Справа № 461/198/25
Провадження № 1-кс/461/5919/25
Іменем України
25.09.2025 слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю представника власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна -
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2025 у справі №461/10052/24 (провадження №1-кс/461/3709/25), у межах кримінального провадження № 42024142400000063 від 03.10.2024, а саме на: ноутбук марки Lenovo моделі Т470 S, 11131026651; чорнові записи на 32 арк.; оригінали договорів купівлі продажу за 2023 р. на постачання продуктів харчування з СГД (6 договорів); 3 оригінали накладних 14565 від 17.04.2025 - 2 шт., 1 безномерна за 24.07.2023.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2025 накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 .Зокрема стверджує, що останній не має жодного відношення до вчинення даного кримінального правопорушення, а існуючий арешт порушує його право мирно володіти своїм майном. Відтак, просить клопотання задоволити.
ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив таке задоволити.
Слідчий в судове засідання не з'явилася, однак подала письмові заперечення, в який покликається на те, що вказані речі та документи визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Зокрема зазначила, що на даний час підстави для накладення арешту зберігаються, адвокатом не наведено належних та допустимих доказів, які б спростували обгрунтованість арешту або переконливо демонстрували, що потреба в арешті відпала. Відтак, просить відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання необхідно задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Згідно абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Відділом розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142400000063 від 03.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2022-2024 років в особі командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 були укладені ряд договорів на постачання продуктів харчування з фізичними особами підприємцями та юридичними особами. Вказані продукти харчування постачалися суб'єктами господарювання до продовольчого складу ВЧ НОМЕР_1 , однак не усі продукти передавалися для потреб підпорядкованим підрозділам ВЧ НОМЕР_1 .
Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що командир відділення (солдат) та з 26.08.2023 старшина 3 роти 2 батальйону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 , який здійснював отримання продуктів харчування та належний контроль за приготуванням їжі підпорядкованого особового складу, частини продуктів харчування, які було вказано у накладних, не отримував.
Як вбачається із матеріалів клопотання, 05.06.2025 проведено обшук у квартирі (будинку), підсобних і господарських приміщеннях та на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , у результаті якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone 15 Pro з ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , з сім картою моб. оператора Київстар #0964890355, (пароль НОМЕР_4 ); ноутбук марки Lenovo моделі Т470 S, # 11131026651; чорнові записи на 32 арк.; оригінали договорів купівлі продажу за 2023 р. на постачання продуктів харчування з СГД. (6 договорів); 3 оригінали накладних # 14565 від 17.04.2025 - 2 шт, 1 безномерна за 24.07.2023.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2025 у справі №461/10052/24 (провадження №1-кс/461/3709/25) накладено арешт на зазначені вище речі, предмети та документи.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що подальший арешт майна ОСОБА_4 , який не є підозрюваним чи обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, є неспіврозмірним завданням кримінального провадження, оскільки порушує право власника на мирне володіння та розпорядження своїм майном, а відтак вважає клопотання ОСОБА_3 обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2025 у справі №461/10052/24 (провадження №1-кс/461/3709/25), у межах кримінального провадження № 42024142400000063 від 03.10.2024, а саме на:
ноутбук марки Lenovo моделі Т470 S, 11131026651;
чорнові записи на 32 арк.;
оригінали договорів купівлі продажу за 2023 р. на постачання продуктів харчування з СГД (6 договорів);
3 оригінали накладних 14565 від 17.04.2025 - 2 шт, 1 безномерна за 24.07.2023.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1