Справа №: 343/451/25
Провадження №: 2/343/330/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/451/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності,
за участю: представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Комарницького Е.Г.,
І. Стислий виклад позицій сторін:
позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Комарницький Е.Г., звернулась до суду із позовом (а.с. 1-4), до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить визнати за нею право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй та її колишньому чоловікові - ОСОБА_3 належало на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці) незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Після укладення 17.03.2007 шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 , останній, на підставі договору - купівлі продажу від 06.06.2008, купив в її колишнього чоловіка ОСОБА_3 належну йому 1/2 частку вказаного вище незавершеного будівництва. Однак, відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не зареєстрував своє право власності на дане незавершене будівництво, тобто, не провів державну реєстрацію свого права.
Рішенням районного суду Чеської Республіки, яке ухвалою Долинського районного суду Івано - Франківської області від 23.08.2024, було визнано на території України, шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано. Під час розірвання шлюбу між ними було вирішено і майнові питання, а саме визначено, що вона стає єдиною власницею зазначеного вище незавершеного будівництва. Проте, саме рішенням районного суду Чеської Республіки майнові питання не вирішувалось.
Посилаючись на норму ст. 392 ЦК України, вказує, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на вказане незавершене будівництво, але між ними досягнуто згоди щодо цього питання і вона фактично стає власницею всього незавершеного будівництва, а також те, що державний реєстратор відмовив їй у реєстрації права власності, вона змушена звертатись до суду із даним позовом. Більше того, зазначила, що оскільки шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 розірвано, вона має право ще на 1/4 частку даного об'єкта.
У судове засідання призначене 30.09.2025 позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Комарницький Е.Г. не з'явились. Останній 29.09.2025 подав заяву (а.с. 93), в якій просить розгляд справи проводити без їх участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, хоча про місце, дату і час проведення такого повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями (а.с. 57, 73).
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
07 березня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано стороні позивачці строк для усунення недоліків такої.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г. 25.03.2025 подав заяву на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
26 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
25 квітня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Комарницький Е.Г. 20.06.2025, 10.07.2025 подав клопотання про відкладення судових засідань у зв'язку із його перебуванням на лікуванні. 30.09.2025 подав заяву про розгляд справи без їх участі та про підтримання позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 18.09.2025 на електронну пошту суду надіслав заяву (а.с. 92), про визнання позовних вимог та про розгляд справи без його участі, однак, суд не бере до уваги дану заяву, оскільки у відповідності до ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
В той же час, подана заява не підписана електронним підписом відповідача ОСОБА_2 , а тому судом до уваги не може бути взята.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 хоча і повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, дату і час розгляду справи, проте у судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подавав, сторона позивачки заперечень щодо ухвалення заочного рішення не заявляла, ухвалою суду від 30.09.2025 постановлено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оскільки учасники справи у судове засідання призначене 30.09.2025 не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
матеріалами справи встановлено, що рішенням Долинського районного суду Івано - Франківської області від 19.05.1995, яке набрало законної сили 30.05.1995 (а.с. 38), позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є власниками по 1/2 частці житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №13312469 від 23.01.2007 (а.с. 37), власниками об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є: позивачка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Як встановлено із копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №371151908 від 24.03.2024 (а.с. 41), ОСОБА_3 є власником 1/2 частки об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії договору купівлі - продажу від 06.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу - Барабаш Р.С., зареєстрованого в реєстрі за №2174 (а.с. 28), ОСОБА_3 передав, а відповідач ОСОБА_2 прийняв 1/2 частку незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із копією витягу з Державного реєстру правочинів №6046648 від 06.06.2008 (а.с. 29), договір купівлі - продажу від 06.06.2008 зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.
Відповідно до рішення районного суду м. Прага Чеської Республіки (переклад з чеської мови) (а.с. 10-14), яке ухвалою Долинського районного суду Івано - Франківської області від 23.08.2024, справа №343/1173/24 (а.с. 26-27), визнано на території України, шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 17.03.2007, розірвано. Згідно із нотаріально посвідченим договором про оформлення майнових прав (а.с. 20-25), позивачка ОСОБА_1 стає єдиною власницею будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , судом Чеської Республіки не розглядався.
Звернувшись до державного реєстратора, позивачці ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, що підтверджується рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с. 52).
Отже, судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 та її колишньому чоловікові ОСОБА_3 належало на праві спільної часткової власності (по 1/2) незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Останній на підставі договору купівлі - продажу від 06.06.2008 продав свою частку (1/2) незавершеного будівництва відповідачу ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку не здійснив Державну реєстрацію свого права на нерухомість. Розірвавши шлюб у Чеській Республіці та уклавши там же нотаріально посвідчений договір, яким визначено, що позивачка ОСОБА_1 стає єдиною власницею вказаного вище незавершеного будівництва, остання звернулась до Державного реєстратора з метою реєстрації права власності, однак отримала відмову.
Спірні правовідносини у даній справи виникли у зв'язку із наявністю/відсутністю підстав для визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно.
ІV. Оцінка суду:
дослідивши письмові докази в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд доходить такого висновку.
Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , будучи співвласницею незавершеного будівництва (1/2 частки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , просить визнати за нею право власності і на іншу 1/2 частку вказаного незавершеного будівництва, оскільки, вважає, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 досягнуто, на підставі нотаріально посвідченого договору, згоди на це. В той же час, 1/2 частка зазначеного незавершеного будівництва (придбана на підставі нотаріально посвідченого договору - купівлі продажу) не була зареєстрована у встановленому законом порядку відповідачем ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 пред'явлено позов саме про визнання права власності.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, на яку посилається сторона позивачки, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із зазначеною нормою, власник майна може подавати позов про визнання його права власності, якщо це право не визнає або може оскаржити інша особа, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Позивачами у позові про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України є особи, які вже є власниками.
Тобто, відповідний спосіб захисту не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Отже, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, повертаючись до обставин справи, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 купив спірну 1/2 частку незавершеного будівництва, однак не здійснив державну реєстрацію цього нерухомого майна.
З аналізу норм ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України (в тому числі у редакції ЦК України чинній на момент винекнення спірних правовідносин), суд робить висновок, що право власності, виникнення або перехід такого права на нерухомі речі підлягає державній реєстрації і таке право виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Отже, лише власник майна має право, зокрема, розпоряджатись своїм майном.
Пред'являючи даний позов, позивачка просить визнати за нею право власності на 1/2 частку незавершеного будівництва, право власності на яке у встановленому законом порядку ще не зареєстрував відповідач ОСОБА_2 .
Аналізуючи дані обставини, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову, оскільки нерухоме майно на яке позивачка просить визнати право власності не може бути визнане за нею як в порядку ст. 392 ЦК України, так і на підставі нотаріально посвідченого договору, укладеного між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 .
Окрім того, відхиляє суд доводи сторони позивачки в частині того, що оскільки між позивачкою та відповідачем розірвано шлюб, відповідно їй належить ще й 1/4 частка незавершеного будівництва, оскільки дане питання не предметом розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені стороною позивачки, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст. 182, 318, 321, 328, 334, 392 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279, 280, 282-289, 354, 355 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його складення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: І.М.Андрусів