Гайворонський районний суд Кіровоградської області
м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300
Справа № 385/1144/25
2/385/523/25
30.09.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Панасюка І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Стародуба В.В.,
представника відповідача - адвоката Медвідя В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гайвороні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 29 січня 2005 року, який вони зареєстрували у Гайворонському відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградській області, актовий запис № 9 по 2 червня 2025 року.
На час звернення з позовом згідно рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2025 р. шлюб між ними розірвано.
В квітні 2007 року та липні 2023 року, під час шлюбу, було придбано два автомобіля: ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , які зареєстровані на ім'я відповідача. Автомобілі було придбано за спільні кошти, отримані під час шлюбу.
До розірвання шлюбу автомобілями вони користувалися спільно. Однак, після розірвання шлюбу відповідач, без її згоди, розпоряджався автомобілями на свій розсуд. 14 червня 2025 року відповідач без її згоди здійснив продаж та перереєстрацію автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 третій особі, чим порушив її право співвласника на володіння, користування та розпорядження майном. Жодного дозволу чи довіреності на продаж вона не надавала.
Окрім того, за відчужений автомобіль HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідач набув у володіння грошові кошти, а отже об'єктом стали грошові кошти отримані від продажу цього автомобіля.
Просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію 1/2 частини автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що був відчужений без відома та згоди одного із співвласників в сумі 200000 гривень та за 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 17500 гривень та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі судового збору.
Позивачка у судовому засіданні, з урахуванням отриманого відзиву зменшила свої позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за автомобіль HONDA CR-V до 100000 грн., та просила стягнути з відповідача всього компенсацію за два автомобілі в розмірі 117500 грн. та судові витрати. Також зазначила, що розписка, яку вона написала для відповідача, стосується розподілу їх сумісних грошових коштів у валюті, та взагалі не стосується спільних автомобілів, про, що в ній і зазначено.
Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали надісланий до суду відзив на позовну заяву та просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Також відповідач не заперечив, що вказані автомобілі були придбані під час шлюбу.
Вислухавши пояснення позивачки, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 29 січня 2005 року, який вони зареєстрували у Гайворонському відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградській області, актовий запис № 9 по 2 червня 2025 року (а.с. 8).
В квітні 2007 року та липні 2023 року, під час шлюбу, сторонами було придбано два автомобіля: ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , які зареєстровані на ім'я відповідача (а.с. 9-10, 37), автомобілі було придбано за спільні кошти, отримані під час шлюбу, що не заперечується сторонами.
14 червня 2025 року відповідач здійснив продаж та перереєстрацію автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за 200000 грн., що також не заперечується сторонами (а.с. 36).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України)).
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові, а в разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Суть поділу майна полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.
Згідно з частинами другою і третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони не заперечують, що спірні автомобілі відносяться до спільного сумісного майна подружжя.
З вартістю автомобіля ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , яка складає 35000 грн. сторона відповідача погоджується.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що сторони придбали автомобіль ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 за час шлюбу і це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Обставину щодо продажу автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , сторони у справі не заперечують. Також, в судовому засіданні сторони фактично досягли згоди щодо вартості вказаного автомобіля в сумі 200000 грн. та позивач відповідно, зменшила свої позовні вимоги до 100000 грн.
Сторони правочинів повинні діяти добросовісно, й у випадку порушення цього обов'язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України).
Відчуження одним із подружжя спільного майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє іншого з подружжя права на виплату компенсації на майно.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а в разі недосягнення згоди - з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли під час розгляду вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказувала, що з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Визначаючи розмір грошової компенсації вартості транспортного засобу автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , суд керувався визначеною договором купівлі продажу транспортного засобу №3445/2025/5412228 від 14.06.2025 року, яка складає 200000 грн., що також і не оспорюється сторонами.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що сторони придбали автомобіль HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 за час шлюбу і це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що автомобіль на даний час оформлений на ОСОБА_3 .
З огляду на те що ОСОБА_2 відчужив спільне рухоме майно - автомобіль HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що виділити автомобіль одному з подружжя неможливо, проте для забезпечення рівності часток кожного із подружжя у спільному майні необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 100000 грн.
Суд не приймає до уваги надану стороною відповідача копію розписки від 03.05.2025 року, як доказ, що свідчить про отримання коштів за компенсацію всього сумісного майна подружжя (а.с. 43). При цьому суд виходить з того, що з оглянутої в судовому засіданні оригіналу розписки встановлено, що остання не відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі та може свідчити про розподіл всього сумісного майна подружжя, а саме: вона підписана лише однією стороною та в ній не зазначено, що позивачка отримала кошти за компенсацію саме половини вартості спірних 1/2 частини автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , та за 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись: ст.ст. 60, 63, 69, 70 СК України,
ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, грошову компенсацію 1/2 частини автомобіля HONDA CR-V, 2008 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , що був відчужений без відома та згоди одного із співвласників в сумі 100000 гривень та за 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2106, 1993 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 в сумі 17500 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ігор ПАНАСЮК
Дата документа 30.09.2025