Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/525/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 391/802/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 286 (215) В ОСОБА_1
29.09.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12024120000000677 від 13.06.2024 заапеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Водяне Компаніївського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого молодшим приймальником товарів ТОВ «АТБ-маркет», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 15145,60 грн.
за участі інших учасників судового засідання:
прокурора - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 .
В апеляційних скаргах:
обвинувачений ОСОБА_6 просив вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо останній протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладенні обов'язки, які просить визначити на розсуд суду. Просить врахувати долучені характеризуючи особу дані.
Вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Не маючи власного життєвого досвіду звернувся за правовою допомогою до адвоката та в подальшому як на стадії досудового розслідування так і в суді виконував його вказівки, хоча не був з ними згоден. До кінця не розумів, що саме він має приймати рішення щодо процесуальної позиції щодо визнання вини, вибачення перед потерпілими, добровільного відшкодування шкоди.
Зазначає, що щиро кається у вчиненому та вказує, що здійснив водійську помилку на дорозі внаслідок чого загинув ОСОБА_10 .
Вказує, що просив вибачення у сестри загиблого - ОСОБА_7 . З сім'єю потерпілого досягнуто домовленості щодо строків та розміру відшкодування моральної шкоди, яку обвинувачений зобов'язується відшкодувати в добровільному порядку та оплачено витрати на замовлення надгробного пам'ятника.
Потерпіла ОСОБА_7 просила вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо останній протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладенні обов'язки.
Зазначила, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав, декілька разів приїздив вибачитися перед сім'єю загиблого. Зазначила, що пробачила обвинуваченого, з обвинуваченим досягнуто домовленості щодо строків та розміру відшкодування моральної шкоди, яку обвинувачений зобов'язується відшкодувати в добровільному порядку та підтверджено оплату витрат на замовлення надгробного пам'ятника. Просить призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі.
Короткий зміст суті справи:
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесне ушкодження іншому потерпілому, при наступних обставинах.
ОСОБА_6 , 13.06.2024 близько 18-10 год., керував мотоциклом «Musstang» без державного реєстраційного номера, із номером кузова НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія будь-якої категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, рухаючись в світлу пору доби в с. Водяне Кіровоградської області з боку вул. Шевченка у напрямку вул. Перемоги, здійснюючи перевезення пасажира ОСОБА_10 , допустив порушення вимог п.п.2.1(а,б), 1.5,2.3(б,г,д) ПДР України.
Під час руху через греблю ОСОБА_6 нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити зустрічний транспортний засіб, порушуючи вимоги п.п.1.2, 10.1, 12.1, 13.1, 13.3 ПДР України допустив виїзд керованого ним мотоцикла на смугу зустрічного руху, де рухався мотоцикл «МТ» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням неповнолітнього ОСОБА_11 , якому була створена аварійна ситуація, внаслідок чого на відстані 0,55 м. до краю дороги та 42,13 м. до перехрестя з вул. Перемоги відбулося зіткнення транспортних засобів.
Порушення ОСОБА_6 вищевказаних вимог ПДР перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, в результаті якої пасажир мотоцикла «Musstang» ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого та які знаходиться в прямому причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями і настала від черепно-мозкової травми, з розвитком крововиливів під павутинну оболонку головного мозку та забою. Водій мотоцикла «МТ» ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівого наколінника, гемартрозу, закритого перелому лівої ключиці в середній третині, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я строком понад 21 добу.
Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 надала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_6 за її відсутності. Повідомила, що прийняли вибачення від ОСОБА_6 та не мають до нього жодних претензій. Апеляційні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити апеляцію ОСОБА_6 та призначити покарання без позбавлення волі з іспитовим терміном.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, обвинуваченого та потерпілу, які підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження розгляд справи проведений з дотриманням вимог ст. 22 КПК України.
Оскільки в апеляційних скаргах не оспорюється винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, правильність кваліфікації його дій, а також обґрунтованість призначеного додаткового покарання, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що його дії правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості тілесні ушкодження іншому потерпілому, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
Санкцією ч.2 ст.286 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що ще на стадії досудового розслідування хотів просити вибачення у потерпілих на їх близьких, однак не робив цього в силу обраного плану захисту адвокатом, який представляв його інтереси на досудовому розслідуванні та в суді першої інстанції від пред'явленого обвинувачення. До кінця не розумів, що саме він має приймати рішення щодо процесуальної позиції щодо визнання вини, вибачення перед потерпілими, добровільного відшкодування шкоди, саме тому і зазначав що не визнає вину. Просив не застосовувати до нього позбавлення волі, а дати можливість відбути призначене покарання з випробуванням. ОСОБА_6 зазначив, що приносить вибачення потерпілим, розуміє що обрана тактика захисника була хибною. Ним вчинялись дії для відшкодування завданої шкоди, та з потерпілою ОСОБА_7 знайшли порозуміння щодо суми і порядку відшкодування завданої ним шкоди, та до апеляційного розгляду ним частково відшкодовані завдані збитки.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції, урахував обставини, що впливають на покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, в повній мірі врахував тяжкість вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких внаслідок якого настала смерть людини, та інший отримав тілесні ушкодження, особу обвинуваченого, який за місцем проживання, та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, не встановлено.
Згідно Пленуму Верховного Суду України у п.п.20, 21 постанови від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Приймаючи рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суду належить навести мотиви, з яких він вважає, що відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі сприятиме його виправленню та попередженню нових злочинів.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст.75 КК суд, діючи в межах своїх повноважень, може встановити підстави для застосування цього положення. Думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.
Заслухавши під час апеляційного розгляду пояснення обвинуваченого та думку потерпілої ОСОБА_7 , взявши до уваги позицію представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 викладеної у письмовій заяві, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вирок суду є таким, що відповідає вимогам кримінального судочинства.
Однак, зваживши всі позиції учасників судового розгляду, думку прокурора, колегія суддів зважає на те, що кримінальне правопорушення було вчинено молодою людиною, яка тільки досягла повноліття, та в силу свого віку та життєвого досвіду в повній мірі не розуміла обраної позиції захисту під час досудового розслідування та в суді першої інстанції, поклавшись повністю на позицію професійного захисника.
ОСОБА_6 вчинив необережний злочин, який законом віднесений до категорії тяжких. Обвинувачений вживає дієві заходи для залагодження провини перед сім'єю ОСОБА_7 , відшкодовує збитки, підтвердженням чого є письмові підтвердження висловлені потерпілою ОСОБА_7 в її апеляційній скарзі, та виступі в суді апеляційної інстанції де вона просила застосувати до ОСОБА_6 вимоги ст.75,76 КК України. Також встановлено, що обвинувачений, має постійне місце роботи. ОСОБА_6 визнав вину у скоєному правопорушенні, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково добровільно відшкодував заподіяну моральну шкоду. У відповідності до досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства.
Сукупність цих обставин у поєднані з тяжкістю злочину, що визначена законом, вказують на можливість виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів при обранні покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства в межах встановлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, та з застосуванням ст.75,76 КК України, що відповідає засадам кримінального судочинства, та меті призначення покарання. Таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання необхідно обирати заходи впливу, передусім ті, які мінімізують ризики для фізичного, розумового, соціального розвитку молодої особи та труднощів щодо її реінтеграції в суспільство, зважаючи на зокрема призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, за наявності підстав, у тому числі щодо призначення більш м'якого покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні вимоги як обвинуваченого так і потерпілої, підлягають задоволенню, а вказаний вирок -зміні у зв'язку із незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2025 щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.286 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 ( три ) роки.
На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 ( три ) роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4