Справа № 143/901/24
25.09.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
за участю секретаря Левченко М.О.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Богачук І.Ю.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,-
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, вказавши у ній як заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що в липні 2024 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 задля подачі заяви про надання йому відстрочки від мобілізації на особливий період, однак йому в усній формі було відмовлено у прийняття такої заяви та повідомлено, що ним не надано рішення суду про встановлення факту перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей дружини від її попереднього шлюбу.
08.05.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. Хоча офіційно вони зареєстрували шлюб лише у 2024 році, проте у них є двоє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також ОСОБА_3 має двох дітей від попереднього шлюбу: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_3 отримує тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дітей або місце проживання їх невідомо. Також вона отримує державну соціальну допомогу на дітей, які виховуються в багатодітних сім'ях.
Заявник стверджує, що його дружина ОСОБА_3 не має можливості утримувати ані себе, а ні своїх дітей, оскільки не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
ОСОБА_1 зазначив, що батько ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , також не утримує своїх дітей, а тому вони перебувають на утриманні заявника, який офіційно працевлаштований.
За таких обставин він змушений звернутися із цією заявою до суду.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.315, 318 ЦПК України, просить встановити факт того, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають на його утриманні (а.с.1-3).
Ухвалою суду від 24.12.2024 року замінено неналежну заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_1 на належну заінтересовану особу Міністерство оборони України (а.с.45, 46).
18.02.2025 року через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України Ільчика О.В. надійшло пояснення, в якому він просить розгляд справи провести без участі представника цієї заінтересованої особи, при вирішенні справи урахувати, що у вітчима виникає обов'язок утримувати дітей лише у разі відсутності у них матері та батька, або якщо вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання (а.с.55, 57).
11.04.2025 року на адресу суду від представника заявника - адвоката Богачук І.Ю. надійшла відповідь на пояснення заінтересованої особи (а.с.67, 68).
Ухвалою суду від 03.06.2025 року залучено до участі у справі як заінтересовану особу ОСОБА_3 (а.с.80).
Ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 16.09.2025 року, змінено прізвище заінтересованої особи з « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_9 » (а.с.91).
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богачук І.Ю. заяву підтримали та підтвердили викладені у ній обставини.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вважала, що заява підлягає задоволенню, також повідомила, що батько дітей ОСОБА_10 на даний час рахується безвісти зниклим, а діти отримують частину його грошового утримання як військовослужбовця в розмірі 3600 грн. 00 коп. щомісячно кожний. Кошти перераховуються на банківські картки дітей військовою частиною. Також зауважила, що рішенням суду із ОСОБА_10 стягуються аліменти на її користь на утримання дітей, однак коштів вона не отримує, а згідно із матеріалами виконавчого провадження за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів.
Представник Міністерства оборони України, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заявник добре відноситься до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , все їм купує та утримує їх.
Заслухавши учасників справи та дослідивши її матеріали, суд встановив наступне.
Заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_12 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 08.05.2024 року, який зареєстрований Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), за актовим записом № 34, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_9 » (а.с. зворот 16).
Також ОСОБА_12 має двох дітей від попереднього шлюбу: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.22).
ОСОБА_12 виплачувалася державна допомога малозабезпеченим сім'ям за період з липня 2023 року по грудень 2023 року (за 6 місяців) в загальному розмірі 25993 грн. 01 коп. (а.с. зворот 18).
За період з липня 2023 року по липень 2023 року ОСОБА_12 щомісячно нараховувалася допомога на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях, в розмірі 4200 грн. 00 коп. щомісячно, що разом становить 54600 грн. 00 коп. (а.с.19).
Відповідно до довідки від 13.08.2023 року № 422 ОСОБА_12 отримувала тимчасову державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дітей або місце проживання їх невідомо, за період з липня 2023 року по грудень 2023 року, в загальному розмірі 13834 грн. 60 коп. (а.с. 23).
Також ОСОБА_12 нараховано тимчасову допомогу державну допомогу дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дітей або місце проживання їх невідомо, з січня 2024 року по липень 2024 року в загальному розмірі 22306 грн. 78 коп. (а.с. зворот 23).
Крім того, ОСОБА_3 отримувала щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини з липня 2023 року по липень 2024 року в загальному розмірі 19780 грн. 00 коп. (а.с. зворот 24).
Згідно із довідкою від 08.10.2024 року №1, виданою ТОВ «ВАЙЛД ВАЙНС», заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2024 року становить 8000 грн. 00 коп. (а.с.6).
Згідно із довідкою Оратівської селищної ради від 08.10.2024 року №136/08.00.30-10 ОСОБА_1 дійсно з 2018 року проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.20).
Згідно із актом обстеження щодо фактичного проживання від 13.05.2024 року ОСОБА_1 дійсно проживає разом із дружиною ОСОБА_2 та їхніми спільними дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також дітьми дружини: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.27 зворот).
За змістом ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Вирішуючи заяву по суті, суд виходить із того, що ОСОБА_1 звернувся до суду із метою встановлення факту перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей (пасинків) з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
В силу пункту 3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 64-66, 74, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 виснувано, що правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 333/7023/23 вказано, що у справі, в якій заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманню) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 СК України). Доведення факту одноосібного утримання дитини батьком та пасинка вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та батько пасинка не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків та виховання дитини вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з утримання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. За установлених у цій справі конкретних обставин факт перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву слід залишити без розгляду.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі №613/1674/23.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі №551/812/23 зазначено, що задовольняючи вимоги заяви, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій батька дитини та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі №198/99/15-ц вказано, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Отже, обов'язок утримувати неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в силу закону покладається як на їхню матір ОСОБА_2 , так і на батька ОСОБА_10 , який не є учасником цієї справи.
Відтак факт утримання заявником двох його неповнолітніх пасинків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю із їхньою матір'ю чи батьком, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання інтересів малолітніх дітей, що свідчить про існування спору про право.
За ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
В ч.4 ст.315 ЦПК України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Зважаючи на встановлені судом обставини, факт перебування на утриманні заявника двох його неповнолітніх пасинків не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим заяву на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України слід залишити без розгляду.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 30 травня 2025 року у справі № 943/1558/24 з подібними обставинами та змістом вимог заяви, яка розглядалася в порядку окремого провадження.
При цьому суд роз'яснює заявнику ОСОБА_1 , що він має право подати позов на загальних підставах.
Керуючись ст.ст. 258-260, ч.6 ст.294, ч.4 ст.315 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали буде складений протягом п'яти днів з дня оголошення її вступної та резолютивної частини.
Повний текст ухвали складений 30.09.2025 року.
Суддя