Справа № 490/6484/24
Провадження № 1-кп/489/790/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
30 вересня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024150000000175 від 15.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
встановив:
В ході підготовчого судового засідання прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, зазначивши про те, що він відповідає вимогам закону.
Обвинувачений та захисник вважали необхідним повернути обвинувальний акт прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, оскільки при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення наявні суперечності щодо дати вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, а також зміст обвинувального акту викладений некоректно із застосуванням висловів, які спотворюють дійсне сприйняття обставин інкримінованого особі правопорушення. Вказані недоліки обвинувального акту позбавляють обвинуваченого можливості розуміти суть пред'явленого йому обвинувачення та захищатися від нього.
Заслухавши учасників, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчиненого; обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Таким чином, подія та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення належать до основних елементів предмету доказування, з огляду на вимоги п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, та є обов'язковими відомостями обвинувального акту.
У свою чергу, викладені в обвинувальному акті обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, висунутого особі, мають суперечності щодо дати скоєння, некоректності та незрозумілості в частині зазначення місця та способу вчинення інкримінованих особі діянь, що позбавляє її бути обізнаною про суть пред'явленого їй обвинувачення та обставини його вчинення, щоб мати змогу належним чином захищатися від нього, чим прямо порушуються права особи, передбачені ст. 6 Конвенції, та вказують на порушення стороною обвинувачення під час складення обвинувального акту та направленні його до суду таких загальних засад кримінального провадження як верховенство права, законність та забезпечення права особи на захист.
Так, в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 , наявні суперечності щодо дати скоєння інкримінованого йому діяння, пов'язаного з одержанням неправомірної вигоди, яке було вчинене ним не одномоментно (в конкретну дату), а полягало у триваючих діях, а саме: вказано, що свою протиправну діяльність він розпочав 22.01.2024, далі продовжив її 21.03.2024 о 08:18 год., однак після того зазначено, що подальші дії, направлені на доведення злочинного умислу щодо отримання неправомірної вигоди до кінця, були вчинені 21.03.2023 об 11:59 год., після того продовжилися 23.03.2024 о 10:19 год., потім - 19.04.2023 близько 10:00 год., і врешті-решт затримання ОСОБА_3 з незаконно отриманими грошовими коштами відбулося 19.04.2024 о 10:07 год. (а.с. 5, 6).
Також, в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення зазначено, що суть обвинувачення полягає в тому, що висловлення обіцянки здійснити вплив за одержання ОСОБА_3 неправомірної вигоди було пов'язане з метою надання допомоги у знятті заборони на в'їзд в Україну громадянина Грузії ОСОБА_6 , якого, згідно з текстом обвинувального акту, було примусово витворено з України.
Натомість згідно з аналізом значення слова «витворений», зробленого, зокрема у тлумачному словнику української мови, вказаний вислів є дієприкметником пасивної форми минулого часу та є синонімом до слова «утворювати». За такого, вживання стороною обвинувачення слова витворений щодо фізичної особи є некоректним та незрозумілим в частині того, яке смислове значення вкладене у даний вираз при формулюванні особі інкримінованого обвинувачення.
Вказане, у свою чергу, свідчить про те, що використовуючи в обвинувальному акті слово «витворений» відносно фізичної особи, сторона обвинувачення допустила незрозуміле та некоректне вживання вказаної фрази при формулюванні обвинувачення особі, яке є абсолютно незрозумілим в частині смислового навантаження та усвідомлення значення використання вказаного слова при викладі фактичних обставин та формулюванні пред'явленого особі обвинувачення, що не дає змоги особі зрозуміти в повному обсязі суть пред'явленого їй обвинувачення.
Крім того, при викладі фактичних обставин та формулюванні пред'явленого особі обвинувачення із вказаною в обвинувальному акті датою 19.04.2023 близько 10:00 год. вказано, що одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 відбувалося на паркові біля будинку № 255 по просп. Центральному у м. Миколаєві. Проте, обвинувальний акт не містить зазначення того, яким саме чином відбувалися вказані дії на паркові, що, у свою чергу, свідчить про неправильність, помилковість та некоректність вживання вказаного слова при викладі фактичних обставин та формулюванні пред'явленого особі обвинувачення.
При цьому, частиною 1 ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У зв'язку з цим, на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні покладений обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України - суд відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України має право повернути обвинувальний акт прокурору.
Не звільняє суд від такого обов'язку перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам закону і те, що відповідно до ст. 338 КПК України прокурор вже в ході судового розгляду вправі змінити обвинувачення в суді, оскільки, по-перше, зміна прокурором обвинувачення, виходячи з положень ст. 338 КПК України, можлива лише в частині зміни кваліфікації та/або обсягу обвинувачення та за умови, що під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (про що прямо та однозначно викладено у ч. 1 ст. 338 КПК України), проте не передбачена формальна можливість прокурора в будь-який момент судового провадження змінити обвинувачення через допущену стороною обвинувачення недбалість щодо змісту складеного обвинувального акта в частині викладу фактичних обставин та формулюванні обвинувачення після завершення досудового розслідування, які позбавляють права особи бути чітко та однозначно повідомленим про суть пред'явленого їй обвинувачення, без встановлення прокурором, при цьому, на стадії судового розгляду нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, які не були відомі стороні обвинувачення раніше.
При цьому, положеннями ст. 338 КПК України жодним чином не передбачено право прокурора змінити пред'явлене особі обвинувачення лише з тієї причини, що при його складенні слідчим та погодженні прокурором ними не були дотримані вимоги ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акту в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулюванні обвинувачення, тобто закон жодним чином не передбачає права прокурора змінити під час судового розгляду пред'явлене особі обвинувачення у випадку допущення стороною обвинувачення недоліків обвинувального акту, які не відповідають вимогам КПК України, без встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
По-друге, право прокурору на зміну обвинувачення надане на стадії судового розгляду кримінального провадження, а суд зобов'язаний перевірити обвинувальний на його відповідність вимогам закону до цього - на стадії підготовчого провадження, оскільки системний та логічний аналіз змісту положень статей 291, 315, 337 та 338 КПК України поза розумним сумнівом свідчить про те, що саме на стадії підготовчого судового засідання суд зобов'язаний перевіряти відповідність обвинувального акту вимогам КПК України та у випадку їхнього не дотримання - вправі повернути такий обвинувальний акт прокуророві для усунення недоліків щодо його змісту та форми, які виявлені під час підготовчого судового засідання.
По-третє, зміна обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України є правом, а не обов'язком прокурора і, як показує неодноразовий досвід розгляду судами кримінальних проваджень, прокурор таке право не завжди реалізовує, внаслідок чого суть та зміст пред'явленого особі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, залишаються такими, що не відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства, містять суперечності, наслідком чого є позбавлення права особи чітко знати та розуміти суть пред'явленого їй обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього, чим порушується її право на захист, внаслідок чого суд позбавлений можливості ухвалити законний та обґрунтований вирок на підставі такого обвинувального акту.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. а ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Також згідно з ч. 1 ст. 8 КПК, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
За такого, належний та зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення і формулювання висунутого особі обвинувачення, із зазначенням у них зокрема дати та часу, способу дій, місця скоєного, є тими обов'язковими необхідними відомостями обвинувального акту, однозначний, послідовний та зрозумілий виклад яких гарантує безумовне розуміння та сприйняття обвинуваченою особою суті та змісту пред'явленого їй обвинувачення та забезпечує особі гарантоване їй національним законодавством та Конвенцією право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення та мати гарантоване фактичне, а не ілюзорне право захищатися від нього.
Згідно з висновками, викладеними у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №161/7092/20, вбачається, що «оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсилає до ст. 291 КПК України, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо)».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Також відповідно до сталої практики ЄСПЛ кваліфікація правопорушення як кримінального дає особі, яка обвинувачується у його вчиненні, додаткові гарантії бути чітко та однозначно проінформованим про обставини пред'явленого їй звинувачення з метою забезпечення її права знати суть пред'явленого обвинувачення, висунутого проти неї, щоб мати змогу захищатися від нього.
Натомість вказані недоліки змісту обвинувального акта щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, в частині неправильного та суперечливого зазначення дати, місця та способу скоєного, позбавляють обвинуваченого права бути негайно і детально поінформованим про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, що має наслідком порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, вказані недоліки обвинувального акту та порушення права обвинуваченого бути обізнаним про суть пред'явленого йому обвинувачення не можуть бути самостійно усунуті судом в ході судового розгляду, оскільки положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
В п. 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» Суд зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Таким чином, вказані обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
За такого, з урахуванням процитованих вище положень закону та практики Європейського суду з прав людини, вказані недоліки обвинувального акту описаних вище істотних обставин інкримінованого особі кримінального правопорушення щодо дати, місця та способу його вчинення, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають встановленню та доказуванню, з урахуванням визначених ст. 337 КПК України меж судового розгляду та передбаченого ст. 42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що є невід'ємною умовою реалізації права на справедливий суд, вказують на те, що обвинувальний акт в даній частині є таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення такого обвинувального акта до судового розгляду.
Таким чином, виявлені недоліки обвинувального акту вказують на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
За таких обставин, у зв'язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України - останній підлягає поверненню прокурору.
Керуючись статтями 314, 372 КПК України, суд
постановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024150000000175 від 15.02.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, - повернути прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Суддя ОСОБА_1