Справа №: 398/3857/25
провадження №: 2/398/2445/25
Іменем України
"29" вересня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Петренко С.Ю., при секретарі судового засідання Кокот А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
24.06.2025 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за № 265. Відповідно до умов даного Договору Позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі Портфеля Заборгованості, зазначених у Реєстрі Боржників, зокрема за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2000246861 від 24.07.2012 року укладеними між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за ним не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день відступлення права вимоги становить 44913,51 грн, що складається з 30167,26 грн заборгованість за тілом кредиту, 14746,25 грнзаборгованість за відсотками, та яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою Олександрійсько міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.07.2025 року прийнято цивільну справу до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
25.07.2025 року, згідно відмітки на поштовому відправленні, позивач подав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 8500 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд без його участі. Позовні вимоги підтримав повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи була повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в рекомендованому поштовому повідомленні, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надав. Суд визнав можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, враховуючи те, що представник позивача проти цього не заперечує.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 24.07.2012 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2000246861, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в загальній сумі 1526,40 грн, з яких: 1440,00 грн на придбання товару у вікна «Діденко», 86,40 грн. на придбання послуг зі страхування у продавця; зі сплатою відсотків за користування ним за фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,01% річних.
Своїм власноручним підписом кредитного договору від 24.07.2012 року № 2000246861 відповідач підтвердив, що погоджується з умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 24.03.2023 загальний залишок заборгованості за договором № 2000246861 від 24.07.2012 становить 44913,51 грн.
Звітом-рахунком, доданим до позовної заяви, підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач, за твердженням позивача станом на 24.03.2023, має заборгованість в сумі 44913,51 грн, яка складається: 30167,26 грн заборгованість за тілом кредиту, 14746,25 грн заборгованість за відсотками.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується також звітом-рахунком.
Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідач суду не надала.
24.03.2023 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було укладено Договір факторингу № 24/03/23, відповідно до якого АТ «ОТП БАНК» відступило на користь ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Кредитним договором № 2000246861 від 24.07.2012, укладеному між АТ «ОТП БАНК» та відповідачем по справі ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 24/03/23, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 44913,51 грн, яка складається: 30167,26 грнзаборгованість за тілом кредиту, 14746,25 грн заборгованість за відсотками.
Проведення оплати за передачу прав вимоги згідно Договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 підтверджується платіжним дорученням № 46 від 24.03.2023.
Таким чином, ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному в розрахунках заборгованості.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні регламентованістаттею 512 Цивільного кодексу України(далі за текстом ЦК України), відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).
У свою чергу заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті516 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі частини першоїстатті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами частини першоїстатті 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем були допущені порушення укладеного договору із первинним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість з погашення суми боргу. Після укладення договору факторингу права вимоги повернення боргу набув позивач по справі, який має право вимоги стягнення боргу в судовому порядку.
Таким чином, вимоги позивача законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року, № 01/05-23; додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2023; акт про надання правничої допомоги №1401-25 до договору про надання правової допомоги №01/05-23 від 01.05.2023 на суму 8500 грн.
За змістом договору про надання правової допомоги розмір винагороди визначений у договорі у вигляді фіксованої суми за кожен вид адвокатської послуги.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 525, 526, 527, 530, 612, 623, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265, 282 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВ «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2000246861 від 24.07.2012 у сумі 44913,51 грн., що складається з: 30167,26 грн заборгованість за тілом кредиту, 14746,25 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь овариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9) судовий збір 2422,40 грн. та 4000,00 (чотири тисячі) грн витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 29.09.2025 року.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО