30.09.2025
Справа № 489/5726/25
Провадження №2/489/2935/25
30 вересня 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Ставратій Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ
встановив.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 4638,79 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Мотивуючи вимоги тим, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з 01.11.2018 здійснює діяльність на території України з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу». За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовий природний газ споживачу у необхідних для нього об'ємах, а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Так, ОСОБА_2 було надано заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 10.01.2021. на підставі отриманої заяви-приєднання було відкрито на ім'я ОСОБА_2 особовий рахунок № НОМЕР_1 . Через наявність заборгованості по даному особовому рахунку позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу. Дана заява була задоволена, судовий наказ видано. Проте, споживач скористався своїм правом оскарження судового наказу, тому судовий наказ було скасовано. Заяву про скасування судового наказу було мотивовано тим, що вона не має жодної заборгованості по сплаті за природний газ, оскільки сплачує за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ніякого відношення до наданих судовим наказом документів вона не має. Дана ситуація склалася внаслідок того, що при заповненні ОСОБА_2 заяви-приєднання до умов Договору, нею було вказано ЕІС-код газифікованого об'єкта 56ХМ24А42465052С, який не належить її об'єкту. Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 з 28.01.2025 на підставі свідоцтва про право на спадщину. В силу ст.. 1281 ЦК України, відповідач, як спадкоємець, зобов'язаний сплатити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Позивачем у період з травня 2021 по квітень 2025 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4638,79 грн., вартість якого не сплачена відповідачем.
Ухвалою суду від 25.07.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, відсутній відзив на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів, з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України»)здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території України на підставі ліцензії, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу».
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 914-рТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 793-рвідповідно до абз. 4 ч. 1ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» без проведення конкурсу.
Позивач зазначає, що згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 з 28.01.2025 на підставі свідоцтва про право на спадщину. В силу ст.. 1281 ЦК України, відповідач, як спадкоємець, зобов'язаний сплатити вимоги. Позивачем у період з травня 2021 по квітень 2025 було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4638,79 грн., вартість якого не сплачена відповідачем.
Норми права та мотиви їх застосування.
Так, частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 1 ст.12Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Так,постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015№ 2496, затверджено Правила постачання природного газу (далі Правила постачання природного газу від 30.09.2015 № 2496), пунктом 2 розділу IІІ яких визначено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Особливості здійснення постачання природного газу побутовому споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Так, згідно пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу від 30.09.2015 № 2496, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501(далі - постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501), який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Згідно з абз. 2,3 п. 1 Розділу VI вказаних Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205,633,634,641,642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (абз. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з вимогами ч. 1,2 ст. 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1 ст.641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
За ч.ч. 1, 2 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Пунктом 2 розділу IІІ Правил постачання природного газу від 30.09.2015 № 2496 визначено, що за договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Вказаним положенням відповідають приписи пункту 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідності до яких індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно вимог статті 319, 322ЦК України власність зобов'язує, тягар утримання майна покладається саме на його власника.
За змістом статей 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України під порушенням зобов'язання розуміють його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, праву споживача одержувати відповідної якості послуги з постачання природного газу прямо відповідає визначений законом обов'язок оплачувати такі послуги у строки та розмірі, встановлені договором або законом.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений висновок відповідає усталеній позиції Верховного Суду у постановах від 14.02.2018 в справі № 639/10591/14-ц, від 10.12.2018 в справі № 638/11034/15, від 17.01.2019 в справі № 486/156/17, від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21, від 07.11.2023 у справі №643/17352/20, від 22.12.2023 у справі № 607/2611/22, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, висновки якого суд враховує при застосуванні норми права до даних спірних правовідносин згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
10 січня 2021 ОСОБА_2 звернулася до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з заявою-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, в якій зазначено адресу об'єкта: АДРЕСА_2 та ЕІС-код присвоєним Оператором ГРМ згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем - 56ХМ24А42465052С.
Судом встановлено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зверталося до Ленінського районного суду м. Миколаєва з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ, який споживається за адресою: АДРЕСА_2 з боржника - ОСОБА_2 .
Ленінським районним судом м. Миколаєва від 26.02.2025, заяву задоволено та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ за період з травня 2021 по січень 2025 (включно) в сумі 4358,55 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2025, судовий наказ по справі №489/1266/25 (провадження №2-н/489/380/25) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ з боржника - ОСОБА_2 - скасовано.
Заяву про скасування судового наказу було мотивовано тим, що вона не має жодної заборгованості по сплаті за природний газ, оскільки сплачує за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ніякого відношення до наданих судовим наказом документів вона не має.
Позивач зазначає, що дана ситуація склалася внаслідок того, що при заповненні ОСОБА_2 заяви-приєднання до умов Договору, нею було вказано ЕІС-код газифікованого об'єкта 56ХМ24А42465052С, який не належить її об'єкту.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 30.04.2025, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.01.2025, виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Барсковим А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 29.
У відповідності до наданого розрахунку (фінансового стану), ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за відкритим на його ім'я особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , ЕІС-код об'єкту газифікації 56ХМ24А42465052С.
При цьому, як встановлено судом, заборгованість попереднього власника квартири з травня 2021 по квітень 2025, який помер, та спадкоємцем ОСОБА_1 , який успадкував квартиру, якій надавалися послуги позивачем, існує та не погашається у добровільному порядку.
З урахуванням цього, суд зазначає наступне.
Статтею 1216 ЦК України надано визначення поняття спадкування, а саме: спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно частини 3 даної статті, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до частини 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частин 1,2,3 ст.1281 ЦК України Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (частина 2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частина3) . Відповідно до положень ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина1).
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено (частина 2). У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (частина 3).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Перелік зобов'язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.
Так, відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, судом встановлено, що сторони по справі вільно та на власний розсуд та в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору постачання природного газу, а також приступили до його виконання, відтак, договір є укладеним в силу ч. 1 ст.638 ЦК України та встановлює для його сторін відповідні права й обов'язки, що є обов'язковими до виконання, в тому числі, і обов'язок споживача оплачувати вартість спожитих послуг за обумовленими тарифами (цінами) у погоджені терміни.
Доказів спростування пред'явлених вимог відповідачем суду не надано.
За встановлених обставин, перевіривши підстави та порядок нарахування вартості послуги постачання природного газу, зважаючи на те, що між сторонами склались фактичні договірні відносини, зазначена вартість спожитого газу відповідачем не сплачена, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованості за послуги постачання природного газу в розмірі 4638,79 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 4638 грн. 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп..
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» код ЄДРПОУ 40121452, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено «30» вересня 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева