Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/759/21
Провадження № 2/945/94/25
Іменем України
(заочне)
15 вересня 2025 року
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, -
встановив:
12 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 1357458 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 07 жовтня 2019 року в розмірі 27247 грн. 80 коп., з яких: 8050 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 4347 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками; 14850 грн. 80 коп. - заборгованість за пенею.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1357458.
23 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23042020, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало за плату, належні йому, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні Товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.
Позивач зазначив, що згідно з Реєстром боржників від 23 квітня 2020 року до Договору факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року.
Посилаючись на порушення відповідачем умов Кредитного договору № 1357458 від 07 жовтня 2019 року, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за простроченим кредитом, відсоткам за користування кредитом і пеню.
Ухвалою суду від 27 травня 2021 року вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту та договору про надання споживчого кредиту. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначити справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
02 липня 2021 року судом направлено запит до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про надання на адресу суду, належним чином завіреної копії Реєстру боржників - письмового переліку, що містить імена прізвища та по батькові, найменування боржників, контактні дані боржників, реквізити кредитних договорів, дату відступлення права вимоги (дата підписання Реєстру боржників), розрахунок заборгованості боржника, вартість прав вимоги (одинична ціна) станом на дату підписання відповідного Реєстру боржників, відомості про статус справи, а також інші дані про боржників, визначені у Реєстрі боржників, який складений за формою згідно з Додатком № 1 до Договору Факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року, з якого би слідувало, що 23 квітня 2020 року, згідно з Договором Факторингу № 23042020, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авентус Україна» передало Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» грошові вимоги саме за кредитним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витребувано Реєстр боржників - письмовий перелік, що містить імена прізвища та по батькові, найменування боржників, контактні дані боржників, реквізити кредитних договорів, дату відступлення права вимоги (дата підписання Реєстру боржників), розрахунок заборгованості боржника, вартість прав вимоги (одинична ціна) станом на дату підписання відповідного Реєстру боржників, відомості про статус справи, а також інші дані про боржників, визначені у Реєстрі боржників, який складений за формою згідно з Додатком № 1 до Договору Факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року, з якого би слідувало, що 23 квітня 2020 року, згідно з Договором Факторингу № 23042020, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авентус Україна» передало Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» грошові вимоги саме за кредитним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 .
10 вересня 2021 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на виконання ухвали суду від 02 серпня 2021 року про витребування доказів, подано на електронну адресу суду, а 21 вересня 2021 року на юридичну адресу суду копії: Договору Факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; Додатку № 1 до Договору Факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року (витяг з реєстру боржників), згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1 .
У судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому в матеріалах справи містяться заяви, з яких слідує, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить розглянути справу без участі його представника; проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася без повідомлення причин; відзив не подала.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідив матеріали справи та дійшов такого.
07 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1357458 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти взагальній сумі 8050 грн. 00 коп., на умовах строковості, платності, з метою покриття побутових витрат Клієнта, а Клієнт зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування ними (п. 1).
За умовами п. 1.2 Договору кредит надається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань.
Сторони погодили наступну проценту ставку за користування грошовими коштами: знижена процента ставка становить 0,90 % від суми грошових коштів за кожен день користування грошовими коштами (328, 50 % річних) у межах строку надання грошових коштів, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору.
Стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми грошових коштів за кожен день користування грошовими коштами (657, 00 річних) (п. п. 1.3.1., 1.3.2 п. 1.3.).
Загальна вартість грошових коштів за зниженою ставкою складає 127, 00 % від суми грошових коштів (у процентому виразі) або 10223 грн. 50 коп. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування грошовими коштами - 27 % від суми грошових коштів (у процентому виразі) або 2173 грн. 50 коп. (у грошовому виразі) (п. 1.4.).
Згідно з пунктом 7 «Реквізити та підписи Сторін» Договору, Договір Клієнтом підписано електронним підписом 07 жовтня 2019 року о 12:50:19 (а. с. 5, 6).
07 жовтня 2019 року о 12:50:19 відповідач Віхрова Мар'яна Василівна за допомогою електронного підпису підписала Графік Платежів до Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1357458 від 07 жовтня 2019 року (а. с. 6 на звороті).
07 жовтня 2019 року о 12:50:19 відповідач ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписала Паспорт споживчого кредиту (а. с. 7, 8).
23 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23042020, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало за плату, належні йому, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні Товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників (а.с. 10, 11).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» направило на адресу відповідача повідомлення про відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги за Кредитним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року, укладеним із ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а. с. 15).
При цьому доказів отримання відповідачем вказаного вище повідомлення матеріали справи не містять.
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1357458 в розмірі 27247 грн. 80 коп., з яких: 8050 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 4347 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками; 14850 грн. 80 коп. - заборгованість за пенею (а. с. 14).
До позовної заяви позивачем, зокрема, додано копію Картки обліку інформації за укладеним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року (розрахунку заборгованості) (а. с. 16, 17).
При цьому, доказів про виплату первісним кредитором кредиту за Договором № 1357458 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 07 жовтня 2019 року, отримання кредиту відповідачем та користування кредитними коштами матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України “Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно - правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно - телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з п. 5) ч. 1 ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту відповідачем підписано за допомогою електронного підпису.
Умовами наведеного вище договору погоджено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий Клієнтом.
На підтвердження позовних вимог представником позивача до матеріалів справи надано копії: Договору № 1357458 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 07 жовтня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 ; Договору факторингу № 23042020 від 23 квітня 2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»; Графіку Платежів до Договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1357458 від 07 жовтня 2019 року; Паспорту споживчого кредиту, а також Картку обліку інформації за укладеним договором № 1357458 від 07 жовтня 2019 року (розрахунку заборгованості).
Разом з тим, вказані вище документи не підтверджують відкриття первинним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідачу ОСОБА_1 рахунку, надання кредиту та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк, виходячи з наступного.
Саме по собі звернення відповідача до банків з метою укладення кредитного договору, погодження між банком і відповідачем умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання відповідачем (позичальником) кредитних коштів.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку чи перерахування коштів на платіжну картку, доказів зарахування кредитних коштів, кредитного ліміту, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.
Отже, виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20.
Наданий представником позивача розрахунок боргу складений представником банку в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом і не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом, ні факт наявності заборгованості.
При цьому, виписки з рахунку відповідача, меморіального ордеру про зарахування відповідачу кредитних коштів, представником позивача до матеріалів справи не надано, клопотань про їх витребування, згідно вимог ст. 84 ЦПК України, представником позивача не заявлялось, а також ним не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу за його відсутності.
Подавши до суду таке клопотання, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачу ОСОБА_1 відкрито рахунок, надані кредитні кошти, що вона користувалася ними та порушила свої зобов'язання з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Договором № 1357458 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 07 жовтня 2019 року в розмірі 27247 грн. 80 коп., з яких: 8050 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 4347 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками; 14850 грн. 80 коп. - заборгованість за пенею.
Згідно із вимогами ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Будь-яких посилань щодо неможливості подання цієї виписки до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить.
Так, за змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
Отже, позивачем не доведено факту відкриття відповідачу кредитного рахунку, видачі йому кредитних коштів, зокрема, шляхом встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту, фактичного користування відповідачем кредитними коштами та порушення своїх зобов'язань з їх повернення.
Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позивач не довів підстави для стягнення на його користь заборгованості за тілом кредиту.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на його рахунок.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, п. 2) ч. 2 ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, - відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова