Справа № 613/1264/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/52/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст.307 КК України
17 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020220220000200 від 08.04.2020 року, -
Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, працюючого на ТОВ «Сталекс» на посаді шліфувальника, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , раніше судимого Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна.
Початок строку відбуття основного покарання ОСОБА_8 обчислюється з моменту його фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили (в порядку приведення вироку у виконання). До набрання вироком законної сили застосовано стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, покладено на нього обов'язок не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає (м. Богодухів), без дозволу суду, та повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. Згідно вироку ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, направлений на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечних психотропних речовин, реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок злочинної діяльності, 16 червня 2020 року, приблизно о 13 год. 45 хв., направився на зустріч з особою, яка діяла під час проведення контролю за вчинення злочину у формі оперативної закупки під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10 , від якого біля домоволодіння АДРЕСА_1 отримав грошові кошти в сумі 1600 гривень, купюрами номіналом в 50 гривень у кількості 2 штук та купюрами номіналом в 100 гривень у кількості 15 штук, для подальшої передачі останньому особливо небезпечної психотропної речовини PVP. Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, ОСОБА_8 , через багатоплатформовий месенджер «Telegram», який дозволяє обмінюватися текстовими повідомленнями, графічними та відеофайлами, а також безкоштовно телефонувати іншим користувачам програми, зробив замовлення у не встановленої в ході досудового розслідування особи під нік-неймом «RC Cartel», особливо небезпечної психотропної речовини PVP. Після вказаних дій ОСОБА_11 направився до приміщення Богодухівської автостанції, розташованої за адресою: вул. Леонова, 1 у м. Богодухів, Харківської області, де через термінал EasyPay перевів грошові кошти в сумі 1600 гривень не встановленій в ході досудового розслідування особі. В подальшому, близько 17:00 години, ОСОБА_8 на автобусі сполученням «Богодухів-Харків» направився до м. Харків. Через деякий час після переведення грошових коштів ОСОБА_11 на свій месенджер «Telegram» отримав координати та фото місцевості, де мав забрати пакунок з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP. Діставшись до м. Харків, ОСОБА_8 , використовуючи координати, отримані ним через месенджер «Telegram», на Московському проспекті під одним із дерев, точного місця в ході досудового розслідування не встановлено, забрав згорток в ізоляційній стрічці синього кольору, в якому знаходилось 4 прозорі полімерні пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною PVP. Після вказаних дій ОСОБА_11 на автобусі сполученням «Харків-Богодухів» приїхав до м. Богодухів та направився за місцем свого мешкання за адресою: квартира АДРЕСА_3 . Прибувши до приміщення квартири, ОСОБА_8 поклав вищевказаний згорток до холодильнику. Таким чином, ОСОБА_8 здійснив незаконне придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини PVP з метою подальшого збуту. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, 17.06.2020 приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_11 , знаходячись у лісовому масиві поблизу вул. Космічної у м. Богодухів, Харківської області, незаконно збув особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10 4 прозорі полімерні пакети. Цього ж дня, о 20:00 годині, ОСОБА_10 , знаходячись у лісовому масиві поблизу вул. Харківській, м. Богодухів Харківської області, добровільно видав співробітникам поліції 4 прозорі полімерні пакети, в яких, згідно з висновком судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» № 13/1/1798СЕ-20 від 21.07.2020, знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина - PVP. Маса PVP, в перерахунку на масу представленої речовини скала: 0,2400 грам, 0,2540 грам, 0,2301 грам, 0,2300 грам.
Не погодившись з вироком, захисник обвинуваченого та прокурор у кримінальному провадженні подали апеляційні скарги, які в подальшому змінили.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання, призначивши за частиною 2 статті 307 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК України звільнити від призначеного покарання із випробуванням, встановивши іспитовий строк - 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
В обгрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що ОСОБА_8 жалкує про вчинене, повністю визнає вину, щиро кається. Зазначає, що підозра у протиправній діяльності виникла ще в квітні 2020 року, тоді як вирок було постановлено 24.05.2023. За весь цей час обвинувачений працював, у нього народився син, до теперішнього часу правоохоронними органами не зареєстровано жодного правопорушення, раніше не був судимий, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується. Вважає, що застосування до ОСОБА_8 позбавлення волі є необ'єктивним та необгрунтованим.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі з доповненнями просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить обвинуваченому на праві власності, виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку - «вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України».
Апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання недостатньо врахував характеристику обвинуваченого, яка полягає в тому, що він раніше вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України, за яке був засуджений. З телефонних розмов обвинуваченого можливо зробити висновок, що його діяльність зі збуту наркотичних засобів здійснювалася на постійній основі протягом певного часу. Під час судового розгляду обвинувачений вину не визнав, заперечував факт збуту наркотичних засобів, намагався ввести суд в оману, надаючи неправдиві свідчення. Збут наркотичних засобів - це злочин підвищеної суспільної небезпеки. Щодо необхідності виключення з мотивувальної частини вироку посилання на кваліфікуючу ознаку, а саме: «вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України», прокурор зазначає, що 04.08.2019 ОСОБА_8 сплатив штраф, призначений йому за частиною 1 статті 309 КК України, тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України обвинувачений був особою, судимість якого погашена у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали свої апеляційні вимоги, просили їх задовольнити та заперечували проти апеляційних вимог прокурора щодо збільшення строку призначеного покарання, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та частково підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення в частині необхідності виключення кваліфікуючої ознаки злочину, вважав призначене судом першої інстанції покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, які встановлені судом першої інстанції, ніким не заперечуються, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційних скарг. Прокурор в апеляційній скарзі порушує питання щодо необхідності виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку, а саме: «вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України». Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 здійснив незаконне придбання, перевезення та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини PVP з метою збуту, яку в подальшому незаконно збув. Одночасно судом у вироку зазначено, що ОСОБА_8 вироком Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2019 по справі № 640/13006/19, який набрав законної сили 08.08.2019, був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, у зв'язку із чим вважав правильною кваліфікацію дій обвинуваченого із посиланням на кваліфікуючу ознаку, а саме: вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України. Однак, суд апеляційної інстанції з таким висновком не погоджується, оскільки відповідно до інформації Богодухівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Харківській області від 21.09.2020, ОСОБА_8 , який був засуджений вироком Київського районного суду м. Харкова від 08.07.2019 за частиною 1 статті 309 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, сплатив зазначений штраф 04.08.2019 та 05.09.2019 був знятий з обліку в Богодухівському РВ. Відповідно до пункту 2-1 статті 89 КК України, таким, що не мають судимості визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання. Враховуючи, що на час вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, а саме 16.06.2020, судимість ОСОБА_8 за попереднім вироком була погашена, додаткова кваліфікація його дій за ознакою: «вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України» є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та посилання на вказану кваліфікуючу ознаку підлягає виключенню.
Наведена обставина не впливає на остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за частиною 2 статті 307 КК України, оскільки предметом його незаконних дій була особливо небезпечна психотропна речовина. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи сторони захисту щодо застосування статей 69, 75 КК України заслуговують на увагу.
При цьому, посилання прокурора на те, що ОСОБА_8 раніше вчиняв кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, як на підставу для призначення останньому більш суворого покарання, є безпідставним, враховуючи, що судимість за попереднім вироком погашена. Доводи прокурора про те, що з досліджених судом першої інстанції телефонних розмов обвинуваченого можливо зробити висновок, що діяльність останнього щодо збуту наркотичних засобів здійснювалася протягом певного часу не є слушними, оскільки ОСОБА_8 інкриміновано один епізод збуту психотропної речовини, за вчинення якого він визнаний винуватим.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання, обставин, що відповідно до частини статті 66 КК України пом'якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання, не встановив.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції встановлено, що він раніше не судимий в силу статті 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, тяжких (хронічних) захворювань чи інвалідності не має, не одружений, проживає у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_12 , має малолітнього сина, 2021 року народження, за місцем фактичного проживання характеризується нейтрально, працює у ТОВ «Сталекс» шліфувальником, за місцем роботи характеризується позитивно.
Відповідно до висновку КНП «Богодухівська ЦРЛ» від 17.08.2020, ОСОБА_8 станом на 08 год. 30 хв. 28.07.2020 перебував у стані наркотичного сп'яніння (фенілалкінамін).
Щодо доводів захисника та обвинуваченого про зміну поведінки ОСОБА_8 протягом строку розгляду даного кримінального провадження судом, зокрема, народження у нього дитини та повне припинення вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, суд першої інстанції зазначив, що такі обставини, за відсутності обставин, що пом'якшують покарання, є підставою для призначення покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією частини 2 статті 307 КК України. Підстав для застосування положень статті 69, статті 75 КК України судом першої інстанції не було встановлено. Разом з тим, під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції встановлені обставини, які на переконання колегії суддів свідчать про можливість застосування при призначенні ОСОБА_8 покарання положень статей 69, 75 КК України. Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнавав частково, підтвердив факт придбання, перевезення, зберігання PVP-солі за обставин та в кількості, зазначених в обвинувальному акті, однак, заперечував мету і факт збуту психотропного засобу.
У зміненій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав вину у вчиненому, обставин обвинувачення, яке було визнане судом першої інстанції доведеним, не заперечував.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_8 підтвердив позицію, викладену у зміненій апеляційній скарзі, щиро розкаявся, просив не позбавляти його волі, оскільки зробив для себе висновки, близько п'яти років не вживає наркотичних засобів, кілька років не вживає алкогольних напоїв, має малолітнього сина, якого залишила мати, тому дитину виховує самостійно. Пояснив, що працевлаштований неофіційно, коли знаходиться на роботі, за сином доглядає бабуся похилого віку. Враховуючи надані суду апеляційної інстанції пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів вважає каяття ОСОБА_8 дійсним, щирим, оскільки обвинувачений щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин. Про його бажання виправити ситуацію, свідчить повідомлена ОСОБА_8 обставина, що він протягом тривалого часу не вживає наркотичних засобів, алкоголю, а також відсутність інформації про його притягнення до кримінальної відповідальності з часу вчинення ним інкримінованого злочину.
Надаючи оцінку наявності щирого каяття ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції виходить з того, що щире каяття, характеризується ставленням винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася. Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що Верховним Судом неодноразово встановлено, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття. У зв'язку із наведеним, часткове визнання вини ОСОБА_8 у суді першої інстанції не спростовує наявності його щирого каяття на стадії апеляційного провадження.
ОСОБА_8 усвідомив протиправність своїх дій і повністю визнав вину, критично оцінив свою поведінку, висловив жаль стосовно скоєного та запевнив у намірі утримуватися від будь-яких протиправних дій, оскільки утримує та виховує малолітнього сина самостійно, без матері, яка покинула дитину та взагалі не цікавиться її долею. Вказані дані дозволяють апеляційному суду дійти висновку, що ОСОБА_8 дійсно розкаявся, змінив свої погляди на життя та набув інших цінностей. Враховуючи, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_8 на час апеляційного розгляду наявні всі необхідні складові щирого каяття, а тому вказану обставину суд апеляційної інстанції визнає як таку, що відповідно до статті 66 КК України пом'якшує покарання. З обвинувального акту вбачається, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до статті 66 КК України, було встановлено окрім щирого каяття також і активне сприяння у розкритті злочину.
Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення як обставини, що пом'якшує покарання, треба розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правоохоронним органам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Конкретно така поведінка може полягати у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини злочинного діяння, викритті інших співучасників тощо.
Згідно вироку судом першої інстанції було досліджено протокол слідчого експерименту, проведеного із ОСОБА_13 23.09.2020, під час якого останній надав детальні показання з приводу обставин, що мали місце 16.06.2020 та 17.06.2020, пояснив як зустрівся із ОСОБА_10 , отримав від нього кошти, за яких обставин придбав психотропну речовину та потім передав ОСОБА_10 , показав, де саме це відбувалося.
Вказаний протокол слідчого експерименту разом із відеозаписом суд першої інстанції визнав належним та допустимим доказом, яким у сукупності із іншими доказами обгрунтував пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення. Враховуючи, що активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення було встановлено стороною обвинувачення та зазначено в обвинувальному акті, а протокол слідчого експерименту, проведеного із обвинуваченим у сукупності із іншими доказами підтверджує встановлені органом досудового розслідування обставини, суд апеляційної інстанції вважає вказану обставину такою, що пом'якшує покарання обвинуваченого. Судом апеляційної інстанції встановлено, що після вчиненого кримінального правопорушення у ОСОБА_8 18.06.2021 народився син ОСОБА_14 , що на думку суду апеляційної інстанції, можливо визнати додатковою обставиною, що пом'якшує покарання.
Згідно з положеннями статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо застосування статті 69 КК України, колегія суддів приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який відповідно до характеристики від 11.08.2025, складеної за місцем мешкання обвинуваченого, характеризується позитивно, сусіди звертаються до ОСОБА_8 за допомогою, останній бере активну участь у житті селища.
Колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем мешкання, його твердий намір стати на шлях виправлення і ставлення до вчиненого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 69 КК України та призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією частини 2 статті 307 КК України, що буде пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням на підставі статті 75 КК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що згідно зі статтею 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У постанові Верховного Суду від 14.08.2025 у справі № 461/5247/22 зазначено, що за змістом положень статті 75 КК України підставою для застосування цієї норми є обґрунтоване переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість виправлення особи без відбування покарання.
Такий висновок суду повинен ґрунтуватися на оцінці тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру суспільно небезпечного діяння, його наслідків, змісту протиправної поведінки. Водночас важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують винну особу, які відомі суду на час ухвалення рішення: особистісні прояви в головних сферах життєдіяльності, спосіб життя, соціальні зв'язки, посткримінальна поведінка, наскільки ціннісні орієнтири винного збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, його соціально-психологічна характеристика тощо. Виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість винної у вчиненні кримінального правопорушення особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, що призвели до його скоєння. Це виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, зокрема кримінального.
Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого відбулися такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів.
Під час апеляційного розгляду стороною захисту повідомлені обставини, які не були предметом оцінки суду першої інстанції.
Зокрема, захисником та обвинуваченим надано довідку від 11.08.2025, складену за місцем мешкання обвинуваченого, за підписом керуючого справами виконкому ОСОБА_15 , відповідно до якої ОСОБА_8 має сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з батьком. ОСОБА_8 займається вихованням сина самостійно, оскільки цивільна дружина з ними не проживає. Такі ж обставини зазначені і в характеристиці ОСОБА_8 , відповідно до якої на теперішній час ОСОБА_8 виховує сина самостійно, є відповідальним до виховання, син дуже любить тата. ОСОБА_8 також проживає разом із бабусею та дідусем, які доглядають його сина, доки ОСОБА_8 працює на м'ясокомбінаті в м. Богодухів. При цьому, дідусь має інвалідність третьої групи, бабуся пенсіонер.
Суд апеляційної інстанції враховує тяжкість вчиненого ОСОБА_8 злочину у сфері незаконного обігу психотропних речовин.
Поряд з цим, колегія суддів приймає до уваги обставини вчиненого ОСОБА_8 злочину, а саме визнання його винуватим у вчиненні одного епізоду кримінального правопорушення, яке мало місце 16.06.2020-17.06.2020, тривалий строк, який минув з дати вчинення злочину до дня ухвалення вироку та на теперішній час, посткримінальну поведінку обвинуваченого, щодо якого відсутні дані про його притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності з червня 2020 року, тобто після вчинення інкримінованого йому злочину. Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, працює, утримує та виховує малолітнього сина, якого залишила матір.
Вказані обставини на переконання суду апеляційної інстанції свідчать про можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу. Під загрозою реального відбування покарання, в даному випадку досягнення мети виправлення обвинуваченого можливе шляхом визначення іспитового строку на максимальний строк - 3 роки.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлені підстави для застосування при призначенні покарання положень статей 69, 75 КК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційні доводи прокурора в частині необхідності призначення обвинуваченому більш суворого покарання та з урахуванням вимог статті 77 КК України не застосовує додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. У зв'язку із наведеним, апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року - змінити.
Виключити посилання на кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, а саме: «вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України».
Призначити ОСОБА_8 покарання за частиною 2 статті 307 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 3 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В решті вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2023 року - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: