Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/449/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/9313/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
24.09.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 10 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Новгородка, Новгородківського району, Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме: з 13 год. 40 хв. 08.09.2025 до 13 год. 40 хв. 06.11.2025, з визначенням застави в сумі 60 560 гривень,
Старший слідчий СВ ВП №2 Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням з начальником Новгородківського відділу Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_10 звернулася до слідчого судді із клопотанням у даному кримінальному провадженні про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят діб.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 10 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 13 год. 40 хв. 08.09.2025 до 13 год. 40 хв. 06.11.2025, та визначено заставу в сумі 60 560 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчим суддею зазначено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст.307 КК України. Також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування або суду, можливість незаконно впливати на свідків.
Врахувавши зазначене та обставини передбачені ст. 178 КПК України, слідча суддя прийшла до висновку, що застосування відносно ОСОБА_8 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам на цій стадії досудового розслідування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить змінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_8 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів за адресою АДРЕСА_2 .
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що письмові докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_8 складені органом досудового розслідування з порушенням КПК України, зокрема протокол НСРД складено 18.08.2025року, тобто через 2 доби після завершення закупівлі. Дані обставини не враховані слідчим суддею при розгляді клопотання та через що ухвалено помилкове рішення про задоволення клопотання.
Крім зазначених порушень, судом не враховано особу підозрюваного, а саме:
- підозрюваний є інвалідом 3 групи, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи... номер витягу 139/25/246/ВТ від 11.02.2025року та він потребує регулярного лікування та обстеження в закладах охорони здоров'я;
- ОСОБА_8 одружений має постійне місце проживання в АДРЕСА_2 ;
- дружина підозрюваного ОСОБА_11 , яка постійно проживає з ним, також є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду та лікування.
З урахуванням наведених обставин, захисник вважає, що належною мірою запобіжного заходу на початковому етапі буде цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши суддю доповідача, захисника, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційних вимог захисника, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом ВП №2 Кропивницького РУП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025121040000373, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідування час, місці та спосіб, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс з метою збуту, яку залишив зберігати при собі, тим самим вчинив незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту.
У подальшому, 11.08.2025 о 20:11 годин особа з легендованими установчими даними ОСОБА_12 , до якого застосовано заходи безпеки, шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, діючи на добровільних засадах, в порядку та на умовах зазначених законом з метою викриття злочину, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , передав ОСОБА_8 , на виконання досягнення попередньої домовленості, грошові кошти в сумі 500 грн. з метою придбання у останнього наркотичного засобу - канабісу. В свою чергу ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут наркотичного засобу - канабіс, діючи умисно та цілеспрямовано збув ОСОБА_12 полімерний пакет, в якому знаходилась речовина рослинного походження, тим самим вчинив незаконний збут наркотичного засобу.
В подальшому, особа з легендованими установчими даними ОСОБА_12 добровільно видав працівникам СКП відділення поліції №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області полімерний пакет, у якому знаходилась речовина рослинного походження, яка, відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/112-25/12402-НЗПРАП від 02.09.2025, є наркотичним засобом - канабісом, яка відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 54,25 грама, яку ОСОБА_8 незаконно збув ОСОБА_12 за грошові кошти в сумі 500 гривень.
Крім того, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідування час, місці та спосіб, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс з метою збуту, яку залишив зберігати при собі, тим самим вчинив незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту.
У подальшому, 16.08.2025 о 13:18 годин особа з легендованими установчими даними ОСОБА_12 , до якого застосовано заходи безпеки, шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, діючи на добровільних засадах, в порядку та на умовах зазначених законом з метою викриття злочину, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , передав ОСОБА_8 , на виконання досягнення попередньої домовленості, грошові кошти в сумі 500 грн. з метою придбання у останнього наркотичного засобу - канабісу. В свою чергу ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на збут наркотичного засобу - канабіс, діючи умисно та цілеспрямовано збув ОСОБА_12 полімерний пакет, в якому знаходилась речовина рослинного походження, тим самим вчинив незаконний збут наркотичного засобу.
В подальшому, особа з легендованими установчими даними ОСОБА_12 добровільно видав працівникам СКП відділення поліції №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області полімерний пакет, у якому знаходилась речовина рослинного походження, яка, відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/112-25/12405-НЗПРАП від 02.09.2025, є наркотичним засобом - канабісом, яка відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 27,61 грама, яку ОСОБА_8 незаконно збув ОСОБА_12 за грошові кошти в сумі 500 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, у невстановленому під час досудового розслідування місці та час, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, придбав наркотичний засіб - канабіс з метою збуту, який залишив зберігати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому, 08.09.2025 в період часу з 07 год. 52 хв. по 11 год. 22 хв. старшим слідчим СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за участю понятих та інших учасників, проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 , під час якого на горищі житлового будинку виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яку поміщено до двох спеціальних пакетів, в одному з яких, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-25/12668-НЗПРАП від 09.09.2025, є наркотичний засіб - канабіс, який відноситься до наркотичних засобів та речовин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 38,30 грама, а в другому з яких, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/112-25/12666-НЗПРАП від 09.09.2025, є наркотичний засіб - канабіс, який відноситься до наркотичних засобів та речовин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 47,65 грама, яку ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання з метою збуту, повторно.
08.09.2025 о 13:40 год. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
09.09.2025 складено і в порядку ст.278 КПК України вручене ОСОБА_8 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.307 КК України.
Обґрунтованість підозри оголошеної ОСОБА_8 підтверджується на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, долученими слідчим до клопотання а саме: протоколами допиту свідків; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2025, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 12.08.2025, 18.08.2025, висновками експерта СЕ-19/112-25/12402-НЗПРАП від 02.09.2025, СЕ-19/112-25/12405-НЗПРАП від 02.09.2025, протоколом обшуку домоволодіння за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 від 08.09.2025, висновках експерта СЕ-19/112-25/12666-НЗПРАП від 09.09.2025, СЕ-19/112-25/12668-НЗПРАП від 09.09.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження
Колегія суддів також ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею під час судового розгляду даного клопотання.
Так, слідчим суддею установлено наявність ризиків того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення у вчинені якого він підозрюється, зібрані у справі докази та можливе покарання у разі доведення його провини останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду.
Також є підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, які проживають з підозрюваним в одному населеному пункті, при цьому такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів також ураховує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення пов'язаного зі збутом наркотичних речовини. Підозрюваний має вік 53 років, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні дружину, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, а відтак має соціальні зв'язки.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Колегія суддів погоджується з тим висновком, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та уникнути встановлених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, слідчим суддею зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Окрім того, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , його високий ступінь суспільної небезпеки, колегія суддів погоджується із висновками суду про визначення підозрюваному застави саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання підозрюваного під вартою.
Крім того, такі доводи не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу до ОСОБА_8 .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду однак, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує захист.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а саме на кримінально-протиправну діяльність ОСОБА_8 яка мала триваючий характер і фактично продовжувалась до моменту його затримання, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, зокрема, підозрюваний може змінити або залишити місце свого проживання, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Доводи захисника про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не зможе забезпечити запобіганню вищевказаних ризиків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту, як на підставу звільнення ОСОБА_8 з під варти посилається на те що він є інвалідом 3 групи, одружений має постійне місце проживання, його дружина є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду та лікування.
Разом з тим, ці обставини існували і на момент вчинення ним інкримінованих злочинів, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні підозрюваним моделі поведінки, тому не здатні перешкодити йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання захисника на недопустимість доказів в обґрунтування висунутої підозри ОСОБА_8 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства щодо ОСОБА_8 , необґрунтованого чи недопустимого не установив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника не можна визнати переконливими, оскільки вона не містить доказів, які б спростували висновки слідчого судді та впливали на законність судового рішення в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
З огляду на вищезазначене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 10 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4