Справа №463/7779/20
Провадження №2/463/324/25
судового засідання
29 вересня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Косопуд М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкоду користуванні квартирою та вселення, -
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру з загальною площею 135,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року скасовано заочне рішення суду Личаківського районного суду м. Львові від 4 липня 2022 року за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
В судові засідання: 02.04.2025, 10.07.2025, 29.09.2025 представник позивача не з'явився, перед кожним із вказаних засідання подавав до суду клопотання про відкладення судового розгляду в зв'язку із зазначенням різних причин.
Представник відповідача ОСОБА_3 скерувала на адресу суду клопотання, що на її думку є всі підстави для залишення позову без розгляду, оскільки сторона позивача втретє не з'явилися у судове засідання.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Згідно ч.5 ст.223 та п.3 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2021 року у справі №675/1998/19 зазначив, що «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи».
Згідно вимог п.2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Як вбачається із матеріалів справи, сторона позивача втретє поспіль не з'явилися в судове засідання.
Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Згідно ч.6 ст.11 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до ч.7 ст.11 ЦПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З урахуванням викладеного, представника позивача було повідомлено про дату судового засідання на 10 липня 2025 року під розписку, також на електронну адресу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поваляєва П.О. направлено судову повістку про виклик у судове засідання, яке призначено на 29 вересня 2025 року.
А тому з урахуванням положень ч.5 ст.130 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 також отримав зазначені документи.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_1 -адвокатом Поваляєвим П.О. через систему «Електронний суд» було неодноразово надіслано клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового розгляду даної справи, в зв'язку з чим він мав об'єктивну можливість прийняти участь у судових засіданнях 02.04.2025, 10.07.2025, 29.09.2025 у вищевказаній справі або направити на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.
Однак, у визначені дні та час позивач та його представник у судові засідання не з'явилися, заяв про розгляд справи без їх участі не направляли.
Наявність у представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поваляєва П.О. поважних причин повторного неприбуття у судові засіданні та подання ним заяв про відкладення розгляду справи з даних причин, не є перешкодою для прибуття ОСОБА_1 у судові засідання для розгляду справи або залучення для представлення його інтересів у суді іншого представника.
Отже, неявка в судові засідання позивача та його представника, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, незалежно від наявності у представника позивача поважних причин повторного неприбуття у судове засідання, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення стороною позивача своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого позову, що в свою чергу призводить до безпідставного затягування розгляду справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті спору.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені про час, день і місце судових засідань, повторно не з'явилися до суду, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали, приймаючи до уваги розумність строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань представника позивача про відкладення розгляду справи та приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача та його представника у судове засідання.
Залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до ч.2 ст.257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутись до суду повторно.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 44, 193, 223, 247, 257, 260, 294 ЦПК України, -
постановив:
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкоду користуванні квартирою та вселення - залишити без розгляду.
Ухвала складена та підписана суддею 29 вересня 2025 року.
Ухвала суду у відповідності до ст.261 ЦПК України, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.
Суддя Г.Б. Жовнір