Копія:
"26" вересня 2025 р. Справа № 608/1492/25
Номер провадження2/608/821/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Яковець Н. В.
за участі секретаря Олійник О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
В липні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 28 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8461251, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 18 500 грн. строком на 30 днів (з 28.12.2024 по 26.01.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,01 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 7,21 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1 334 грн.) У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 5 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 771513, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 8461251 від 28.12.2024 виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 18 500 гривень шляхом їх перерахування та банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекпрес». Враховуючи умови кредитного договору та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які складають 5000 грн, заборгованість останнього за договором кредиту складає 24 137,50 гривень, зокрема: 13 500 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 53,65 гривень - сума заборгованості за процентами; 1 333,85 гривень - сума заборгованості за комісією; 9 250 гривень - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
24 лютого 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 24/02/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 8461251 від 28.12.2024. Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором кредиту та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ "Фінпром Маркет", що набуло право вимоги за договором кредиту на підставі договору факторингу.
Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту у вищевказаному розмірі та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в ромірі 3500 гривень.
Ухвалою від 09 липня 2025 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (без виклику) сторін.
В серпні 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити у позові повністю. Посилається на те, що з наданих до суду документів неможливо встановити факт підписання ним, в тому числі, із застосуванням засобів електронного зв'язку правочину, права грошової вимоги за якими передані позивачу. Надана ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» довідка б/н та б/д про здійснення ідентифікації не містить інформації про здійснення його верифікації, яка є невід'ємною частиною здійснення належної перевірки та фінансового моніторингу Клієнта, а відтак, вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази із підписання ним відповідного Договору, а також відсутні докази здійснення належної ідентифікації та верифікації його як позичальника. Крім того, матеріалами судової справи не доведено фактів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на його банківський рахунок/картку. Надана ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» довідка №КД-000032169/ТНПП про надання послуг із переказу коштів не містить інформації про одержання ним переказаних ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первинний кредитор) коштів, доказів приналежності саме йому карткового рахунку, інших обов'язкових реквізитів для встановлення особи-Позичальника тощо. Відповідач вважає, що після закінчення строку кредитування у позивача виникає лише право стягнути відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, адже, нарахування процентів після закінчення строку повернення кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства та правовим позиція Верховного Суду. Нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування суперечить чинному законодавству щодо порядку їх нарахування. Таким чином, враховуючи, що строк кредитування закінчився ще 27.01.2025 року, має місце порушення порядку нарахування процентів після настання такої дати, а отже, виставлена йому до стягнення сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування у розмірі 9 250 гривень не підлягає до задоволення. Щодо сплати судових витрат із надання позивачеві правничої допомоги, ОСОБА_1 переконаний, що вартість послуг із правничої допомоги істотно завищена виходячи із цінової політики, яка утворилася на ринку таких послуг та розміру заявлених вимог про стягнення боргу, сума є об'єктивно великою для нього, а тому вимоги представника позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу мають бути відхилені або значно зменшені.
В серпні 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, вважає посилання відповідача щодо неукладання договору позики № 8461251 необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано оферту) одноразовим ідентифікатором (771513), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Окрім того, при реєстрації на сайті, або у додатку Позикодавця ідентифікація Позичальника здійснюється за допомогою сервісу BankID, отже без самостійної передачі особистих даних Відповідачем за допомогою входу та підтвердження у мобільний банкінг Відповідача реєстрація та подальше взяття кредиту - неможливе. Ідентифікацію Відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від monobank за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні дані останнього, в тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 771513 - 28.12.2024 15:47:05, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Також відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. (02.02.2025 - 5 000,00 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання. В матеріалах справи містяться письмові докази, які підтверджують перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 . Щодо нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, то договором передбачено такі умови, відповідач з ними ознайомився, тому безпідставними є його заперечення з цього приводу. Відповідачем доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача, в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про неналежність зазначеної у договорі карти Відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, контр розрахунок, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача. Враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» у відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не викликався, у відзиві просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8461251 шляхом підписання позичальником електронним підписом, відтворении шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 771513, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Ідентифікацію відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ -отримавши від monobank за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 771513 - 28.12.2024 15:47:05, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до п. 2.1 Договору позики, позикодавець надав позиальнику грошові кошти у розмірі 18 500 гривень у кредит на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,01 % в день (фіксована), комісія за надання кредиту 7,21 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1333,85 гривень). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 5 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Позикодавець на виконання умов кредитного договору № 7461251 від 28.12.2024 року виконав свої зобов'язання, зокрема передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 18 500 гривень шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекпрес».
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, перерахованих в ст. 11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст. ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору шляхом підписання одноразовим ідентифікатором у порядку визначеному ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», у якій підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. (02.02.2025 - 5 000,00 грн.), що підтверджує отримання ним коштів за договором позики та факт його укладання.
Таким чином, враховуючи вищезазначені умови договору та Закону, суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо неукладення правочину з первісним кредитором та відсутність належних доказів його укладення.
Крім того, умовами договору визначено, що процентна ставка за понадстрокове користування кредитом становить - 5 % за день. Відповідно до цього пункту договору кредитор здійснив нарахування процентів за відсотковою ставкою 5% за день у період з 27.01.2025 року по 07.02.2025 року, що складає 9 500 гривень.
Тому суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом.
24 лютого 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ "Фінпром Маркет" уклали договір факторингу № 24/02/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 8461251 від 28.12.2024
Відповідно д Ресєтру прав вимоги № 22/05/25-01 від 22.05.2025 кредитодавець відступив фактору право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 в сумі 24 137,50 гривень, з яких: 13 500 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 53,65 гривень - сума заборгованості за процентами; 1 333,85 гривень - сума заборгованості за комісією; 9 250 гривень - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Оскільки всупереч наведеним нормам закону та умовам спірного договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором у встановлені ним строки, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 500 гривень, 53,65 гривень заборгованості за процентами та 9 250 гривень заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування належить задовольнити.
Що стосується комісії, судом встановлено наступне.
Пунктом 2.2.4 Кредитного договору визначена комісія за надання кредиту - 7,21 % від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1333,85 гривень).
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання фінансових послуг.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором.
Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.
Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб'єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач неправомірно визначив в кредитному договорі сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 1 333,85 грн. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року, укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ "Фінпром Маркет", витяг з акту № 15-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 26.06.2025, акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги від 26.06.2025, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги. Вартість наданих послуг становить 3 500 гривень.
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 гривень.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 94,47 % (22 803,65 х 100 : 24 137,50), а тому з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2 288,44 гривень (2 422,40 х 94,47 : 100).
На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 137, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Стельмаха Михайла, 9А офіс 204 м. Ірпінь, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкриттий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму заборгованості за договором кредиту № 8461251 в розмірі 22 803 (двадцять дві тисячі вісімсот три) гривні 65 копійок, з яких: 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 53 (п'ятдесят три) гривні 65 копійок - сума заборгованості за процентами, 9 250 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Стельмаха Михайла, 9А офіс 204 м. Ірпінь, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкриттий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 44 копійки сплаченого судового збору та 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом
Рішення набрало законної сили «___» ________________ 202__ року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/1492/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано «___»____________________202__ року.
Секретар: