 .
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч.4 ст.137, ч.7 ст.139 та ч.3 ст.141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (ч.5 ст.135 ЦПК України).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа, що є предметом розгляду віднесена до категорії малозначних справ.
Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. №1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019.
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку ч. 4 ст.137, ч. 7 ст.139 та ч.3 ст.141 ЦПК України.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, з огляду на приписи ч.4 ст.263 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у компенсації витрат на правову допомогу при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 25000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.205, 207, 512, 514, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №103243585 від 02.09.2021 в розмірі 41734,75 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір в розмірі 1419,28 грн.
У відшкодуванні судових витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його складення.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул.Мечнікова, 3, оф.306, м.Київ, 01133;).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ID картка НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Сопронюк