Справа № 344/17291/25
Провадження № 1-кс/344/6845/25
30 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 22025090000000104 від 25.09.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
Прокурор, звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000104 від 25.09.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що у березні - квітні 2014 року на території Луганської області України створено терористичну організацію «луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), одним із завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб, що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому іі структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, діяльність якої поширена на території Луганської області.
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (т.зв. «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
При цьому, кожний учасник політичного та силового блоків «ЛНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлювали, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії російської федерації та насильницька зміна конституційного ладу України.
Всі вище вказані події були достовірно відомі і громадянину України ОСОБА_4 , який постійно проживав на території вказаної області та відповідно йому були достовірно відомі наведені вище факти розв'язання та ведення російською федерацією військової агресії проти України, захоплення державних установ, організацій та військових частин, оскільки ці події широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації та набули розголосу.
Однак, незважаючи на обізнаність про злочинні дії представників російської федерації та окремих, проросійськи налаштованих представників місцевого населення, у лютому 2016 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим, але не пізніше 05.02.2016) громадянин України ОСОБА_4 , знаючи про проведення антитерористичної операції на території Луганської області проти представників та учасників терористичної організації «ЛНР», діючи з особистих корисливих та політичних міркувань, з метою представлення окупаційній владі своєї особистої прихильності, діючи у порушення суверенітету і територіальної цілісності України, порушуючи ст. 17 Конституції України, вирішив прийняти участь в діяльності терористичної організації «ЛНР» шляхом вступу до її структурного підрозділу т. зв. «генеральної прокуратури ЛНР», взявши на себе зобов'язання виконувати завдання та обов'язки вказаного структурного підрозділу терористичної організації.
У той же період, тобто не пізніше ніж 05 лютого 2016 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) ОСОБА_4 перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками терористичної організації - т. зв. «ЛНР» та добровільно погодившись на їхню пропозицію і обійняв посаду т. зв. «помічника прокурора м. Алчевськ генеральної прокуратури ЛНР».
Перебуваючи на посаді т. зв. «помічника прокурора м. Алчевськ Генеральної прокуратури ЛНР», ОСОБА_4 сприяв проведенню іноземною державою - російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України і саме таким чином сприяв діяльності терористичної організації спрямованій на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просив розгляд клопотання здійснювати без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Також у поданому клопотанні просив розгляд клопотання проводити без виклику особи (представників), у володінні якої знаходиться майно.
Власник майна в судове засідання не викликався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено, що це є необхідним для забезпечення арешту майна.
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Встановлено, що у власності ОСОБА_4 знаходиться нерухоме майно, а саме:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/3 магазину № 31 за адресою: АДРЕСА_2 .
Санкція ч. 1 ст. 111 КК України, передбачає конфіскацією майна, як додатковий вид покарання.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації майна.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/3 магазину № 31 за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_5