Справа № 138/1837/25
Провадження №:2/138/974/25
29.09.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивовано тим, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг від 02.04.2024 шляхом заповнення анкети-заяви. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач отримав кредит у розмірі 30000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі передбаченому в умовах. Відповідач при підписанні заяви підтвердив, що підписана заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, а також тарифами складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з їх змістом. Разом з тим, свої зобов'язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконує, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 21205,40 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) у розмірі 17137,20 грн. та заборгованість за пенею у розмірі 4068,20 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 21205,40 грн.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у щорічній відпустці у період з 18.08.2025 по 26.09.2025, включно, на підставі наказів №135-136, 148 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області від 01.08.2025 та 15.08.2025.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін шляхом надсилання копії ухвали суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження разом з позовом та доданими до нього документами за зареєстрованою адресою проживання, однак поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази суд, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.
Суд встановив, 02.04.2024 відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Підписанням Анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання карти.
При підписанні анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просив про відкриття поточного рахунку, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погодив з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує та зобов'язується виконувати (а.с.15).
Відповідно до п. 4 Анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.
Також позивачем до свого позову долучено покрокову інструкцію активації картки monobank та підписання УЕП Умов і Правил (а.с.17-24).
Відповідно до п. 2.3. Умов і Правил, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунка, депозитного договору, договору про надання кредиту. До відносин між сторонами (в тому числі з питань внесення змін до договору) застосовується у відповідних частинах положення законодавства щодо договорів, елементи яких містяться у договорі.
В п. 2.4. Умов і Правил визначено, що своїм підписом на Анкеті-Заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору він ознайомився та погоджується з умовами Договору, зокрема, Паспорту споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Тарифами, встановленими в Договорі порядком нарахування платежів та інших витрат, які повинна сплатити Клієнт, передбаченими Договором правами та обов'язками сторін, а також іншу інформацію перелічену в п.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с.25-49).
Відповідно до довідки АТ «Універсал банк» від 17.03.2025 відповідачу на підставі його анкети-заяви до договору відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , а також встановлено кредитний ліміт від по вказаному поточному рахунку у розмірі 10000,00 грн. (а.с.14).
Згідно додатку до Договору, пільговий період за Чорною карткою «Monobank» діє до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі), розмір обов'язкового щомісячного платежу за карткою становить 4 % від заборгованості (не менше 100 грн., але не більше залишку заборгованості), базова процентна ставка за договором є фіксованою та становить 3,1 % в місяць, збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості (у випадку наявності простроченої заборгованості) становить 6,2 % на місяць (а.с.54-55).
В матеріалах справи наявні примирники Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, а також паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, в якому наведено, зокрема, основні умови кредитування з урахування побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с.50-53).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з статтею 5Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до частини третьої статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною шостою статті 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Скріпивши Заяву підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів та повернути кредит і сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст.525, 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як стверджує позивач, відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, в частині погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Відповідач не надав суду докази, які б спростовували, як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Так, з розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 03.03.2025 у відповідача виникла заборгованість в розмірі 21205,40 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) у розмірі 17137,20 грн. та заборгованість за пенею у розмірі 4068,20 грн. (а.с.12-13).
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вказаним вище договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Разом з тим, визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 4068,20 грн пені. Нарахування пені за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів - підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати пеню за в розмірі 4068,20 грн, від сплати яких позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.
Зважаючи на викладені вище норми права та встановлені обставини та враховуючи те, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов'язок позичальника повернути кредит та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним, а відтак з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17137,20 грн.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2447,23 грн. (3028,00 грн./ 80.82%).
На підставі викладеного вище, враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ст.525,526,527,530,629,633-634,638,1049,1054, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.12,13,81,89,141,259,263-268,279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 02.04.2024 в розмірі 17137 гривень 20 копійок та понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в розмірі 2447 гривень 23 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», Код ЄДРПОУ 21133352, місце розташування: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м.Київ, 04114.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.Б.Київська