Справа №: 148/2471/25
29 вересня 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Ковганич С.В. розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за ст.183-1 ч.2 КУпАП,
На адресу суду надійшов адміністративний матеріал щодо порушення громадянином ОСОБА_1 ст.183-1 ч.2 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що даний адміністративний матеріал слід повернути до Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області на доопрацювання з наступних підстав:.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень частини 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП зобов'язано орган при розгляді справи з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У даному випадку до протоколу, складеному 23.09.2025 року державним виконавцем Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Парубок Я.С. відносно ОСОБА_1 за ст. 183-1ч.2 КУпАП не додано належних письмових доказів. Так, відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, довідка про розрахунок заборгованості, докази вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, а також докази вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь стягувача.
Окрім того, з протоколу і доданих до нього матеріалів вбачається, що в повній мірі не ідентифіковано особу, відносно якої складено протокол, зокрема не зазначено місце роботи та посада особи, відносно якої складено протокол; не зазначено та не надано документу, у відповідності до якого було встановлено особу, відносно якої складено протокол.
Крім того, слід відмітити, що особа, відносно якої складено протокол, не була присутня при його складанні, про що свідчить відсутність її підпису на протоколі. Пояснення при цьому у вказаної особи не відбиралися. Також до матеріалів справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати аліментів, а також доказів вчинення державним виконавцем дій щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь стягувача, відносно якого також відсутні будь-які відомості.
Також до матеріалів справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності не надано жодних доказів на підтвердження того, що відносно ОСОБА_1 наявне виконавче провадження, яке перебуває на примусовому виконанні.
Протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, в якому має бути зазначено: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; відомості щодо місця проживання боржника та стягувача, інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції №512/5, у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) на бланку за встановленою формою (додаток 11). Зміст протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Усі реквізити протоколу заповнюються виконавцем розбірливим почерком державною мовою. Не допускаються закреслення або виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, відносно якої він складений. До протоколу виконавця додаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення від 23.09.2025, складений державним виконавцем Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Парубок Я.С. не відповідає вищезазначеним приписам чинного законодавства.
Відповідно до статті 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи судді необхідно вирішити в тому числі такі питання: чи правильно складено протокол і інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи є необхідні для розгляду матеріали.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Системно аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, характеризується бездіяльністю особи, яка повинна сплачувати періодичні платежі кожного місяця у визначеному розмірі. Часом вчинення такого правопорушення є відповідний період, в який особа не сплачувала аліменти.
Перед судом поставлене питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за несплату аліментів.
На підтвердження бездіяльності ОСОБА_1 не доданий розрахунок заборгованості.
Зважаючи на вищенаведені обставини у їх сукупності протокол про адміністративне правопорушення підлягає поверненню на дооформлення у зв'язку з порушенням ч.1 ст.256 КУпАП.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 р., визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.
Верховний Судв постановівід 27.06.2019у справі№ 560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ, викладені у рішеннях по справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 (заява № 16347/02), по справі «Малофєєва проти Росії» рішення від 30.05.2013 (заява № 36673/04), формулювання, викладене у фабулі адміністративного протоколу, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Враховуючи вищевикладене, протокол не може розглядатись суддею без усунення порушень, допущених при його складанні, оскільки за наслідками таких встановлених недоліків немає можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути дану справу, а тому матеріали адміністративної справи слід повернути на доопрацювання для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині.
Звертаю увагу на необхідність усунути зазначені недоліки в максимально стислі строки, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП, строк притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення складає три місяці з моменту його вчинення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що процедура оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення проведена в порушення вимог КУпАП, вищезазначені порушення при складанні адміністративного матеріалу унеможливлюють повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, а тому суд вважає за необхідне повернути вищезазначений адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 на доопрацювання для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 256, 278 КУпАП, суд,
Адміністративний матеріал № 148/2471/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повернути до Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області для усунення недоліків.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя