Справа № 317/1496/25
№/п 2/317/934/2025
23 вересня 2025 р.
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Ачкасова О.М.,
при секретарі - Фененко М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 1995 р. по 2003 рік. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2003 р. у справі № 2-1321/2003р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Рішення набрало законної сили 17.06.2003 р. Згідно мотивувальної частини вказаного судового рішення про розірвання шлюбу, на момент його ухвалення подружжя припинило шлюбні відносини, сторони проживали окремо, тобто факт припинення шлюбних відносин встановлено актом судової влади у 2003 році та в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню. За час спільного проживання сторони не придбали жодного майна, поділу майна між ними не було, станом на момент розірвання шлюбу, а також станом на сьогоднішній день, сторони не мають один до одного претензій майнового характеру.
08.11.2003 р. позивачка ОСОБА_1 купила жилий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянка площею 0,184 гектарів, що розташована на території Розумівської сільської ради, АДРЕСА_1 .
У 2025 році, маючи намір реалізувати своє право власності та розпорядитись нерухомістю шляхом відчуження (продати вказаний жилий будинок та земельну ділянку), позивачка звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Корнієнко Я.С., яка відмовила ОСОБА_3 в проведенні угоди, надавши письмове роз'яснення від 14.02.2025 року, в яких зазначено, серед іншого, що державна реєстрація розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в органі РАЦС була проведена 03.05.2019 року, актовий запис №49, а договір купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_1 , був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., 08.11.2003 року за реєстровим № 3834 та зареєстрований Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.12.2003 року на ім'я ОСОБА_1 та договір купівлі продажу земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., 08.11.2003 року за реєстровим №3836 на ім'я ОСОБА_1 . Таким чином посвідчення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки можливо тільки за згодою на укладання договору колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який потребує нотаріального посвідчення, або встановлення факту про належність вищезазначеного жилого будинку та земельної ділянки на праві особистої приватної власності за ОСОБА_1 . Позивачка зазначає, що будучи юридично необізнаною, після ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу у 2003 році, вона не зверталася до органів РАЦС задля отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, не збиралася вдруге виходити заміж, а тому вважала себе розлученою і вільною від зобов'язань та правових наслідків, що породжує шлюб чоловіка і жінки, в силу рішення суду про розірвання шлюбу від 2003 року.
Розуміючи, що власного житла не має, позивачка працювала на декількох роботах щоб заощадити кошти на власне житло, відповідач фінансово не допомагав. Спірний жилий будинок та земельна ділянка були придбані нею 08.11.2003 році в момент окремого проживання сторін та за власні кошти позивачки, тому вказаний житловий будинок та земельна ділянка є особистою приватною власністю позивачки, тому позивачка була вимушена звернутися до суду з заявою та просила визнати за нею право особистої приватної власності на вищезазначений житловий будинок та земельну ділянку.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, від представника позивачки надійшла заява, у якій вона підтримала позов, просила суд його задовольнити та розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином про місце та час розгляду справи, шляхом оголошення на сайті «Судова влада України», про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Суд вважає можливим розглянути справу заочно у загальному позовному провадженні, за відсутності сторін у справі, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.05.1995 року.
Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2003 р. у справі №2-1321/2003 р., яке набрало законної сили 17.06.2003 р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що також підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого ОСОБА_1 03.05.2019 р. Хортицьким районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №49.
Згідно з договором купівлі-продажу від 08.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., 08.11.2003 року за реєстровим № 3834, позивачка ОСОБА_1 купила жилий будинок АДРЕСА_1 , та є власником зазначеного жилого будинку, який належить їй на праві приватної власності, що також підтверджується технічним паспортом на спірний будинок та висновком про вартість об'єкта оцінки.
08.12.2003 року, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОП ЗМБТІ, номер витягу 2216108, було зареєстровано право власності на нерухоме майно, за позивачкою на жилий будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки 414913017 від 24.02.2025 р.
Згідно з договором купівлі-продажу від 08.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., 08.11.2003 року за реєстровим №3836, позивачка купила земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником зазначеної земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності, що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку, серії ЗП №084884, виданого Запорізьким районним відділом земельних ресурсів від 31.03.2005 р., інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.02.2025 р., висновком зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до роз'яснення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я.С. №96/01-16 від 14.02.2025 р., роз'яснила, що рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.05.2003 року справа 2-1321\03р., про розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 підлягало державній реєстрації в органі реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 в органі РАЦС була проведена 03.05.2019 року за актовим записом 49, а договір купівлі продажу жилого будинку АДРЕСА_1 , був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., 08.11.2003 року за реєстровим № 3834 та зареєстрований Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.12.2003 року на ім'я гр. ОСОБА_1 та договір купівлі продажу земельної ділянки що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., 08.11.2003 року за реєстровим №3836 на ім'я гр. ОСОБА_1 . Роз'яснила, що посвідчення договору купівлі-продажу, земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , можливе тільки за нотаріально засвідченою згодою на укладення договору колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 , або встановлення факту про належність вищезазначеного нерухомого майна на праві особистої приватної власності за гр. ОСОБА_1 .
Згідно з ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1ст.58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Відповідно достатті 13 КпШС України (який діяв на час спірних правовідносин) права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Отже, до спірних правовідносин, ураховуючи зазначені правові норми, порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися за нормами КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна.
Статтею 22 КпШС України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно зі ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Відповідно до вимог ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Аналогічні положення закріплені в ст. 57, 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України.
Статтею 16 Закону України «Про власність», чинного на час придбання спірної квартири, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.
Статтею 44 КпШС України визначалося, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню.
Суд виходить з того, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, в силу якої набуте за час шлюбу майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що один із них не мав самостійного заробітку (доходу). Спростувати цю презумпцію може той із подружжя, який оспорює поширення правового режиму спільності майна на певний об'єкт, надавши відповідні докази, що мають відповідати вимогам належності та допустимості і це є її процесуальним обов'язком.
Правило ст.28 КпШС встановлює правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте після припинення шлюбних відносин.
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що жилий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що була придбана в період зареєстрованого шлюбу між сторонами, є особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_1 , оскільки куплені нею 08.11.2003 році за особисті кошти у період роздільного проживання подружжя при фактичному припиненні шлюбу, що підтверджується рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2003 р. про розірвання шлюбу, в якому зазначено, що на час розгляду справи у суді сторони фактично припинили шлюбні відносини.
Жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_2 приймав участь в придбанні жилого будинку та земельної ділянки, суду не надано. Останній, будучи повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, обґрунтованих заперечень (відзиву) проти позову не подав.
При цьому, суд враховує, що з моменту розірвання шлюбу пройшов значний період часу, відомостей про те, що відповідач виявляв намір користуватись вказаним жилим будинком та земельною ділянкою, оформити право на частку зазначеного майна як на спільне майно подружжя, суду не надано і судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.22, 24, 28, 44 КпШС України, ст.57, 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України, ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України,
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України документ № НОМЕР_1 , запис №19690813-00546, виданий 07.04.2023, орган, що видав 2110; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) право особистої приватної власності на жилий будинок АДРЕСА_1 , право власності, на який виникло на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Карташовою Т.М.., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 08.11.2003 року за реєстровим № 3834, зареєстрованого Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 08.12.2003 року, номер запису: 1, в книзі: 1 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України документ № НОМЕР_1 , запис №19690813-00546, виданий 07.04.2023, орган, що видав 2110; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,184 гектарів, що розташована на території Розумівської сільської ради, АДРЕСА_1 , право власності, на яку виникло на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Карташовою Т.М.., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 08.11.2003 року за реєстровим № 3836, та зареєстрованого 31.03.2005 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Державного Акту серія ЗП №084884 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2322188402:08:001:0161.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 23.09.2025 року.
Суддя: О.М. Ачкасов