Справа №601/2304/25
Провадження № 2/601/771/2025
24 вересня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,
з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу за позовом Почаївського комбінату комунальних підприємств до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів
з участю
представника позивача Добрінова Ю.І.,
представника відповідача Бернацького П.В.,
встановив:
Представник Почаївського комбінату комунальних підприємств Добрінов Ю.І. звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 13.02.2025 Почаївський ККП звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів за отримані послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів в розмірі - 3074,43 гривні та 302,80 гривень судового збору. 21 лютого 2025 року було видано судовий наказ, яким було задоволені вимоги заявника. Однак, 13 березня 2025 року, за заявою боржника ОСОБА_1 було скасовано судовий наказ від 21 лютого 2025 року.
Свої зобов'язання за публічним договором Почаївський ККП виконав, а Відповідач за вивезення твердих побутових відходів відмовляється категорично оплачувати. За період з 01 січня 2021 по 28 липня 2025 року включно Відповідач не розрахувався за послуги вивезення твердих побутових відходів, допустивши заборгованість в сумі 3478,71 грн.. Оскільки ОСОБА_1 відмовляється сплачувати заборгованість в добровільному порядку, тому Почаївський ККП вважає, що борг повинен бути стягнутий в примусовому порядку.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18 серпня 2025 року від відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного. У позовних вимогах позивач ставить питання про стягнення заборгованості, яка складається з наступного: 3 478,71 грн. - сума боргу; 2 513,55 - інфляційні витрати; 471,48 грн. - три відсотки річних; пеня (подвійна облікова ставка НБУ) становить - 4 905,90 грн. В даному випадку строк позовної давності минув для основної вимоги (який становить три роки, ст. 257 ЦК України) та додаткових вимог (який становить один рік, ч.2 ст. 258 ЦК України). За таких обставин, у разі наявності підстав для задоволення позову, просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, які пред'явлені за межами строку позовної давності.
Відповідно до долученого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №259576938 від 02.06.2021 власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями являється ОСОБА_2 . Відповідачем у даній справі визначено ОСОБА_1 , який не являється власником нерухомого майна, а тому він являється неналежним відповідачем у справі. Позивач не звертався до нього особисто з пропозицією укласти договір на вивезення твердих побутових відходів. Долучений до позовної заяви розрахунок сум, що стягуються за послуги з вивезення твердих побутових відходів позивача вказано троє мешканців, яким надавалися послуги по вивезенню твердих побутових відходів, проте доказів проживання 3-ох осіб позивачем не надано. Доводи позивача зводяться до того, що він оплатити за послуги по вивезенню твердих побутових відходів ще за 2 (двох) осіб, крім нього, про яких відповідачу нічого невідомо. Також позивачу достовірно відомо, що він не проживає за адресою по АДРЕСА_1 , оскільки навчається в Чернівецькому православному Богословському інституті на денній формі навчання (термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2027).
Таким чином, позивачем особисто йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів не надавалися взагалі. Позивачем взагалі не долучено жодних доказів, які дають підстави прийти до висновку, що ним надавалися послуги по вивезенню твердих побутових відходів, а саме: відсутні докази наявності у позивача необхідних транспортних засобів для надання певних послуг, відсутні наряди по здійсненню наданих послуг, відсутні акти виконаних робіт. Таким чином, послуги, які фактично не надавалися позивачем не можуть бути оплачені відповідачем в примусовому порядку.
В судовому засідання представник позивача Добрінов Ю.І. позов підтримав у повному обсязі з підстав, що у ньому зазначені.
Представник відповідача Бернацький П.В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Почаївської міської ради № 179 від 08.09.2017, № 166 від 22.08.2022 та Типового договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами з Почаївською міською радою від 08.09.2022 Почаївський комбінат комунальних підприємств є виконавцем послуги з вивезення побутових відходів на території Почаївської міської територіальної громади (Почаївської міської ради).
Публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів було розміщено (оприлюднено) на офіційному веб-сайті Почаївської міської ради http://pochaiv-rada.gov.ua та опубліковано в газеті «Діалог» 01.08.2021.
13.02.2025 Почаївський ККП звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 грошових коштів за отримані послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів в розмірі - 3074,43 гривні та 2725,20 гривень судового збору.
21 лютого 2025 року було видано судовий наказ, яким було задоволені вимоги заявника. 13 березня 2025 року за заявою боржника ОСОБА_1 , Кременецьким районним судом Тернопільської області була винесена ухвала, якою було скасовано судовий наказ від 21 лютого 2025 року.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Вивезення відходів є видом житлово-комунальних послуг, що надаються мешканцям певної адміністративно-територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
У Законі України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 цієї статті установлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір про надання послуг із вивезення побутових відходів є публічним договором, що укладається шляхом надання пропозиції (оферти) та вважається укладеним після прийняття (акцепту).
За змістом статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Конклюдентні дії є акцептом, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Установлено, що публічний договір про надання послуг з вивезення побутових відходів було розміщено (оприлюднено) на офіційному веб-сайті Почаївської міської ради http://pochaiv-rada.gov.ua та опубліковано в газеті «Діалог» 01.08.2021.
Статтею 642 ЦК України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Враховуючи зміст пункту 2 статті 205 ЦК України та пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Частиною 1 статті 25 Закону України від 09 листопада 2017 року «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Якщо інше не визначено законом, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, яка укладає колективний договір про надання комунальних послуг, згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, має право на вибір серед визначених у встановленому законодавством порядку виконавців послуг з поводження з побутовими відходами.
Вказані положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів.
За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані вносити в установленому порядку плату за користування послугами з вивезення побутових відходів.
Відповідно до положень статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.
Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.
Тобто через специфіку житлово-комунальних послуг, пов'язаних із вивезенням побутових відходів, та з метою відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, законодавцем покладено на фізичних осіб обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Належних і допустимих доказів того, що відповідач не користується послугами Почаївського комбінату комунальних підприємств по вивезенню твердих побутових відходів від домоволодіння або уклав договір про вивезення відходів із іншим виконавцем послуг, матеріали справи не містять, також на підтвердження доводів позивача свідчить факт відсутності скарг на якість послуг позивача.
З врахуванням наведеного, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідачем не вчинено жодної із конклюдентних дій, які б свідчили про укладення між сторонами будь-якого договору та позивачем не надано жодного доказу надання ним безпосередньо відповідачу послуги з вивезення побутових відходів, за яку ним нараховано плату, що виключає можливість стягнення з відповідача плати на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Крім того, суд зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18). Зазначене узгоджується також з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26.09.2019 (справа №753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21.11.2019 (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18).
Отже, суд зазначає, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами з вивезення побутових відходів, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про вивезення відходів або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання. Відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, відтак суд вважає вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів обґрунтованими.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позов безпідставний оскільки в період з 01.01.2021 по 28.07.2025, за який позивачем нараховано відповідачу борг, ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, оскільки у контексті положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є споживачем послуг. Належних доказів зворотнього відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача боргу перед позивачем підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд доходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 3478,71 грн.
Щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності у спірних правовідносинах суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позивач звернулося до суду 17 липня 2024 року з позовом, в якому просить стягнути заборгованість за послуги за період з квітня 2019 року по листопад 2021 року включно у розмірі 1184,96 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічна: гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України: метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричини коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 №3564-ІХ , яким затверджено Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 №49/2024 та строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.02.2024 на 90 діб, тобто до 14 травня 2024 року
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану
Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з серпня 2021 року закінчувався серпнем 2024 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020 до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2024 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості з серпня 2021 року не виходить за строки позовної давності.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2513,55 грн , 3 % річних у розмірі 471,48 грн. та пеню у розмірі 4905,90 грн.
Згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14.11.2011 у справі № 6-40цс11).
Як зазначено в Аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01.07.2014), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 20.06.2012 у справі № 6-68цс12, від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України .
Разом з тим, загальновідомим є той факт, що встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (530-ІХ від 17.03.2020), згідно якого, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.
Кабінет Міністрів України постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р., яка набрала чинності 30.12.2023, вніс зміни в пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», виклавши його в новій редакції та таким чином скасувавши (з дати набрання чинності постановою № 1405) заборону (а не саму постанову № 206) у тому числі на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Таким чином постанова № 206 від 05.03.2022 є чинною, але в редакції з урахуванням змін, внесених в тому числі постановою № 1405 від 29.12.2023, які набрали чинності 30.12.2023 року.
В період з 12.03.2020 до 30.06.2023 діяв Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а з 24.02.2022 року по 31.12.2023 року діяв мораторій, тому позов підлягає частковому задоволенню .
Зокрема в період з 01.01.2021 по 24.02.2022 суд вважає обґрунтованим стягнення 16,88 грн. інфляційних втрат та 3,76 грн. трьох процентів річних. В період з 01.01.2024 по 28.07.2025, суд вважає обґрунтованим є стягнення 478,71 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 146,11 грн. та пені у розмірі 1403,15 грн. Отже загальна сума, що підлягає стягненню становить 5527,32 грн. з яких 3478,71 грн. основна заборгованість, 495.59 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 149,87 грн. та пені у розмірі 1403,15 грн. В іншій частині позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Що стосується судових витрат,то їх необхідно стягнути, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме покласти їх на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1472,05 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 280-289, 259-268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов Почаївського комбінату комунальних підприємств до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , що проживає по АДРЕСА_1 ) на користь Почаївського комбінату комунальних підприємств 3478,71 грн. (три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень сімдесят одну копійку) заборгованості за отримані послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, інфляційні витрати в розмірі 478,71 грн., 3 % річних у розмірі 146,11 грн. та пені у розмірі 1403,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Почаївського комбінату комунальних підприємств 1472,05 грн. сплаченого судового збору на рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 код ЄДРПОУ 03353816.
В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повний текст рішення підписано 30 вересня 2025 року.
Сторони по справі:
Позивач: Почаївський комбінат комунальних підприємств, місце знаходження: вул. Шевченка, 33, м. Почаїв Кременецький район Тернопільська область. ЄДРПОУ 03353816.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: