Справа № 333/10813/24
Пр.1-кс/333/3178/25
23 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , слідчого: ОСОБА_3 , прокурора: ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , підозрюваної: ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду,
клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 ,
про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021082060001520 від 15.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України,
19.09.2025 року в провадження слідчої судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 надійшло вищевказане клопотання слідчого, яке обґрунтоване наступним.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021082060001520 від 15.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.10.2017 Радою адвокатів Запорізької області, на підставі рішення № 18 від 02.10.2017, ОСОБА_6 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Наказом начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області № 315-К від 30.11.2017 ОСОБА_5 з 01.12.2017 призначено на посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області.
Наказом начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області № 163-К від 30.09.2021 внесено зміни до назви Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області, а саме з 30.09.2021 назву «Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області» змінено на «Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Запорізькій області».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином ОСОБА_5 , обіймаючи вищевказану посаду є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦКУ власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1-3 ст. 325 ЦКУ суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 327 ЦКУ у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦКУ право власності припиняється у разі: припинення юридичної особи чи смерті власника.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦКУ спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦКУ спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦКУ спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. ст. 1261 - 1265 ЦКУ у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦКУ спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1277 ЦКУ у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1277 ЦКУ заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Так, у ОСОБА_5 , разом із ОСОБА_6 , з якої вони підтримували дружні відносини значний період часу, та яка мала достатній рівень знань у галузі цивільного законодавства та досвід роботи у вказаній сфері, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння нерухомим майном померлих громадян, у яких відсутні законні спадкоємці та яке, після їх смерті, відповідно до законодавства мало бути визнане відумерлою спадщиною та передане у власність Запорізької міської територіальної громади.
При цьому, з метою реалізації свого злочинного умислу, останні вирішили спільно отримувати з особистих джерел інформацію про померлих на території міста Запоріжжя одиноких громадян, а також таких громадян, в яких відсутні законні спадкоємці.
В подальшому, для досягнення зазначеної мети а також надання своїм діям уявленням законності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили заволодіти нерухомим майном померлих громадян, шляхом його стягнення в рахунок погашення боргів, нібито наявних у померлих або, у залучених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , третіх довірених осіб.
Для цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було прийнято спільне рішення про звернення до судових органів на території міста Запоріжжя з відповідними позовними заявами, направленими на стягнення з вищевказаних осіб наявних боргів, які утворилися в результатів нібито укладення договорів позик.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання боргів та їх стягнення, вони мали бути направлені на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчих проваджень та стягнення, в рахунок погашення боргів, право власності на об'єкти нерухомого майна, які за життя належали померлим громадянам, мало бути зареєстровано на довірених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 осіб, або ж на ОСОБА_5 , тим самим фактично заволодівши вищевказаними об'єктами нерухомості померлих.
У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
Крім того, з цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків тощо) довірених ними осіб, без відома останніх, а також використовувати в судовому порядку підроблені документи, нібито укладені від їх імені, до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо фактів укладення правочинів та їх наслідків, тим самим плануючи ввести в оману суд.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1047 ЦКУ договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1, 1-1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Крім того, з метою виключення однотипності своїх злочинних дій та можливості бути викритими, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили заволодіти нерухомим майном померлих громадян й іншим шляхом, а саме визнанням права власності на вказане майно.
Для цього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було прийнято спільне рішення про звернення до судових органів на території міста Запоріжжя з відповідними позовними заявами, направленими на визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які до 01.01.2004 нібито були укладені та зареєстровані Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест » (код ЄДРПОУ - 20487339), діяльність якої припинено у 2012 році, про що останнім було достовірно відомо, а також визнання права власності на нього.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання дійсними вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на них за довіреними ОСОБА_6 та ОСОБА_5 особами, або ж за ОСОБА_5 , останні мали використати такі судові рішення як підставу для реєстрації речового права на нерухоме майно померлих громадян, тим самим фактично заволодівши ним.
У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
З цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків тощо) довірених ними осіб, без відома останніх, а також використовувати в судовому порядку підроблені документи, нібито укладені від їх імені, до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо фактів укладення правочинів та їх наслідків, тим самим плануючи ввести в оману суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, який набув чинності 01.01.2004, встановлено, що цивільні правовідносин, які виникли між сторонами до набрання чинності цього Кодексу регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 цього Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
Згідно зі ст. 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до ст. 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Водночас, згідно зі ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (стаття 47 ЦК Української РСР).
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє по теперішній час.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, з метою реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння об'єктами нерухомості померлих громадян, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, шляхом обману та використання підроблених документів, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили обумовлені ними злочинні дії за наступних обставин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_3 померла громадянка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у власності яких (по частині у кожного) перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Про вказані події з особистих джерел дізнався ОСОБА_5 , який, в подальшому, передав вказану інформацію ОСОБА_6 .
Після зазначеного, але не пізніше 23.12.2021 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлих громадян, у яких відсутні законні спадкоємці, та яка після їх смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.
З метою реалізацією свого злочинного умислу останніми було прийнято рішення про стягнення з померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в судовому порядку наявних боргів, які утворилися в результаті нібито укладених, за їх життя (кожним окремо) договорів позик.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання боргу та його стягнення, вони мали бути направлені на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення, в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, який за життя належав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві часткової приватної власності (по частки), мало бути зареєстровано на довірену ОСОБА_6 та ОСОБА_5 особу, тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, за допомогою довіреної особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
Для надання вказаним діям уявлення законності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_10 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладених правочинів, тим самим ввівши в оману суд.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану 23.12.2021 нібито від імені ОСОБА_10 , яка надійшла до суду 28.12.2021, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_8 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 21.03.2020 ОСОБА_10 нібито уклав зі
ОСОБА_8 письмовий договір позики, відповідно до якого останній нібито отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 195000,00 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язався повернути їх у строк до 21.03.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_8 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_10 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_6 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: оригінал договору позики від 21.03.2020, оригінал розписки ОСОБА_8 про отримання грошових коштів від 21.03.2020 та копію вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про необхідність повернення боргу від 02.09.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_10 зареєстровано судову справу № 334/10160/21, розгляд якої доручено судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_11 .
04.01.2022 суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя
ОСОБА_11 винесено ухвалу про відкриття провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Для досягнення злочинної мети з заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , діючи умисно, 31.05.2021 направила на електронну адресу Ленінського районного суду міста Запоріжжя «inbox@ln.zp.court.gov.ua» заяву, складену та підписану 31.05.2021 нібито від імені позивача ОСОБА_10 , про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи у відсутність позивача.
В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_11 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 07.06.2022 ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 та стягнення з останнього боргу на користь ОСОБА_10 у сумі 195000,00 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 направила до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 20.06.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_10 про надання копії рішення від 07.06.2022 та виконавчих листів у справі №334/10160/21. У подальшому ОСОБА_6 , діючи нібито на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_10 від 25.08.2022, особисто отримала в суді 13.03.2023 вказані запитувані документи.
Окрім того, діючи на виконання заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, направленого на заволодіння об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , діючи умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б) заяву про видачу судового наказу, складену та підписану 31.01.2021 нібито від імені ОСОБА_10 , текст якої склала самостійно, яка надійшла до суду 02.02.2022, зазначивши боржником померлу ОСОБА_9 . Відповідно до змісту вказаної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 14.08.2020 ОСОБА_10 нібито уклав зі ОСОБА_9 письмовий договір позики, відповідно до якого остання нібито отримала від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 145000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язалась повернути їх у строк до 14.08.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_9 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_10 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_6 до вказаної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 14.08.2020, копію розписки ОСОБА_9 про отримання грошових коштів від 14.08.2020, копію вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про необхідність повернення боргу від 02.09.2021 та копію відповіді ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_10 від 01.10.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022, за вищезазначеною заявою ОСОБА_10 зареєстровано судову справу №335/1061/22, розгляд якої доручено судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_12 .
В подальшому, за результатами розгляду заяви, суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_13 , незважаючи на надання ОСОБА_6 підроблених документів, спрямованих на введення суду в оману, 08.02.2022 постановлено ухвалу про відмову у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_10 про стягнення зі ОСОБА_9 заборгованості за договором позики, через її невідповідність вимогам ст. 161 ЦПК України.
Враховуючи вказане, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було виконано всіх дій, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодінням об'єктом нерухомості, розташованим за адресою:
АДРЕСА_1 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 01.11.2021 могла становити 649000, 00 гривень (шістсот сорок дев'ять тисяч гривень 00 копійок), з причин, які не залежали від їх волі.
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла громадянка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у власності якої перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Про вказану подію з особистих джерел дізналися ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Після зазначеного, але не пізніше 21.10.2021 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлої громадянки, у якої відсутні законні спадкоємці, та яка після її смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.
З метою реалізації свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про визнання дійсним, в судовому порядку, договору купівлі-продажу квартири, нібито укладеного за життя ОСОБА_14 на Запорізькій Товарній Біржі «Торг-Інвест» та визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири померлої ОСОБА_14 , та визнання права власності на неї, останнє мало бути зареєстровано у встановленому законодавством порядку на ОСОБА_5 , який, в свою чергу, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , мав розпорядитись зазначеним об'єктом нерухомості шляхом його продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою між собою, умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, залучили ОСОБА_10 , який не був проінформований та обізнаний про злочинний план та кінцевий результат злочинної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
При цьому, ОСОБА_10 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , прибув 21.10.2021 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 , де підписав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_14 , зазначивши, що нібито є єдиним спадкоємцем у відповідності до ст. 1261 ЦКУ, хоча насправді таким не був. Того ж дня на підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_15 заведено спадкову справу № 46/2021.
У подальшому, для надання вказаним діям уявлення законності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подав до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117-А) позовну заяву про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, складену та підписану ним 04.01.2022, яка надійшла до суду 10.01.2022, зазначивши відповідачем ОСОБА_10 , а третьою особою - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_15 .
Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, ОСОБА_5 зазначив про те, що 16.07.2002 він нібито уклав з ОСОБА_14 договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який того ж дня нібито був зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест». Однак, у зв'язку з тим, що зазначений правочин нотаріально не посвідчений, вказане унеможливлює реєстрацію ОСОБА_5 права власності на вказане майно. Обґрунтовуючи свої доводи про залучення в якості відповідача ОСОБА_10 , ОСОБА_5 послався на факт відкриття саме ОСОБА_10 спадкової справи після смерті ОСОБА_14 . У зв'язку із вказаним ОСОБА_5 і звернувся до суду з метою визнання дійсним вищевказаного договору купівлі-продажу та визнання за собою права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , до позовної заяви, крім іншого, додано підроблений документ, до якого заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме копію договору купівлі-продажу від 16.07.2002.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_5 зареєстровано судову справу № 336/211/22, розгляд якої доручено судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_16 .
17.01.2022 суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_16 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_10 без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків у зв'язку з не наданням документів про сплату судового збору.
У продовження реалізації злочинного плану, розробленого заздалегідь ОСОБА_5 із ОСОБА_6 , до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя подано заяву, складену та підписану 29.03.2022 від імені позивача ОСОБА_5 , про усунення недоліків по вищевказаній позовній заяві, підтверджуючу сплату судового збору, яка надійшла до суду 18.04.2022.
Одночасно з цим, до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя на електронну пошту «inbox@sh.zp.court.ua» повторно подано заяву, складену та підписану 02.05.2022 від імені позивача ОСОБА_5 , про усунення недоліків по позовній заяві, а саме сплату судового збору, шляхом направлення її фотокопії з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_8 », користувачем якої є ОСОБА_6 . У подальшому до суду було направлено і оригінал вказаної заяви.
05.05.2022 суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_16 винесено ухвалу про відкриття провадження у вищевказаній справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.
Для досягнення злочинної мети з заволодіння нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_14 , від імені нібито відповідача ОСОБА_10 , персональні данні та копії особистих документів якого було заздалегідь отримано ОСОБА_5 , до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя направлено заяву, складену та підписану 24.05.2022, про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи у відсутність відповідача у судовій справі № 336/211/22, яка надійшла до суду 30.05.2022. До вказаної заяви було додано, крім іншого, копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 46/2021, заведеної після смерті ОСОБА_14 .
Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 , діючи як представник ОСОБА_5 , на підставі договору-доручення від 20.05.2022 та ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2022, подала до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя заяву від 01.06.2022, про розгляд справи без участі представника позивача та повне визнання позовних вимог.
В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Шевченківського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_16 , на підставі наданого підробленого документа (договору купівлі-продажу кватири), яким фактично введено суд в оману, 01.06.2022 ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_10 та визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 16.07.2002 між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 й зареєстрованого 16.07.2002 Запорізькою товарною біржою «Торг-Інвест». Крім того за ОСОБА_5 також визнано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Для завершення реалізації свого злочинного плану, 27.07.2022 ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва Запорізької міської ради Запорізької області (м. Запоріжжя, бульв. Центральний, 27) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішень Шевченківського районного суду міста Запоріжжя у справі № 336/211/22.
У подальшому, за результатами розгляду вищевказаних поданих документів, 01.08.2022 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області прийнято рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_5 .
За результатами виконання зазначених злочинних дій, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , реалізувавши свій злочинний план до кінця, узгоджений ними заздалегідь, шляхом обману незаконно заволоділи зазначеним об'єктом нерухомості, який відповідно до законодавства мав відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 10.06.2021 могла становити 573000,00 грн. (п'ятсот сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), та яким, у подальшому, розпорядилися на власний розсуд.
Вищевказаними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_5 завдано шкоду Запорізькій міській територіальній громаді на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , за результатами вчинення злочинних дій, а саме шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах, 01.08.2022 незаконно заволоділи об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість якого станом на 10.06.2021 могла становити 573000,00 грн. (п'ятсот сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), набувши право власності на майно, повністю одержане ними злочинним шляхом.
Після цього, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , достовірно знаючи про злочинне походження зазначеної квартири, володіли разом вказаним майном та, маючи на меті розпорядитися ним, 11.11.2022 прибули у приміщення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_17 ( АДРЕСА_4 ), де у присутності ОСОБА_6 , між ОСОБА_5 (продавець) та громадянином ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (покупець), було укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
В результаті вчинення вказаного правочину, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , приховуючи дійсне джерело походження вищевказаної квартири, всупереч вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», розпорядилися вказаним нерухомим майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, та отримали від ОСОБА_18 грошові кошти у сумі 373000,00 грн. (триста сімдесят три тисячі гривень 00 копійок), які, у подальшому, були розподілені між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у визначених долях.
ІНФОРМАЦІЯ_10 помер громадянин ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у власності якого перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
Про вказану подію з особистих джерел дізнався ОСОБА_5 , який, в подальшому, передав вказану інформацію ОСОБА_6 .
Після зазначеного, але не пізніше 21.02.2022 (більше точно часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлого громадянина, у якого відсутні законні спадкоємці, та яка, після його смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.
З метою реалізації свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про визнання дійсним в судовому порядку договору купівлі-продажу квартири, нібито укладеного й зареєстрованого за життя ОСОБА_19 Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест», та визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири померлого ОСОБА_19 , та визнання права власності на неї, останнє мало бути зареєстровано у встановленому законодавством порядку на довірену ОСОБА_6 та ОСОБА_5 особу, яка, в свою чергу, діючи за вказівками останніх, мала розпорядитись зазначеним об'єктом нерухомості шляхом його продажу, а отримані кошти передати
ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які у подальшому мали розподілити їх між собою у визначених долях.
Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_10 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладеного правочину та його наслідків, тим самим ввівши в оману суд.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , діючи за попередньо змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б) позовну заяву про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, складену та підписану 21.02.2022 нібито від імені ОСОБА_10 , яка надійшла до суду 23.02.2022, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_19 .
Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 06.08.1999 ОСОБА_10 нібито уклав з ОСОБА_19 договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , який того ж дня нібито був зареєстрований Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест». Однак у зв'язку з тим, що зазначений правочин нотаріально не посвідчений, вказане нібито унеможливлює реєстрацію ОСОБА_10 права власності на вказане майно. У зв'язку із вказаним, ОСОБА_10 нібито і звернувся до суду з метою визнання дійсним вищевказаного договору купівлі-продажу та визнання за собою права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 .
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_6 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблений документ, до якого заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме копію договору купівлі-продажу від 06.08.1999.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_10 зареєстровано судову справу № 335/1830/22, розгляд якої доручено судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_20 .
06.05.2022 суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
ОСОБА_20 винесено ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_10 та призначення справи в порядку загального позовного провадження.
Для досягнення злочинної мети з заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , діючи умисно, направила на електронну пошту Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя «inbox@og.zp.court.gov.ua» заяву, складену та підписану нібито від імені позивача ОСОБА_10 , про проведення підготовчого засідання без участі позивача та підтримання позовних вимог у повному, яка надійшла до суду 16.06.2022.
Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 було надано до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя документи, підтверджуючі її повноваження як нібито представника позивача ОСОБА_10 , а саме: договір-доручення від 04.05.2022, нібито укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , а також ордер про надання правничої (правової) ОСОБА_10 від 21.07.2022.
В подальшому, за результатами розгляду позовної заяви, суддею Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_20 , незважаючи на надання ОСОБА_6 підробленого документа (договору купівлі-продажу кватири), спрямованого на введення суду в оману, 22.03.2023 постановлено ухвалу про закриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_10 до ОСОБА_19 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України (настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва).
Враховуючи вказане, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було виконано всі дії, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_5 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 01.02.2022 могла становити 731000,00 грн. (сімсот тридцять одну тисячу гривень 00 копійок), однак його не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.
ІНФОРМАЦІЯ_12 помер громадянин ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у власності якого перебувало нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_6 .
Про вказану подію з особистих джерел дізналися ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Після зазначеного, але не пізніше 14.04.2022 (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе), ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з
ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлого громадянина, у якого відсутні законні спадкоємці, та яка після його смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.
З метою реалізації свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про стягнення з померлого ОСОБА_21 в судовому порядку наявних боргів, які утворилися в результаті нібито укладених за його життя договорів позик.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивних судових рішень про визнання боргу та його стягнення, вони мали бути направлені на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_21 на праві приватної власності, мало бути зареєстровано на довірену ОСОБА_6 та ОСОБА_5 особу, тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлого ОСОБА_21 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, за допомогою довіреної особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без його відома, які заздалегідь були отримані в останнього ОСОБА_5 .
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_10 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладеного правочину, тим самим ввівши в оману суд.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану 14.04.2022 нібито від імені ОСОБА_10 , яка надійшла до суду 21.04.2022, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_21 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 07.10.2020 ОСОБА_10 нібито уклав із ОСОБА_21 письмовий договір позики, відповідно до якого останній нібито отримав від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 225000,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язався повернути їх у строк до 07.10.2021. У зв'язку із тим, що позичені ОСОБА_21 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_10 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_6 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 07.10.2020, копію розписки ОСОБА_21 про отримання грошових коштів від 07.10.2020, копії вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_21 про необхідність повернення боргу від 15.10.2021 та від 12.01.2022, а також копію відповіді ОСОБА_21 від 15.02.2022 на вимогу ОСОБА_10 про необхідність повернення боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_10 зареєстровано судову справу № 331/1060/22, розгляд якої доручено судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_22 .
11.05.2022 суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_22 винесено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_10 до ОСОБА_21 без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, у зв'язку з ненаданням документів про сплату судового збору.
У продовження реалізації злочинного плану, розробленого заздалегідь ОСОБА_6 із ОСОБА_5 , до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя подано заяву, складену та підписану 08.06.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_10 , про надання квитанції про сплату судового збору, яка надійшла до суду 08.06.2022.
08.06.2022 суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_22 винесено ухвалу про відкриття провадження у вищевказаній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Для досягнення злочинної мети із заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , діючи умисно, подала до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 17.06.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_10 , про розгляд справи за відсутністю позивача та підтримання позовних вимогу повному обсязі, яка надійшла до суду 20.06.2022.
В подальшому, за результатами судового розгляду справи, суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_22 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 08.07.2022 ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_21 та стягнення з останнього боргу на користь ОСОБА_10 у сумі 225000,00 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 , з належної їй електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_8 », 17.08.2022 направила на електронну пошту Жовтневого районного суду міста Запоріжжя «inbox@gt.zp.court.gov.ua» заяву, складену та підписану 17.08.2022 нібито від імені позивача ОСОБА_10 , про надання копії рішення від 08.07.2022 та виконавчих листів по справі № 331/1060/22. У подальшому, ОСОБА_6 , діючи нібито на підставі договору-доручення від 11.08.2022 та ордеру про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_10 від 23.08.2022, особисто отримала в суді 23.08.2022 вказані запитувані документи.
Окрім того, діючи на виконання заздалегідь обумовленого злочинного плану, направленого на заволодіння об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подав до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6) позовну заяву про визнання права власності, складену та підписану ним 28.11.2022, яка надійшла до суду 01.12.2022, зазначивши відповідачем померлого ОСОБА_21 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, ОСОБА_5 зазначив, що 15.01.2020 він нібито уклав із ОСОБА_21 письмовий договір позики, відповідно до якого останній нібито отримав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 350000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язався повернути їх у строк до 15.01.2022. У зв'язку із тим, що позичені ОСОБА_21 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_5 і звернувся до суду з метою визнання за собою права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , в рахунок погашення боргу.
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 15.01.2020, копію розписки ОСОБА_21 про отримання грошових коштів від 15.01.2020, копію вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_21 про необхідність повернення боргу від 17.01.2022, та копію відповіді ОСОБА_21 від 02.02.2022 на вимогу ОСОБА_5 про необхідність повернення боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_5 зареєстровано судову справу № 331/4657/22, розгляд якої доручено судді Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 .
02.12.2022 суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_21 без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, у зв'язку з не наданням документів про підтвердження сплати судового збору, однак, в подальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 оплати судового збору так здійснено і не було.
У зв'язку з викладеним, за результатами розгляду позовної заяви, суддею Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_23 , незважаючи на надання ОСОБА_5 підроблених документів, спрямованих на введення суду в оману, 10.01.2023 постановлено ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_21 , на підставі ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом).
Враховуючи вказане, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було виконано всіх дій, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_6 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого, станом на 28.03.2022 могла становити 576000,00 грн. (п'ятсот сімдесят шість тисяч гривень 00 копійок), з причин, які не залежали від їх волі.
ІНФОРМАЦІЯ_14 померла громадянка ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , у власності якої перебувало нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 .
Про вказану подію з особистих джерел дізналися ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Після зазначеного, але не пізніше 04.08.2022 (більше точно часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньо змовою з ОСОБА_5 , вирішили заволодіти вищевказаною квартирою померлої громадянки, у якої відсутні законні спадкоємці, та яка після її смерті, відповідно до законодавства, мала бути визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Запорізькій міській територіальній громаді.
З метою реалізацією свого злочинного умислу, останніми було прийнято рішення про стягнення з померлої ОСОБА_24 в судовому порядку наявного боргу, який утворився в результаті нібито укладеного за її життя договору позики.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання боргу та його стягнення, воно мало бути направлене на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_24 на праві приватної власності, мало бути зареєстровано на довірену ОСОБА_6 та ОСОБА_5 особу, тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлої ОСОБА_24 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, за допомогою довіреної особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планували розпорядитися ним шляхом продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянки України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , без її відома, які заздалегідь були отримані в останньої ОСОБА_6 .
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_25 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладеного правочину, тим самим ввівши в оману суд.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану 04.08.2022 нібито від імені ОСОБА_25 , яка надійшла до суду 08.08.2022, зазначивши відповідачем померлу
ОСОБА_24 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено недостовірні відомості, 21.04.2020 ОСОБА_25 нібито уклала із ОСОБА_24 письмовий договір позики, відповідно до якого остання нібито отримала від ОСОБА_25 грошові кошти у сумі 145000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язалася повернути їх у строк до 21.04.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_24 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_25 нібито і звернулася до суду з метою їх примусового стягнення.
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_6 до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 21.04.2020, копію розписки ОСОБА_24 про отримання грошових коштів від 21.04.2020, копію вимоги ОСОБА_25 до ОСОБА_24 про необхідність повернення боргу від 22.09.2021 та копію відповіді ОСОБА_24 від 15.10.2021 на вимогу ОСОБА_25 про необхідність повернення боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_25 зареєстровано судову справу № 334/3081/22, розгляд якої доручено судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_26 .
09.08.2022 суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_26 постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за позовною заявою
ОСОБА_25 до ОСОБА_24 у вищевказаній справі та призначення її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Для досягнення злочинної мети із заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , діючи умисно, виступаючи нібито як представник позивача ОСОБА_25 на підставі договору-доручення від 26.08.2022 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 02.09.2022, подала 07.09.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 07.09.2022, про розгляд справи у відсутності позивача та підтримання позовних вимог, додавши при цьому оригінал підробленої розписки ОСОБА_24 про отримання грошових коштів від 21.04.2020.
В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_26 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 07.09.2022 ухвалено заочне рішення про задоволення позову ОСОБА_25 до ОСОБА_24 та стягнення з останньої боргу на користь ОСОБА_25 у сумі 145000,00 грн. (сто сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Надалі з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 подала 21.09.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву від 21.09.2022 про надання оригіналів виконавчих листів та судового рішення у справі № 334/3081/22. У подальшому, ОСОБА_6 особисто отримала в суді 13.10.2022 вказані запитувані документи.
Далі, діючи відповідно до розробленого з ОСОБА_5 злочинного плану,
ОСОБА_6 , умисно, з корисливих мотивів, подала до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_27 ( АДРЕСА_8 ) заяву про відкриття виконавчого провадження, складену та підписану 14.10.2022 нібито від імені ОСОБА_25 , яка надійшла приватному виконавцю 17.10.2022, обґрунтовану необхідністю виконання виконавчого листа на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 07.09.2022.
Того ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_27 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_25 (реєстраційний номер виконавчого провадження 70093000).
Однак, 25.11.2022 ОСОБА_27 винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_24 .
Одночасно з вказаним, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на остаточне заволодіння квартирою померлої ОСОБА_24 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було прийнято рішення про стягнення з їх довіреної особи, яка мала виступати нібито спадкоємицею померлої ОСОБА_24 , в судовому порядку наявного боргу, який утворився в результаті нібито укладеного договору позики.
Надалі, відповідно до розробленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочинного плану, після отримання позитивного судового рішення про визнання боргу та його стягнення, воно мало бути направлене на виконання у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження». За результатами закінчення виконавчого провадження та стягнення в рахунок погашення боргу, право власності на об'єкт нерухомого майна, яке за життя належало ОСОБА_24 на праві приватної власності, мало бути зареєстровано за ОСОБА_5 , тим самим фактично заволодівши вищевказаною квартирою померлої ОСОБА_24 . У подальшому, незаконно заволодівши вказаним майном у такий спосіб, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , мав розпорядитися зазначеним об'єктом нерухомості шляхом його продажу, а отримані кошти розділити між собою у визначених долях.
Для надання вказаним діям уявлення законності, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використати персональні данні та копії особистих документів (паспорту громадянки України та ідентифікаційного коду платника податків) ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , без її відома, які заздалегідь були отримані в останньої ОСОБА_6 .
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вирішили використовувати в судовому порядку документи, нібито укладені від імені ОСОБА_28 , до яких заздалегідь будуть внесені завідомо недостовірні відомості щодо укладених правочинів, тим самим ввівши в оману суд.
Далі, діючи відповідно до розробленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подала до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори (м. Запоріжжя, бульв. Шевченка, 47) заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_24 , складену та підписану 23.05.2022 нібито від імені ОСОБА_28 , яка надійшла до нотаріальної контори 30.05.2022, обґрунтовану наявністю між ними нібито родинних зв'язків. Того ж дня, на підставі вказаної заяви державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 95/2022.
Після виконання зазначених дій, з метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , умисно, шляхом обману, з корисливих мотивів, подав до Ленінського районного суду міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 1/2) позовну заяву про стягнення боргу, складену та підписану ним 12.08.2022, яка надійшла до суду 16.08.2022, зазначивши відповідачем ОСОБА_28 . Відповідно до змісту вказаної позовної заяви, до якої заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості, 20.08.2020 ОСОБА_5 нібито уклав із ОСОБА_28 письмовий договір позики, відповідно до якого остання нібито отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 450000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) та зобов'язалася повернути їх у строк до 20.08.2021. У зв'язку з тим, що позичені ОСОБА_28 грошові кошти так і не були повернуті, ОСОБА_5 нібито і звернувся до суду з метою їх примусового стягнення.
Так, діючи з метою досягнення своєї злочинної цілі, ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_6 , до позовної заяви, крім іншого, додано підроблені документи, до яких заздалегідь було внесено завідомо недостовірні відомості щодо факту укладення правочину та його наслідків, а саме: копію договору позики від 20.08.2020, оригінал розписки ОСОБА_28 про отримання грошових коштів від 20.08.2020, копії вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_28 про необхідність повернення боргу від 25.11.2021 та 25.04.2022, а також копію відповіді ОСОБА_28 від 07.07.2022 на вимогу ОСОБА_5 про необхідність повернення боргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022, за вищезазначеною позовною заявою ОСОБА_5 зареєстровано судову справу № 334/3277/22, розгляд якої доручено судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_29 .
17.08.2022 суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_29 постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_28 у вищевказаній справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Для досягнення злочинної мети із заволодіння вищевказаним нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , діючи умисно, подала до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану 15.09.2022 нібито від імені відповідача ОСОБА_28 , про визнання позовних вимог та розгляд справи у відсутність відповідача, яка надійшла до суду 22.09.2022.
Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, виступаючи нібито як представник відповідача ОСОБА_28 на підставі договору-доручення від 08.09.2022 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.09.2022, подала 21.09.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану нею 21.09.2022, про розгляд справи без участі представника та повне визнання позовних вимог.
Того ж дня ОСОБА_5 , діючи відповідно до заздалегідь узгодженого з ОСОБА_6 злочинного плану, також подав до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву, складену та підписану ним 21.09.2022, про повне підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
В подальшому, за результатами судового розгляду справи суддею Ленінського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_29 , на підставі наданих підроблених документів, якими фактично введено суд в оману, 21.09.2022 ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_28 та стягнення з останньої боргу на користь ОСОБА_5 у сумі 450000,00 грн. (чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
Надалі, з метою особистого контролю за реалізацією заздалегідь обумовленого з ОСОБА_5 злочинного плану, ОСОБА_6 подала 17.10.2022 до Ленінського районного суду міста Запоріжжя заяву від імені ОСОБА_5 , про надання виконавчих листів та копії рішення по справі № 334/3277/22. У подальшому, вказані запитувані документи були особисто отримані ОСОБА_5 в суді 25.10.2022.
Далі, діючи відповідно до розробленого з ОСОБА_6 злочинного плану, ОСОБА_5 , умисно, з корисливих мотивів, подав до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_27 (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 12, оф. 33) заяву про відкриття виконавчого провадження, складену та підписану 27.10.2022, яка того ж дня надійшла приватному виконавцю, обґрунтовану необхідністю виконання виконавчого листа на підставі рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 21.09.2022.
Того ж дня приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_27 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_5 (реєстраційний номер виконавчого провадження 70182724).
В подальшому, для досягнення злочинної мети із заволодіння нерухомим майном, яке залишилося після смерті ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , подала до приватного виконавця ОСОБА_27 ( АДРЕСА_8 ) заяву, складену та підписану 01.11.2022 нібито від імені боржника ОСОБА_28 , яка надійшла до приватного виконавця 08.11.2022, та якою повідомлено про нібито відсутність у останньої коштів, необхідних для повернення боргу, а також констатовано факт заведення нею спадкової справи після смерті ОСОБА_24 , у якої залишилося нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , з долученням відповідних підтверджуючих документів.
Однак, 20.01.2023 ОСОБА_27 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із надходженням 19.01.2023 заяви, складеної та підписаної від імені ОСОБА_5 05.01.2023, про повернення виконавчого листа.
Враховуючи вказане, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було виконано всі дії, які останні вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_7 , яке відповідно до законодавства мало відійти у власність Запорізької міської територіальної громади, ринкова вартість якого станом на 31.10.2021 могла становити 925000,00 грн. (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), однак його не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі..
26.06.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , та ОСОБА_5 , 14 листопада 1980 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - незакінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах;
- ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа;
- ч. 4 ст. 190 КК України - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах;
- ч. 2 ст. 209 КК України - набуття, володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньо змовою групою осіб;
- ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах;
- ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - незакінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у великих розмірах;
- ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у великих розмірах.
Обґрунтованість повідомленої останнім підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
На даний час у кримінальному провадженні №12021082060001520 від 15.11.2021 не виконані всі слідчі (розшукові) дії, що перешкоджає винесенню законного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні, яке відповідно до положень ч.1 ст. 94 КПК України має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Постановою першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 13.08.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 26.09.2025 р., однак у зв'язку із особливою складністю кримінального провадження, для проведення та завершення вищевказаних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, для забезпечення належної якості досудового розслідування, необхідний загальний строк досудового розслідування не менше 6 місяців.
На підставі вищевказаного, слідчий просить слідчу суддю продовжити строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 6-ти місяців, тобто до 26.12.2025 року.
В судовому засіданні слідчий та процесуальний прокурор підтримали дане клопотання та просили його задовольнити з підстав, зазначених в ньому.
Підозрювані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не заперечували відносно задоволення клопотання слідчого.
Слідча суддя, вислухав пояснення слідчого, прокурора, підозрюваних, дослідивши матеріали клопотання, дійшла висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021082060001520 від 15.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.
В межах вищевказаного кримінального провадження 26.06.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , та ОСОБА_5 , 14 листопада 1980 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - незакінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах;
- ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа;
- ч. 4 ст. 190 КК України - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах;
- ч. 2 ст. 209 КК України - набуття, володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчиненні правочину з таким майном, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньо змовою групою осіб;
- ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, у великих розмірах;
- ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - незакінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у великих розмірах;
- ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - закінчений замах на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у великих розмірах.
Постановою першого заступника керівника Запорізької обласної прокуратури від 13.08.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 26.09.2025 р.,.
Інкриміновані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, відносяться до тяжких злочинів.
Відповідно до ч.1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з п. 3 ч.4 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу:
1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;
2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;
3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.
Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження (ч. 4 ст. 294 КПК України).
Слідчий звернувся, у встановлені ч. 5 ст. 294 КПК України строк, з даним клопотанням про продовження строку досудового розслідування, яке погоджено процесуальним прокурором. До клопотання слідчого додані копії матеріалів даного кримінального провадження, якими він обґрунтовує своє клопотання.
З матеріалів клопотання вбачається, що у межах цього кримінального провадження внаслідок складності провадження, кількості підозрюваних, обсягу доказів, тривалості у часі для їх збирання ще не всі слідчі та розшукові дій проведені, а саме, слідчий ще планує виконати наступне: допитати нових встановлених свідків та продовжити пошук інших; отримати відповіді на скеровані слідчим запити; закінчити огляд інформації, вилученої у операторів мобільного зв'язку (відповідне доручення перебуває на виконанні у оперативного підрозділу); на підставі вилучених оригіналів документів та після отримання відповідей на запити призначити нові почеркознавчі судові експертизи, отримати їх висновки та здійснити їх аналіз; продовжити здійснення заходів з встановлення місцезнаходження інших осіб, причетних до кримінальних правопорушень, повідомлення їм про підозру, обрання запобіжних заходів, допиту як підозрюваних; повідомити підозрюваним про зміну раніше повідомленої підозри (з урахуванням нових здобутих доказів, в т.ч. після проведення процесуальних дій, вказаних вище); розглянути клопотання сторони захисту (у разі наявності таких); скласти обвинувальний акт та направити його прокурору для погодження; вручити обвинувальний акт всім підозрюваним та направити його до суду для розгляду по суті.
Вищевказаний ряд слідчих та процесуальних дій мають значення для об'єктивного та повного досудового розслідування.
Враховуючи зазначене вище, слідча суддя дійшла висновку, що заявлений слідчим строк, на який необхідно продовжити досудове розслідування по цьому кримінальному провадженню, є доцільним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст.219, 222, 294,295-1 КПК України, слідча суддя -
Клопотання слідчого задовольнити.
Продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021082060001520 від 15.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України, до шести місяців, тобто до 26.12.2025 року.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1