Справа № 333/4487/25
Провадження № 1-кс/333/3213/25
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
29 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, клопотання слідчого відділення відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 42025082030000003 від 08.01.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе, Михайлівського району, Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
26.09.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025082030000003 від 08.01.2025 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Згідно з чинним законодавством України, в умовах воєнного стану через повномасштабну війну з російською федерацією встановлено ряд обмежень, щодо перетину державного кордону громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Порядок перетину державного кордону України даною категорією осіб визначають Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюються в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, - споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно з п. 26 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.
Так, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період дії воєнного стану достеменно знав про порядок та умови перетину державного кордону, розташування пунктів пропуску громадян через державний кордон, місця перетину кордону тощо, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння в такому вказівками і порадами, діючи з корисливим мотивом, достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, вчинив умисний злочин у сфері недоторканності державних кордонів при наступних обставинах.
В січні 2025 року ОСОБА_7 за допомогою кола знайомих, підшукав особу з числа громадян України призовного віку, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виявив бажання здійснити незаконний перетин державного кордону України, після чого під час телефонної розмови через свій телеграмакаунт запропонував ОСОБА_8 надати допомогу за грошову винагороду у незаконному переправлені його через державний кордон України.
Злочинні дії ОСОБА_7 полягали у наданні GPS-маршруту через гірську місцевість для перетину державного кордону України з Румунією поза пунктами пропуску за грошову винагороду у сумі 2 000 доларів США, надання порад щодо екіпірування під час проходження по маршруту, вказівок щодо придбання квитків на потяг, місць зупинок та порядку дії після перетину кордону.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 під час розмови за допомогою телеграмакаунту з ОСОБА_8 узгодив подальший порядок дій, умови надання маршруту та здійснення оплати за вказану послугу у розмірі 2 000 доларів США, після чого наказав останньому чекати.
Крім того, 18.04.2025 року ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон, діючи з корисливих мотивів, в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 підтвердив останньому можливість забезпечення організації незаконного переправлення його через державний кордон України поза межами пунктів пропуску за умови надання грошових коштів - передоплати у розмірі 100 доларів США та необхідності вирушати з м. Запоріжжя до м. Києва 25.04.2025 року, а звідти до селища Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, на що ОСОБА_8 погодився. Після чого ОСОБА_8 перерахував обумовлені 100 доларів США на платіжний рахунок НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 .
Виконуючи обумовлене ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_7 25.04.2025 року вирушив із залізничного вокзалу Запоріжжя-1, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, площа Привокзальна, 1, звідки о 20.40 год. на поїзді № 38 сполученням Запоріжжя-Київ вирушив до м. Київ. Після чого, 26.04.2025 року ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_7 о 15.21 год. на потязі № 233 сполученням Київ-Ясіня вирушив до селища Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області.
В подальшому ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну організацію переправлення ОСОБА_8 через державний кордон, 27.04.2025 року після того як ОСОБА_8 прибув до селища Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області, надав вказівку останньому прибути на таксі до с. Кваси, Рахівського району, Закарпатської області, де заселитись до готелю «Куб», який розташований по вул. Центральній, 161, в с. Кваси. В цей же день, ОСОБА_7 висунув вимогу щодо надання грошових коштів у розмірі 500 доларів США та чекати подальших вказівок. На виконання обумовленого ОСОБА_8 29.04.2025 року перерахував обумовлені 500 доларів США на платіжний рахунок НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 після чого отримав від останнього вказівку 01.05.2025 року зранку починати рух відповідно до наданих ОСОБА_7 координат.
01.05.2025 року ОСОБА_8 орієнтуючись по карті в мобільному телефоні відповідно до наданих ОСОБА_7 координат, пішов в напрямку лінії державного кордону України з Румунією, де його було виявлено працівниками Державної прикордонної служби та затримано в адміністративному порядку за спробу незаконного перетину державного кордону.
Таким чином ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене з корисливих мотивів.
01.05.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
На виклики слідчого та суду підозрюваний ОСОБА_7 не являється, про причини неявки не повідомляє.
Слідчими та розшуковими заходами встановлено, що ОСОБА_7 на теперішній час перебуває у Федеративній Республіці Німеччина.
Сторона обвинувачення вказує, що на даний час підозрюваного оголошено в міжнародний розшук, сторона обвинувачення, просить вирішити питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 найбільш суворого заходу, посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Захисник обвинуваченого подавши письмове заперечення, також просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у даному кримінальному провадженні та недоведеність зазначених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025082030000003 від 08.01.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Високе, Михайлівського району, Запорізької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .
01.05.2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 у встановленому законом порядку, на підставі ч. 3 ст. 111, ч. 1 ст. 278 КПК України та повістки про виклик останнього на 03.06.2025 року, 05.06.2025 року та 06.06.2025 року вручені адвокату підозрюваного ОСОБА_9 .
Підозрюваний ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до слідчого, 03.06.2025 року, 05.06.2025 року та 06.06.2025 року до органу досудового розслідання не зявився, про прични своєї неявки слідчому не повідомив.
12.06.2025 року підозрюваного ОСОБА_10 оголошено в розшук.
01.09.2025 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.
На виклики слідчого та суду підозрюваний ОСОБА_7 не являється, про причини неявки не повідомляє, за місцем мешкання не проживає.
Відповідно до рапорту оперуповноваженого 2-го відділу УСР в Запорізькій області ДСР НП України від 03.09.2025 року встановлено, що ОСОБА_7 на теперішній час перебуває в Федеративній Республіці Німеччина.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 умисно переховується від слідства та суду у Федеративній Республіці Німеччина, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість вирішення слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у відсутність останнього.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Підозра ОСОБА_7 у скоєнні вказаного вище кримінального правопорушення обґрунтовується матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Вказані обставини свідчать, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Слідчий суддя приймає до уваги, що на даний час, підозрюваний перебуває у міжнародному розкушу, за викликом сторони обвинувачення не прибув, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим, прокурором в судовому засіданні доведено, що з огляду на процесуальну поведінку підозрюваного, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, продовжить ухилятися від їх проведення шляхом неявок до слідчого, тим самим перешкоджаючи проведенню всебічного та об'єктивного розслідування у розумний строк - ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Вищевикладене у сукупності достатньо та поза розумним сумнівом вказує на високі ризики того, що ОСОБА_7 , у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснюватиме дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й надалі переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого судді зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_7 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, крім тримання під вартою.
Також, необхідно врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його тяжкість, а також суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, його можливості, що дає йому можливість активно переховуватися від органів слідства та суду.
Таким чином, потреба у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим, винятковим запобіжним заходом, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованому йому злочину, а також у зв'язку із переховуванням від органів досудового розслідування.
При цьому, застосування до ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде вчиняти активні дії, направлені на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 176, 183, 193 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділення відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42025082030000003 від 08.01.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_7 про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1