Справа № 609/768/25
3/609/341/2025
30 вересня 2025 року Суддя Шумського районного суду Тернопільської області Ковтунович О.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від СПД № 2 (м.Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративння серії ЕПР1 № 411339 складеного 03.08.2025 слідує, що «03.08.2025 о 19:05 год. с. Онишківці вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував т.з Jeep Grand Cherokee д.н.з НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітке мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т.з за допомогою газоаналізатора Drager 6820 ARLK 0005 та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».
30 вересня 2025 року на адресу Шумського районного суду Тернопільської області від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката, Манчука С.Г. надійшла заява в якій останній зазначає, що ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримував, що підтверджується у свою чергу довідкою виданою сектором поліцейської діяльності № 2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 наявність посвідчення водія є обов?язковою умовою для визначення особи як водія, оскільки згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Відповідно до п.28 постанови пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», «суди вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала». У постанові Верховного суду від 29.03.2023 у справі №145/932/20 зазначено: «Згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка його не має». Отже з огляду на зазначені приписи законодавства, слідує висновок, що позбавленню права керувати транспортними засобами підлягають виключно водії, які були таким правом наділені. Інші ж особи, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вказаною статтею лише шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Навіть за умови вчинення адміністративного правопорушення, не маючи права керувати транспортними засобами (при відсутності посвідчення водія), закон не передбачає позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, які такого права не набули (не отримували посвідчення водія). Враховуючи викладене, просить накласти на ОСОБА_1 стягнення у розмірі 17 000 грн. без позбавлення права на керування транспортними засобами. Враховуючи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, в силу п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не стягувати з нього судовий збір.
В судовому засіданні представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвокат, Манчук С.Г. заяву подану до суду 30.09.2025 підтримав повністю з підстав викладених у ній.
Заслухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно із п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав,що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «позарозумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Крім того, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Судом встановлено, що водієм ОСОБА_1 порушено вимоги п.2.5 ПДР України, а його винуватість у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у їх взаємозв'язку, зокрема: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 411339 складений 03.08.2025, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.08.2025, копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5387265 від 03.08.2025, копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки чинне до 15.07.2026 та диском з матеріалами відеофіксації інкримінованого адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Переконливих доводів, які б спростовували зазначений висновок суду і були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.
Разом із цим, згідно довідки виданої СПД № 2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільської області слідує, що по даних «ГСЦ МВС» та «НАІС» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 посвідчення водія не отримував.
Так, згідно положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на порушника за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, ступінь його вини, відсутність обтяжуючих обставин під час вчинення даного правопорушення, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до порушника адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, керуючи транспортним засобом, але не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не є водієм у розумінні ПДР та положень ч.1 ст.130 КУпАП, а тому до неї не може бути застосоване стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Тернопільського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2025 року у справі № 604/716/25.
Згідно ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».
Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору суддя не встановив, керуючись наступним.
Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України Про судовий збір).
Проте, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що мається на увазі захист саме тих прав, які має особа як учасник бойових дій,тобто: учасники бойових дій мають право не платити судовий збір виключно в тих справах, де мова йде про їх права саме як учасників бойових дій.
Дана справа про адміністративне правопорушення не пов'язана із захистом прав особи та з його статусом учасника бойових дій, тому особа зобов'язана сплатити судовий збір на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області на протязі десяти діб з дня її винесення.
Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ