29.09.2025
Єдиний унікальний номер 389/3275/25 провадження №3/389/1117/25
29 вересня 2025 року суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Український Віталій Валентинович, розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП суду не повідомлено, посвідчення водія НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , не притягувався до адміністративної відповідальності протягом року,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №687290 від 22.08.2025, ОСОБА_1 , 19.08.2025 о 12:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне насильство в сім'ї щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення не з'явився, заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення, до суду не надходило.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Правом на участь у судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався, до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав, маючи при цьому реальну можливість отримати інформацію про стан та перебіг справи щодо неї або стежити за ходом справи, у тому числі, за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. За викладеного, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, дотримання вимог ст.277 КУпАП, вбачається можливим розглянути справу за відсутності останнього на підставі наявних доказів, що не суперечитиме ст.268 КУпАП.
ОСОБА_2 до суду не з'явилась, надала письмову заяву з проханням не притягувати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, претензій до нього не має, справу просить розглянути за її відсутності.
Відповідно до п.3 ч.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частина перша ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, та тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов'язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п.п.3,4,14,17 ч.1 ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 N 2229-VIII (далі Закон): домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
При доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об'єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків.
Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб'єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з'ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями.
Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду. Зокрема в рішенні у справі "Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що "обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення". Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Положеннями ст.256 КУпАП визначено, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст.278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. При цьому, зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення. Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП та ч.2 ст.251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №687290 від 22.08.2025, який не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки формулювання фактичних обставин правопорушення, яке викладене в протоколі про адміністративне правопорушення, не містить всіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, зокрема не зазначено про вчинення певних дій ОСОБА_1 , внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої і яка саме, надано наступні докази:
копію рапорту від 19.08.2025 відповідно до якого по лінії «102» 219.08.2025 о 21:35 годині надійшло повідомлення ОСОБА_2 , яка повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, простягає руки;
копію протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення від 19.08.2025 та її письмових пояснень, відповідно до яких 19.08.2025 близько 17:00 години, за місцем спільного проживання, її колишній чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, виганяв з будинку;
копію письмових пояснень ОСОБА_1 , відповідно до яких 19.08.2025 близько 17:00 години, за місцем спільного проживання, у нього виник конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_2 , оскільки остання, без узгодження, розпродавала невідомим людям спільні речі, він дійсно образив декілька раз нецензурною лайкою, однак фізичною розправою не погрожував.
Враховуючи викладене, невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, що пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково суперечать один одному, а інших доказів до суду не надано, зважаючи на те, що сама по собі нецензурна лайка не є психологічним насильством, при цьому потерпіла подала до суду заяву з проханням справу закрити та відсутність претензій, вважаю, що під час судового розгляду не встановлено наявності належних, допустимих та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з чим, відповідно до ст.62 Конституції України, провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП необхідно закрити.
Керуючись ст.ст.1,9,173-2,221, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя В.В. Український