Копія:
29 вересня 2025 року Справа № 608/2180/25
Номер провадження3/608/672/2025
Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Запорожець Л. М. , розглянувши матеріали, які надійшли від Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року притягався двічі - 18.01.2025 року та 21.06.2025 року,
за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451817 від 12.09.2025 року, інспектором Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Миханцьо В.О. вбачається, що 12.09.2025 року в селищі Нагірянка по вул. Шевченка, о 16 годині 12 хвилин водій ОСОБА_1 , який раніше 18.01.2025 року та 21.06.2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поблідніле забарвлення шкірного покриву обличчя, зіниці ока, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі в лікаря - нарколога, водій ОСОБА_2 категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 роз'яснені права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст.ст. 10, 63 Конституції України, про що зроблено відмутку в протоколі та стоїть підпис правопорушника.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить також заявка на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді та за допомогою SMS повідомлень за вказаним ОСОБА_1 номером мобільного телефону. Про причини своєї неявки суд не повідомив.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього Протоколу про адміністративне правопорушення, про час та місце розгляду справи повідомлений, не вжив заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти Протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що « сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством ( стаття 1 КУпАП).
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явилася в судове засідання, не подавши клопотання про його відкладення.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні.
Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.
Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року : «Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається з диспозиції ч. 3 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 3 грудня 2005 року № 14, судом слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника.
Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст.130КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, які знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли правопорушник почав рухатись.
Вимоги вищезазначеного пункту 2.5 ПДР України ОСОБА_1 дотримано не було.
Аналіз вищевказаних норм законодавства та диспозиції інкримінованої ОСОБА_1 статті КУпАП, доводить суду, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 130 КУпАП і кожна ця обставина як окрема так і у сукупності з іншими є по суті складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Тобто, якщо водій транспортного засобу ухиляється від огляду на стан сп'яніння, який йому було запропоновано пройти з дотриманням всіх діючих вимог, відповідні його дії та ознаки сп'яніння зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, то це вже є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також, згідно пункту 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 252 КУпАП Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 451817; постановою серії ЕНА № 5706135 від 12.09.2025 року; копією постанови судді Чортківського районного суду Тернопільської області Яковець Н.В. від 21 липня 2025 року; постановою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Літвінової О.Г. від 11 березня 2025 року 2025 року; постановою судді Чернівецького апеляційного суду Михайлюка М.І. від 11 квітня 2025 року ; направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 12.09.2025 року та іншими матеріалами справи.
Зібрані у справі докази є належними та допустимим, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні і повністю підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП, в їх взаємозв'язку свідчать про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, вважаю, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Згідно п. 2, 3, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5, 6ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Наявний відеозапис достатньою мірою відтворює подію, описану у протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши запис детально, суддя констатує, що він дає повне уявлення про зафіксовану на ньому подію, поведінку учасників та обставини справи. Вважати цей запис неналежним доказом достатніх підстав немає. Вказаний доказ отриманий з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у його достовірності та істинності.
Зміст протоколу відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, як слідує з його змісту, в ньому наявні всі необхідні відомості, які передбачені вказаною нормою, також підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначаю про те, що докази, наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним, і підстав для сумніву в їх об'єктивності та суперечливості, не вбачається.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів, на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 , не надано і не здобуто в процесі судового розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні.
Жодних ознак провокації правопорушення зі сторони патрульних поліцейських матеріали справи та відеозапис не містять.
Додані поліцейським до адміністративного протоколу докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерій «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Вважаю, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР України не пройшов, на вимогу поліцейського, в установленому законом порядку, огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Таким чином, сукупність вищенаведених доказів повністю підтверджує ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в Адміністративному протоколі і є безсумнівними доказами порушення ним пункту 2.5 ПДР України.
Вказана позиція узгоджується з Постановою Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року номер справи 243/2528/23.
До того ж, при розгляді справи, ОСОБА_1 не був обмежений у правах передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі і в правах бути присутнім в суді, давати особисті пояснення, заявляти клопотання та подавати докази. Однак ОСОБА_1 не скористався таким правом, до суду не з'явився.
Таким чином, відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді зумовлена саме його пасивною поведінкою та бажанням затягнути розгляд адміністративної справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме: дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення в судовому засіданні не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення в судовому засіданні не встановлено.
Судом також у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується ступінь вини і матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ст. 130 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч.6 ст. 121, ч.2 та 3 ст. 130 КУпАП.
Застосування його, як основного стягнення, законом не передбачено.
Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Згідно з вимогами ст. 29 КУпАП, конфіскованим може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
Згідно вимог ст. 41 Конституції України (норми прямої дії) кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Транспортний засіб ОСОБА_1 не належить, що унеможливлює застосування до останнього стягнення у вигляді оплатного вилученням транспортного засобу.
Згаданий транспортний засіб належить ОСОБА_3 .
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП).
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки, як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП.
Суди не вправі застосовувати його тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк десять років.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року 3028 гривень.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35, 40-1, 130, 283, 284, 286 КУпАП, суддя,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 3 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки вказаний транспортний засіб належить іншій особі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 на користь держави - 605(шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106).
Відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Термін звернення до виконання три місяці.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суду Тернопільської області.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/2180/25.
Постанова набрала законної сили " " ___________________ року.
Строк пред'явлення постанови до виконання до " " _________________ року.
Суддя Л. М. Запорожець
Копію постанови видано " " _________________ року.
Секретар: