Справа № 344/17064/25
Провадження № 1-кс/344/6752/25
26 вересня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025090000000109,-
Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи вимоги клопотання, прокурор зазначив, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025090000000109 від 25 вересня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що у березні - квітні 2014 року на території Луганської області України створено терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), одним із завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб, що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, діяльність якої поширена на території Луганської області.У лютому 2015 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками т. зв. «ЛНР» та на їх пропозицію обійняв посаду т. зв. «прокурора відділу Генеральної прокуратури ЛНР».
Перебуваючи на посаді т. зв. «прокурора відділу Генеральної прокуратури ЛНР», ОСОБА_5 сприяв проведенню іноземною державою російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
За таких обставин ОСОБА_5 , умисно перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, надавши допомогу іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, вчинив державну зраду.
Крім того, кожний учасник політичного та силового блоків «ЛНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлювали, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії російської федерації та насильницька зміна конституційного ладу України.
Всі вищевказані події були достовірно відомі і громадянину України ОСОБА_5 , який, знаючи про проведення антитерористичної операції на території Луганської області проти терористичної організації «ЛНР», діючи з особистих політичних міркувань, корисливих мотивів, з метою порушення суверенітету і територіальної цілісності України, порушуючи ст. 17 Конституції України, вирішив прийняти участь в діяльності терористичної організації «ЛНР» шляхом вступу до її структурного підрозділу т. зв. «Генеральної прокуратури ЛНР», взявши на себе зобов'язання виконувати завдання та обов'язки вказаного структурного підрозділу терористичної організації.
У лютому 2015 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив в змову з невстановленими під час досудового розслідування представниками т. зв. «ЛНР» та на їх пропозицію обійняв посаду т. зв. «прокурора відділу Генеральної прокуратури ЛНР».
Перебуваючи на посаді т. зв. «прокурора відділу Генеральної прокуратури ЛНР», ОСОБА_5 сприяв проведенню іноземною державою російською федерацією та її представниками підривної діяльності проти України, спрямованої на заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
У сукупності ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, Кримінального кодексу України, у відповідності до статей 135, 136, 278, глав 6,11 Кримінального процесуального кодексу України, 20.09.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_5 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
13 серпня 2014 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5 .
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Кримінального кодексу України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, є тяжким та особливо тяжким злочинами.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
На даний час, підозрюваний знаходиться на непідконтрольній державній владі України території. Вказаний факт свідчить про існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань російської федерації, у останнього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Окрім того, зважаючи на той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на території країні агресора, у його діях наявний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
За таких обставин прокурор просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 26 вересня 2025 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання у повному обсязі на підставах, викладених у клопотанні, просив клопотання задовольнити.
У судовому засіданні захисник щодо вирішення даного клопотання поклався на розсуд суду.
Вислухавши прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з частиною шостою статті 193 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням того, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до неї будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року.
Частина п'ята статті 9 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до частини другої статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з пунктом f) частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Статтею 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників встановлено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Згідно статті 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників, для цілей цієї Конвенції термін "постанова про утримання під вартою" означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
Тобто вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи, необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою без будь-яких альтернатив.
Частиною першою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно частини другої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 281 Кримінального процесуального кодексу України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 13 серпня 2014 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5 .
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбелл і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, Кримінального кодексу України, у відповідності до статей 135, 136, 278, глав 6,11 Кримінального процесуального кодексу України, 20.09.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
З урахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_5 , останній перебуває на тимчасово окупованій території України, прокурором вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Вручена ОСОБА_5 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним, зокрема, у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 вересня 1990 року, пункт 32, Series A, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 вересня 1990 року).
Зазначене свідчить, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 22025090000000109 від 25 вересня 2025 року.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, є тяжким та особливо тяжким злочинами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 36 Рішення від 20 травня 2010 року, ухваленого у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів. Підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини.
На даний час підозрюваний знаходиться на тимчасово окупованій території України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду, що свідчить наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що відбулося повномасштабне вторгнення на територію України військових формувань Російської Федерації, у підозрюваного можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 на даний час переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, отже, у його діях наявний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи характер вищевказаних злочинів та покарання у виді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити нові або продовжуватиме вчиняти злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
Обрання інших, більш м'якших запобіжних заходів, також є неможливим в силу того, що їх реалізація передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваної і у даному конкретному випадку буде неспроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочинів міцність соціальних зв'язків підозрюваного та характеризуючі його особу дані, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, обрання більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
При цьому, згідно з абзацами сьомим-восьмим частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України, перебуває на тимчасово окупованій території України, оголошений у розшук, тому вказані обставини враховуються слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначати заставу як альтернативний запобіжний захід і приходить до висновку, що розмір застави слід не визначати.
Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що існують та не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зазначення строку дії такої ухвали та без визначення розміру застави.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, уродженцю м. Сєверодонецьк Луганської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що у відповідності до вимог частини шостої статті 193 Кримінального процесуального кодексу України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно частини четвертої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, - прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 ..
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 30 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1