Справа №345/3755/25
Провадження № 2/345/1747/2025
29.09.2025 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Кулаєць Б.О.,
секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калуш в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій сторін:
представник ФОП Галкіна Г.О.звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у розмірі 1708,02 грн., яка складається з: 1287,44 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 по квітень 2021, інфляційні втрати у розмірі 333,39 грн., 3 % річних у розмірі 87,19 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1
14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з додатком № 1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором до мешканців за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з липня 2019 року по квітня 2021 заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами становить 1287,44 грн. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , власниками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Таким чином, з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг. Оскільки відповідачі не погасила дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат розмір яких склав 333,39 грн. та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 87,19 грн.
Представник позивача подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить провести без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 22.07.2025 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 11.08.2025 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, відповідачку викликано в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.
26.08.2025 представник позивача подала до суду клопотання про долучення доказів.
26.08.2025 представник позивача подала до суду заяву, в якій розгляд справи просить провести без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надала, хоча була повідомлена про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.
Враховуючи, що відповідачка, хоча і була належним чином повідомлена про розгляд даної справи, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не подала, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 та 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з додатком № 1 до акту про придбання майна на аукціоні зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема, в якому містяться відомості про ОСОБА_3 у якої наявна заборгованість у розмірі 1287,44 грн. за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до інформаційної довідки № 418404241 від 18.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить по частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно з актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.07.2019 по 31.12.2024 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 становить 1287,44 грн.
Оцінка суду:
суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (ст. 1 ч. 1 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Судом встановлено, що, придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто він є новим кредитором щодо ОСОБА_2 , яка є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 , та між нею і КП «Екосервіс» Калуської міської ради, правонаступником якого є ФОП ОСОБА_1 , виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . Вона фактично користувалася наданими послугами та не зверталася щодо припинення від надання таких послуг. Таким чином між КП «Екосервіс» та відповідачкою виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку.
КП «Екосервіс» надавав відповідачці відповідні послуги, однак, остання не виконувала свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 1287,44 грн.
Оскільки відповідачка не погасила дану заборгованість перед позивачем, як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких склав 333,39 грн., та нарахування 3% річних на суму заборгованості, яка склала 87,19 грн.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй КП «Екосервіс» послугами.
Таким чином, загальна сума заборгованості за надані послуги з управління побутовими відходами з врахуванням інфляційних збитків та 3 % річних становить 1708,02 грн. та її необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.
Водночас, суд вважає за необхідно позов задоволити частково та відмовити в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості, оскільки, згідно з ухвалою суду від 22.07.2025 встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, у зв'язку з чим відмовлено у відкритті провадження у справі щодо неї.
Розподіл судових витрат:
враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Зокрема, частиною другою вказаної статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19).
Відповідачкою не подано ніяких заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 3341,60 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3341,60 грн.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 526, 530, 536, 612, 625, 1050ЦК України, ст.ст. 1, 5, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,керуючись ст.ст. 76, 76, 80, 81, 89, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1708 (одна тисяча сімсот вісім) гривень 02 копійки, з яких: 1287,44 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 по квітень 2021, інфляційні втрати у розмірі 333,39 грн. та 3 % річних у розмірі 87,19 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок сплаченого судового збору та 3341 (три тисячі триста сорок) одну гривню 60 копійок витрат за надання професійно правничої допомоги.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: