копія
29 вересня 2025 року Справа № 608/1948/25
Номер провадження2-а/608/172/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В позові вказав, що 13 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 2489 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої 13 серпня 2025 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт, що він не прибув по повістці № 4070233 на 10 годину 23 червня 2025 року, причину неявки не пояснив, чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанову КМУ від 16.05.2024 року № 560.
Позивач вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно довідки № 6115-7002188085 від 17 січня 2025 року він взятий на облік внутрішньо - переміщеної особи, а тому згідно військово - облікового документу №070920221425509500004 з 15 січня 2025 року ним пройдено ВЛК та взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Будучи батьком трьох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 завчасно оновив облікові дані та звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання відстрочки від призову на військову службу. Однак, 30 травня 2025 року комісією №38 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто його заяву, підтверджуючи документи та перевіривши відсутність змін в його облікових даних ОСОБА_1 було вручено повідомлення про відмову у праві на отримання відстрочки від призову на військову службу. Також ОСОБА_1 звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із позовною заявою про позбавлення батьківських (материнських) прав колишньої дружини щодо їх неповнолітніх дітей.
20 червня 2025 року згідно судової повістки Чортківським районним судом Тернопільської позивача було запрошено на судове засідання об 11 годині, на яке він вчасно не прибув, так як був по дорозі затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних.
Позивач стверджує, що з моменту неодноразового уточнення облікових даних, даних не змінював, окрім того виконав свій обов'язок військовозобов'язаного у повному обсязі: пройшов військово - лікарську комісію, встановив застосунок “Резерв +» та вчасно уточнював всі облікові дані згідно чинного законодавства.
08 серпня 2025 року ОСОБА_1 вручили довідку №14433 від 08.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте, 09.08.2025 оновлюючи військово-облікові дані у застосунку “Резерв+» він виявив сповіщення: «Вас розшукує ТЦК та СП». 13 серпня 2025 року ОСОБА_4 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою з'ясування причини оголошення його у розшук. Офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з не прибуттям у строк визначений у повістці, яка направлялася засобами поштового зв'язку «Укрпошта» та не повідомив у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом 3 днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП. ОСОБА_1 зазначив у протоколі, що про наявність повістки не знав та сповіщення про поштове відправлення чи самого поштового відправлення не отримував.
Також в постанові вказано, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинив громадянин ОСОБА_5 .
Крім того, позивач зазначає, що нормативні строки пересилання відправлень листів по Україні, а саме мінімальний термін пересилання листа, навіть в межах міста, становить Д+1. Рекомендованих листів збільшується термін ще на 1 день. Отже ОСОБА_1 стверджує, що поштове відправлення, а саме повістку №4070233 про виклик на 10 год 00 хв 23 червня 2025 року отримати не міг і до сьогодні не отримав.
Позивач просить постанову у справі про адміністративне правопорушення №2489 від 13.08.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати; закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, по що свідчить розписка про отримання судової повістки.
Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.
Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню з таких мотивів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що постановою №2489 від 13.08.2025 про адміністративне правопорушення, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 гривень.
Відповідно до даної постанови, 13 серпня 2025 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт, що ОСОБА_1 не прибув по повістці № 4070233 на 10 годину 23 червня 2025 року, причину неявки не пояснив, чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанову КМУ від 16.05.2024 року № 560.
ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Враховуючи, що ОСОБА_5 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було постановлено накласти штраф в сумі 17000,00 гривень.
Отже, в оскаржуваній постанові вказано прізвище іншої особи.
Також, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що згідно довідки № 6115-7002188085 від 17 січня 2025 року ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо - переміщеної особи, а тому згідно військово - облікового документу №070920221425509500004 з 15 січня 2025 року ним пройдено ВЛК та взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Будучи батьком трьох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 завчасно оновив облікові дані та звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання відстрочки від призову на військову службу. Однак, 30 травня 2025 року комісією №38 ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто його заяву, підтверджуючи документи та перевіривши відсутність змін в його облікових даних ОСОБА_1 було вручено повідомлення про відмову у праві на отримання відстрочки від призову на військову службу.
Також, згідно даних з «Резерв+» ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 15.01.2025, 03.02.2025 уточнив свої дані та 02.06.2025 пройшов військово-лікарську комісію (номер протоколу ВЛК 2025-0602-1357-0859-0).
Таким чином, відповідач мав можливість перевірити військово-облікові дані позивача.
Крім того, 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримав довідку №14433 від 08.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно витягу з веб-сайту термінів доставки листів і поштових карток Укрпошти, мінімальний термін пересилання листа в межах міста становить Д+1. Рекомендованих листів збільшується термін ще на 1 день. Повістка №4070233 про виклик на 10 год 00 хв 23 червня 2025 року була направлена 22.06.2025. Позивач стверджує, що фізично не мав би можливості з'явитися по повістці ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23.06.2025 та взагалі її не отримував. Доказів зворотного відповідачем суду не надано. В оскаржуваній постанові відомості щодо дати та причин повернення повістки не містяться.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, те, що відповідач будь-яких пояснень щодо позову не надав,суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 210-1, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 13 серпня 2025 року № 2489 про накладення адміністративного стягнення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження по справі закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з оригіналом
Суддя: /підпис/
Рішення набрало законної сили «____» ______________________року.
Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/1948/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію рішення видано «_____»_______________року
Секретар: