Справа №461/5869/25
/заочне/
30 вересня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова
в складі головуючого судді Мисько Х.М.
за участю секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулось до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договорами.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 25.04.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №С-508-006578-19- 980, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 5000,00 грн.
Свої зобов'язання Кредитор виконав, надавши грошові кошти Позичальникові. Всі права вимоги за кредитним договором №С-508-006578-19- 980 року, з усіма додатковими договорами та угодами до нього, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», було відступлене Банком до ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «Українські фінансові операції».
Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , за Кредитним договором №С-508-006578-19- 980. Відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 12680,36 грн.
Умовами Кредитного договору №С-508-006578-19- 980 року визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом. Позивач виконав свої зобов'язання згідно умов угоди, що підтверджується випискою по поточному рахунку. Однак, Відповідач не повернув отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за угодою, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 12680,36 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 7680,36 грн.; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 0 грн.
25.04.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Р25.00508.005168683, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 45202,89 грн.
Всі права вимоги за кредитним договором № Р25.00508.005168683 від 25.04.2019 року з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «Українська фінансова операції».
Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , за Кредитним договором № Р25.00508.005168683 від 25.04.2019 року. Відповідач зі своєї сторони, не виконав умови Кредитного договору, а саме не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 99193,51 грн.
Умовами Кредитного договору № Р25.00508.005168683 від 25.04.2019 року визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом. Позивач виконав свої зобов'язання згідно умов угоди, що підтверджується випискою по поточному рахунку. Однак, Відповідач не повернув отриманий кредит в встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за угодою, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 99193,51 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 45202,89 грн.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 3028,89 грн.; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 50961,73 грн. Відповідач не здійснив жодної оплати після уступки права вимоги і не надав доказів оплати, відповідно сума заборгованості не змінилася. Згідно облікової політики Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», позивач, після відступлення прав вимоги, не нараховував відсотки та комісії по Кредитним договорам. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.07.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», згідно позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, наслідки неявки. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова). Відтак, суд вжив всіх можливих заходів для вчасного та належного повідомлення відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, тому вважає за можливе слухати у його відсутності. Відзив на позов, заяву про поважні причини неявки чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Ідея Банк» у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Оскільки, відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25.04.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №С-508-006578-19- 980, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до п.1, Банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту на поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за якими можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках цієї Угоди та ДКБО, та випускає клієнту платіжну картку.
Згідно з п.2.1., Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000,00 грн.
Відповідно до п.2.2., ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 5000,00 грн.
Згідно з п.2.3 договору, процента ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48% річних.
Всі права вимоги за кредитним договором №С-508-006578-19- 980 від 25.04.2019 року, з усіма додатковими договорами та угодами до нього, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», було відступлене Банком до ТОВ «Росвен Інвест Україна» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «Українські фінансові операції».
Відповідно до п.2.1 договору факторингу №08/11/2024 року від 08.11.2024 року, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №С-508-006578-19- 980 від 25.04.2019 року, позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 18.07.2025 становить: заборгованість за основним боргом в розмірі 12 680,36 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 5000,00 грн., а всього - 7680,36 грн.
04.04.2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» на адресу відповідача направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором №С-508-006578-19- 980 від 25.04.2019 року до ТОВ «Українські фінансові операції», та про необхідність погашення заборгованості перед стягувачем у розмірі 12680,36 грн.
Крім того, 25.04.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Р25.00508.005168683, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 45202,89 грн.
Згідно з п.1.2 кредитного договору № Р25.00508.005168683, банк надає кредит у день підписання даного Договору строком 48 місяців.
Відповідно до п.1.3кредитного договору № Р25.00508.005168683,процентна ставка становить 1.99 %
Всі права вимоги за кредитним договором № Р25.00508.005168683, з усіма додатковими договорами та угодами до нього), укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», було відступлене Банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на підставі договору факторингу № 01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі Договору факторингу № 08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «Українська фінансова операції».
Відповідно до п.2.1 договору факторингу №08/11/2024 року від 08.11.2024 року, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р25.00508.005168683, позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 18.07.2025 становить: заборгованість за основним боргом в розмірі 45202,89 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 3028,89 грн., простроченої заборгованості за комісіями в розмірі 50961,73 грн., а всього - 99193,51 грн.
04.04.2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» на адресу відповідача направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором №P29.12882.003788360 від 22.03.2018 року до ТОВ «Українські фінансові операції», та про необхідність погашення заборгованості перед стягувачем у розмірі 45202,89 грн.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 08.11.2024 №08/11/2024, ТОВ «Українські Фінансові операції» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-508-006578-19-980 та за кредитним договором №Р25.00508.005168683.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується ордером-розпорядження та випискою по особовому рахунку.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.
Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №С-508-006578-19-980 та за кредитним договором №Р25.00508.005168683.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним кредитним договором відповідачем суду не надано, суд вважає, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеними вище кредитними договорами.
Разом з тим, позивачем, в розмір заборгованості за кредитним договором №Р25.00508.005168683, заявленої у позові, крім заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, включена заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 41340,11грн.
Згідно п.1.5 кредитного договору №Р25.00508.005168683, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога ТОВ «Українські фінансові операції» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за нарахованими та несплаченими комісіями є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст кредитного договору №Р25.00508.005168683, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме заборгованості по сплаті за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 50961,73 грн., відтак така не підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №Р25.00508.005168683 в розмірі 48 231,78 грн. (99193,51 грн. (загальна заборгованість) - 20961,73 грн. (заборгованість за комісіями) = 48 231,78 грн.).
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.141 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвокат Дідух Є.О. долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, укладений між адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (клієнт), акт прийому - передачі виконаних робіт №С-508-006578-19- 980 , згідно договору №01/08/2024-А від 06.05.2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10, рахунок на оплату №С-508-006578-19- 980 від 06.05.2025 року, заявку №С-508-006578-19- 980 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, акт прийому - передачі виконаних робіт №Р25.00508.005168683, згідно договору №01/08/2024-А від 06.05.2025 року, заявку №Р25.00508.005168683 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, рахунок на оплату №Р25.00508.005168683 від 06.05.2025 року, детальний опис робіт №С-508-006578-19- 980 від 06.05.2025 року, детальний опис робіт №Р25.00508.005168683 від 06.05.2025 року.
Таким чином, договором про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року встановлено фіксовану суму гонорару адвоката Дідуха Є.О., у разі задоволення судом позовних вимог в повному обсязі у розмірі 10 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сум 2258,80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 215, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №С-508-006578-19- 980 від 25.04.2019 в сумі 12680,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №Р25.00508.005168683 від 25.04.2019 року в сумі 48 231,78 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1318,92 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.09.2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, 27 приміщеня 2, код ЄДРПОУ: 40966896)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Акціонерне товариство «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819).
Суддя Х.М.Мисько