Справа № 346/3129/25
Провадження № 2-о/346/226/25
29 вересня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
заявниця зазначає, що вона звернулась до Городенківського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. Однак, під час судового розгляду встановлено, що у правовстановлюючому документі, заповіті від 10.12.1999 року, допущено помилку, а саме замість вірного “ ОСОБА_2 » помилково вказано “ ОСОБА_2 », а тому заявниці рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту правовстановлюючого документа. Тому заявниця просить встановити факт належності їй вказаного заповіту.
Заявниця в судове засідання не з'явилась. Її представник, адвокат Дикун І.В. 29.09.2025 року через систему “ Електронний суд » подав до суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити в його та заявниці відсутності ( а.с. 39-40 ),
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, 25.07.2025 року через систему «Електронний суд» подав до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності представника (а.с. 32).
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_2 , її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.01.1987 року (а.с. 15).
Згідно з даними копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 17.05.2008 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала 17.05.2008 року шлюб із ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.16).
Відповідно до даних паспорта громадянина України сесії НОМЕР_3 заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломия Івано-Франківської області (а.с. 7-10).
Згідно з даними копії заповіту, посвідченого 10.12.1999 року секретарем виконкому Копачинської сільської ради Городенківського району та зареєстрованого в реєстрі за № 48, ОСОБА_7 заповів все своє майно ОСОБА_2 (а.с. 12).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 06.09.2022 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Івано-Франківськ (а. с. 13).
Даними витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70840517, виданого приватним нотаріусом Базюк Т.В. 07.12.2022 року, стверджується, що до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи № 47/2022 за номером у спадковому реєстрі 70009886, спадкодавець ОСОБА_7 (а.с. 14).
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 02.04.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дикун Ігор Васильович, до Чернелицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, а ухвалою вказаного суду від 10.07.2025 року - провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №346/3129/25 за завою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення ( а.с. 5-6, 29-30 ).
Згідно з даними копії довідки №132, виданої Копачинецьким старостистинським округом №5 Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області 19.05.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є однією і тією ж самою особою. В заповіті від 10.12.1999 року допущена описка в написанні прізвища, а саме помилково вказано “ ОСОБА_8 » замість вірного “ ОСОБА_9 » ( а.с. 17 ).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 травня 2021 року у справі №523/19129/19 (провадження №61-10712св20) та від 17 листопада 2021 року у справі №214/1816/20 (провадження 61-6397св21), ухвалі від 2 травня 2022 року у справі №944/2326/21 (провадження №61-3761ск22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження №61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19 (провадження №61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі №227/2188/21 (провадження №61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі №568/310/21 (провадження №61-16757св21).
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Звертаючись до суду із вказаною заявою, заявниця просить встановити факт, що заповіт ОСОБА_7 , посвідчений 10.12.1999 року секретарем виконкому Копачинської сільської ради Городенківського району та зареєстрований в реєстрі за № 48, належить їй, посилаючись на те, що у цьому заповіті допущено помилку при його складанні, а саме, прізвище спадкоємця зазначено " ОСОБА_8 " замість " ОСОБА_9 ".
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оскільки заповіт як односторонній правочин складений заповідачем ОСОБА_7 , а тому не може належати заявниці, адже заповіт за своєю юридичною природою - це односторонній правочин, тобто особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті та заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту у визначений спосіб, заявниця фактично просить суд внести виправлення до заповіту шляхом встановлення факту розпорядження особи (заповідача) заповісти своє майно певному спадкоємцю, з іншим прізвищем, ніж те, яке чітко та розбірливо вказано у заповіті, а відтак, суд дійшов висновку, що встановлення факту у даній справі пов'язане з необхідністю вирішення спору про право на спадщину.
Таким чином, при розгляді справи встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження, що зумовлює залишення заяви без розгляду. Разом з цим заявниця не позбавлена можливості подати позов на загальних підставах.
Відповідно до правил, передбачених ч.6 ст. 294 та ч.4 ст.315 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
На підставі наведеного та, керуючись ч.2 ст. 247, ст.ст. 260, 261, ч.6 ст.294, ч.4 ст.315, ст.353 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту, посвідченого 10.12.1999 року секретарем виконкому Копачинської сільської ради Городенківського району та зареєстрованого в реєстрі за № 48, - залишити без розгляду на підставі ч.6 ст.294 та ч.4 ст.315 ЦПК України.
Роз'яснити заявниці ОСОБА_1 , що вона має право подати позов на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Найменування учасників справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .
Заінтересована особа: Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, 78112, смт. Чернелиця, вул. Незалежності, 19, Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355601.
Суддя: Яремин М. П.