30.09.2025
ЄУН 389/1205/24
Провадження №2/389/319/24
30 вересня 2025 року м. Знам'янка
Суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Український Віталій Валентинович розглянув заяву про самовідвід судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним (нікчемним),
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним (нікчемним), розподілена до провадження судді Українському В.В.
Суддя Український В.В. заявляє собі самовідвід у даній справі, виходячи з наступного.
У провадженні судді Українського В.В. перебувала цивільна справа 389/1650/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування. Вказані дві справи є взаємопов'язані, спір виник між тими ж самими сторонами з приводу спадкових прав, однак з різних предметів спору. В цивільній справі 389/1650/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 представник відповідача - адвокат Тіслюк І.І. заявив відвід головуючому у справі судді Українському В.В. з посиланням на те, що у відповідача викликає сумнів в неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи, оскільки суддя, у встановленому законом порядку, не уповноважений на розгляд справ категорії усунення від права спадкування, порушено порядок авторозподілу справи, винесені суддею судові рішення у справі свідчать про його упередженість і заінтересованість.
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року заява представника відповідача - адвоката Тіслюк І.І. задоволена та відведено суддю Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Українського Віталія Валентиновича від розгляду цивільної справи 389/1650/24 (провадження №2/389/403/24) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування.
Таким чином, суддя вважає, що так як представником відповідача заявлено про недовіру судді та заявлений відвід задоволений, суддя не може приймати участь у справі як головуючий.
Згідно з ч.1, 2, 3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до положень ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності.
У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що об'єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Згідно зі ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що самовідвід гарантує неупередженість та об'єктивність здійснення правосуддя, з метою уникнення можливих сумнівів в учасників судового процесу та у стороннього спостерігача про неупередженість судді Українського В.В., недопущення в подальшому невірного сприйняття учасниками справи рішення суду, суддя вважає задовольнити самовідвід за даною справою внаслідок існування обставин, що виключають участь судді в даному цивільному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву про самовідвід головуючого судді Українського В.В. задовольнити.
Відвести суддю Українського Віталія Валентиновича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним (нікчемним).
Цивільну справу передати на повторний автоматизований розподіл для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Український