Справа № 350/568/25
Номер провадження 2/350/371/2025
30 вересня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Родікова І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини -
установив:
Стислий виклад позицій сторін:
15.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи стягнення із дня подання позовної заяви і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 25 вересня 2001 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу у них є спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рожнятівського районного суду від 17 січня 2019 року шлюб між ними розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишено на проживання з нею. Згідно рішення Рожнятівського районного суду від 15 травня 2019 року з відповідача стягнуто на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Оскільки їхня спільна із відповідачем дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, стягнення аліментів на її утримання припинено.
На даний час дочка ОСОБА_5 навчається на першому курсі Технічно-Мистецької Академії прикладних наук у Варшаві на факультеті архітектури по спеціальності «Ландшафтна архітектура» на платній формі навчання і в зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Так, нею, позивачкою станом на 10 лютого 2025 року оплачено кошти в сумі 4266,00 польських злотих ( по курсу НБУ станом на 10.02.2025 становить 43744,42 грн) із необхідної загальної суми 8532,00 польських злотих за період навчання з 01 вересня 2024 року по 31 серпня 2025 року. Дочка потребує матеріальної допомоги, однак відповідач, як батько добровільно не допомагає дочці. Вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання їхньої спільної повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Родіков І.С. вважає позов безпідставним, оскільки дочка сторін не проживає з позивачкою.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
03.06.2025 представником відповідача подана заява про доручення до матеріалів справи копії договору оренди житлового приміщення від 10.10.2023.
30.07.2025 представником відповідача подана заява про розгляд справи у його відсутності. Представник просить відмовити в задоволенні позову про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки. В обґрунтування заяви, адвокат Родіков І.С. зазначив, що повнолітня дочка сторін проживає в Польщі, окремо від матері, тому з огляду на вимоги ст.199 СК України мати не мала права звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання, а тому її позов є безпідставним.
04.08.2025 ОСОБА_1 надала суду заяву про долучення до матеріалів справи витягу з реєстру територіальної громади та копії платіжних документів.
18.09.2025 ОСОБА_1 надала суду заяву про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій.
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2025 відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14.05.2025 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області 03.06.2025 закрито підготовче судове засідання. Справу призначено до судового розгляду.
22.09.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою сторін, як перебували в шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6, 8).
З відповідача на користь позивачки стягувалися аліменти на утримання дочки у розмірі по 1500 гривень щомісячно, до досягнення дитино повноліття, що підтверджується копією рішення Рожнятівського районного суду від 15.05.2019 (а.с. 7).
ОСОБА_3 , яка набула повноліття з 01 вересня 2024 року є студентом І курсу Технічно-Мистецької Академії прикладних наук у Варшаві на факультеті архітектури по спеціальності «Ландшафтна архітектура» на платній формі навчання (а.с.10).
Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 31.07.2025 ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 за місцем проживання матері.
Перекладеним з польської мови на українську договором оренди житлового приміщення від 01.10.2023 укладеного в м.Варшава підтверджено, що разом з відповідачем ОСОБА_2 проживає його дочка ОСОБА_3 .
Під час судового розгляду справи судом встановлено, і дані обставини не оспорювалися сторонами, що повнолітня дитина сторін проходить навчання, проживає у зв'язку з навчанням у м. Варшава Республіки Польща, зазначені обставини позивачкою не спростовано, та яка зазначила, що у зв'язку з навчанням дочка дійсно проживає окремо та самостійно проводить оплату за договором найму житла.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог та на їх заперечення, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням указаного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Завданням ж цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх дітей, які продовжують навчатися, після досягнення ними повноліття до двадцяти трьох років.
У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року N3 дано роз'яснення, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже відповідно до ч.3 ст.199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Суд без сумніву погоджується з твердженням позивачки про те, що нею несуться витрати на утримання дитини, яка продовжує навчання. Очевидно, що ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням потребує допомоги на придбання їжі, одягу, підручників, на витрати на проїзд, оплату за проживання у гуртожитку, тощо, а надання допомоги від матері недостатньо для задоволення цих потреб.
Оскільки ОСОБА_3 постійно не проживає з матір'ю, хоча має разом з нею зареєстроване місце проживання, винаймає кімнату (ліжко-місце) у гуртожитку в м. Варшава за місцем навчання за умовами договору, суд вважає, що мати не має права відповідно до положень ст.199 СК України звернутися до суду з позовом на утримання повнолітньої доньки у період навчання, оскільки донька не проживання з нею.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12.ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належність доказів предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, і в першу чергу, факт проживання дитини разом з нею.
Навпаки, як зазначив суд вище, повнолітня ОСОБА_3 з 2023 року проживає в Польщі. Зазначена обставина не оспорюється і позивачкою, яка проживає в Україні. Отже, відсутні підстави та докази, які б підтверджували, що повнолітня дочка, на користь якої пропонується стягнути аліменти, та яка навчається в Польщі, проживає з матір'ю.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає, що позивачка, звертаючись до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням дитиною навчання, не належить до кола осіб, визначених ч.3 ст.199 СК України, які мають право на звернення до суду з зазначеним позовом в інтересах дитини, яка проживає окремо від позивачки, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
При цьому судом відзначається, що позивач, у разі зміни зазначених обставин та за умови наявності сукупності юридичних фактів, за яких виникає обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, та до яких Закон, що регулює зазначені правовідносини, відносить такі юридичні факти, зокрема, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23-ох років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу, - не позбавлена права звернення до суду, таким правом і на теперішній час наділена повнолітня дитина, яка має повну цивільну дієздатність, та у разі порушення його прав, та необхідності в отриманні матеріальної допомоги у звя'зку з продовженням навчання може самостійно звертатися до суду з позовом про стягнення аліментів у зв'язку з продовженням навчання.
При цьому, батьки дитини не позбавлені права самостійно з урахуванням своїх фінансових можливостей, матеріального стану та потреби дитини в матеріальній допомозі, пов'язаною з продовженням навчання, надавати таку матеріальну допомогу на утримання дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: