Справа № 347/2028/25
Провадження № 6/347/34/25
Іменем України
29 вересня 2025 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської областів складі:
головуючої судді Кіцули Ю. С.,
з участю
секретаря с/з Сумарука І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Косів подання головного державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Винничук О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
Зміст та обґрунтування подання.
Головний державний виконавець Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулася в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Космач, Косівського району Івано-Франківської області до виконання зобов?язань покладених на нього виконавчим листом №1-154/2009 виданим 16.09.2009 року Косівським районним судом, а саме, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Кутське ЛГ»7517,91 грн. заподіяної злочином шкоди.
Судове рішення боржником досі не виконано, від його виконання боржник ухиляється, заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна не вживає, тобто будь-яких дій спрямованих на його виконання боржником не здійснено, що призвело до вжиття відносно боржника примусових заходів шляхом його тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Державний виконавець в судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву про розгляд подання без участі представника Косівського відділу ДВС, подання підтримує в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, дослідивши документи, додані до матеріалів подання, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 05.09.2025 року до Косівського відділу ДВС поступила заява заступника керівника Косівської окружної прокуратури А.Лукашенка про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №1-154/2009 виданого Косівським районним судом 16.09.2009 року (а.с.3), згідно якого судом присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП «Кутське ЛГ»7517,91 грн. заподіяної злочином шкоди (а.с.4).
05.09.2024 року старшим державним виконавцем Косівського відділу ДВС у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федорчуком В.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75975511 від 05.09.2024 року з виконання виконавчого листа №1-154/2009 виданого 16.09.2009 року Косівським районним судом (а.с.6).
До матеріалів подання долучено наступні докази вжитих державним виконавцем заходів в рамках цього виконавчого провадження:
- копію відповіді на запит до Державної податкової служби України від 22.09.2025 року, згідно якої боржник на обліку в органах ДФС не перебуває (а.с.7, 8);
- копію відповіді з Пенсійного фонду України щодо отримання боржником пенсії чи його працевлаштування, згідно якої особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу (а.с.9);
- копію відповіді Міністерства внутрішніх справ України щодо реєстрації за боржником транспортних засобів, згідно якої у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (а.с.10);
- копію постанови від 16.09.2024 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а.с.11);
- копію запиту щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю (а.с.12;
- копію постанови від 28.03.2025 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 (а.с.13);
- копію акта державного виконавця від 10.07.2025 року про відсутність боржника по місцю проживання (а.с.14);
- копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.15);
- копію виклику державного виконавця від 31.07.2025 року про зобов?язання боржника ОСОБА_1 з?явитись до державного виконавця (а.с.16);
- копію відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону України, згідно якої боржником державний кордон України перетинався 01.04.2025 року (а.с.17).
Норми права, які застосував суд.
Статтею 33 Конституції Українивизначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом статті 313 ЦК Українифізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 ст. 1 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно з пунктом 5 частини 1 ст. 6 Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
Частиною 1 статті 441 ЦПК України передбачено, що обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частина 3 ст. 441 ЦПК України).
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 ст. 18 даного Закону України «Про виконавче провадження'виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини 2 ст. 18 Закону).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявністьумислу та інші факти, обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа мала намір не виконувати належні до виконання зобов'язання в повному обсязі.
Зважаючи на приписи частини 4 ст. 10 ЦПК Українисуд враховує положення статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Крім цього, суд зауважує, що відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відтак, суд бере до уваги положення статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, згідно з якими кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Мотивована оцінка суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення подання.
Надаючи оцінку аргументам державного виконавця, викладених у поданні, та долученим до подання документам на їх підтвердження, суд зауважує, що державним виконавцем не надано переконливих доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на ухилення від виконання грошових зобов?язань, які виникли на підставі судового рішення, а також доказів, які б свідчили про доцільність обмеження його у праві виїзду за кордон.
Також, ініціатором подання не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов?язання в повному обсязі або частково. Крім цього, матеріали справи не містять підтвердження про належне повідомлення ОСОБА_1 головним державним виконавцем про відкриття вищевказаного виконавчого провадження. Суд також звертає увагу, що державний виконавець лише один раз направляв письмовий виклик про необхідність явки додержавного виконавця. При цьому матеріали справи не містять інформації, про те, чи такий виклик було отримано боржником.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
У поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення вичерпного комплексу виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості та надіслання боржнику вимог державного виконавця щодо виконання судового рішення.
Оскільки заявником не надано суду доказів, що ним вжиті всі заходи щодо виконання рішення суду, а також щодо необхідності вжиття такого заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, то суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 33 Конституції України,ст. 260, 261, 441 ЦПК України, -
У задоволенні подання головного державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Винничук О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 29 вересня 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула