Справа № 344/15740/25
Провадження № 11-сс/4808/346/25
Категорія ст.183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
25 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 ,-
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч.5 ст.27, ч.4 ст.189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 02 листопада 2025 року включно.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 . Інший більш м'який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Захисник ОСОБА_8 не погодилася з ухвалою слідчого судді та подала апеляційну скаргу, в якій оскаржує її законність і обґрунтованість. Наголошує, що строк на оскарження ухвали слідчого судді від 05.09.2025 року не може вважатися пропущеним. Повний текст оскаржуваного рішення було виготовлено лише 08.09.2025 року, при цьому підозрюваному ОСОБА_7 копію повного тексту ухвали не вручали. Адвокат ОСОБА_8 вступила у кримінальне провадження 12.09.2025 року і в той самий день подала апеляційну скаргу. Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Серед апеляційних доводів вказує на порушення автоматизованого розподілу справ, яке проявилося в тому, що справа №344/15740/25 була розподілена раніше, ніж справа №344/15739/25, хоча мала більший порядковий номер, що прямо суперечить принципу хронологічності та випадковості, закладеному в АСДС. На її переконання, така обставина свідчить про можливе зовнішнє втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду та становить грубе порушення фундаментального принципу незалежності та неупередженості судді. Незважаючи на очевидність допущеного порушення, слідчий суддя ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт неправильного розподілу, не заявила самовідвід, чим порушила вимоги ст.75 та ст.80 КПК України. У результаті справу фактично розглянуто незаконним складом суду, що згідно з п.2 ч.1 ст.412 КПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Також стверджує, що прокурором у судовому засіданні формально було заявлено про обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Жодного допустимого та належного доказу на підтвердження цих обставин суду не подано. Зауважує, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.189 КК України не підтверджується матеріалами справи, зокрема на нього не вказували потерпілі та не впізнали як особу, що вчинила злочин. Проте, слідчий суддя не дав оцінку цим обставинам та безпідставно дійшов висновків про обґрунтованість підозри. Слідчий суддя обмежився посиланням на твердження сторони обвинувачення, що суперечить вимогам закону та усталеній практиці Верховного Суду і практиці ЄСПЛ. Зазначає, що саме по собі посилання на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість передбаченого покарання не може бути достатньою правовою підставою для ув'язнення особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про намір підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також про можливість впливу на потерпілих чи свідків, знищення доказів або вчинити інше кримінальне правопорушення. Більше того, всі речові докази та документи вже вилучені та перебувають під контролем держави, тому ризик їх знищення чи спотворення є виключеним, а ризик вчинити інше кримінальне правопорушення відсутній та не підтверджується матеріалами провадження. За таких обставин, захисник вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, який би одночасно гарантував виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та відповідав засадам захисту права на свободу та особисту недоторканність.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник та підозрюваний підтримали апеляційні вимоги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд дійшов висновків, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Доводи захисника про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки повний текст судового рішення не був вручений підозрюваному та його захиснику, а тому вони не мали можливості ознайомитися з мотивами прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Щодо суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як встановлено ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують дію такого запобіжного заходу.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя виклав обставини, які переконують у обґрунтованості підозри та доведеності наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Матеріалами кримінального провадження висновки слідчого судді підтверджуються.
Зокрема, органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.189 КК України, яке відноситься до особливо тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри підтверджується копіями протоколів слідчих дій, негласних слідчих дій та інших матеріалів кримінального провадження, яких на даній стадії кримінального провадження достатньо для застосування запобіжного заходу.
Зокрема з протоколу від 01 вересня 2025 року про хід проведення негласної слідчої дії - аудіо, відеокрнтролю особи відносно ОСОБА_9 , вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 обговорює з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (які є підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні) деталі вчинення кримінального правопорушення з іншими співучасниками, зазначаючи, кого він залучив для участі у вчиненні кримінального правопорушення, а також, хто з них які дії вчиняв безпосередньо. Також обговорюють відсутність у потерпілих можливості не виконувати їх вимогу.
Таким чином, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 , спростовуються копіями доказів наданих разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи про недоведеність ризиків передбачених ст.177 КПК України, на які послався слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі. Реальність ризиків підтверджується тими обставинами, що підозрюваний ОСОБА_7 знає потерпілих, їх місце проживання, місце знаходження їх майна та інші особисті дані. Також він підтримує зв'язки з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні та користується серед них авторитетом.
За таких обставин, існує висока ймовірність того, що підозрюваний ОСОБА_7 з метою уникнення покарання може вдатися до відповідних дій, що перешкоджатимуть кримінальному провадженню, зокрема намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, продовжити вчиняти протиправні дії щодо них.
Доводи захисника, що автоматизований розподіл справи в суді першої інстанції відбувся з порушеннями, також не заслуговує на увагу апеляційного суду.
Як вбачається з п.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Івано-Франківському міському суді від 27.03.2025 року, які затверджені рішенням зборів суддів №1 від 27.03.2025 року (документ розміщений на офіційному сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області), з метою забезпечення рівномірного навантаження слідчих суддів та з врахуванням особливостей та умов роботи Івано-Франківського міського суду розподіл усіх клопотань (подань, скарг), в тому числі тих, які надійшли в межах одного кримінального провадження (за номером ЄРДР), здійснювати шляхом автоматизованого розподілу між слідчими суддями.
Факт здійснення автоматичного розподілу справ з порушенням наведених засад та інших нормативних актів не підтверджений будь-якими матеріалами.
За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає порушень проведення авторозподілу даної справи, які могли призвести до незаконності складу суду.
Щодо даних про особу підозрюваного, вони були належним чином досліджені та враховані слідчим суддею. Додаткові дані про особу ОСОБА_7 досліджені в судовому засіданні апеляційного суду, проте сукупність цих даних не спростовує висновків слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не заслуговують на увагу і доводи, що слідчий суддя не розглянув можливість застосування інших запобіжних заходів.
Слідчий суддя належним чином мотивував свої висновки щодо виду запобіжного заходу. При цьому, слідчим суддею обґрунтовано не було визначено розмір застави, оскільки згідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя має право при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_7 кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, вчинене із застосуванням насильства та погрозою його застосування, а тому слідчий суддя правильно дійшов висновку, що в конкретному випадку відсутні підстави для визначення підозрюваному застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Проаналізувавши обставини встановлені слідчим суддею та вимоги наведених норм діючого кримінального процесуального законодавства, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення слідчого судді законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4