Єдиний унікальний номер 341/661/25
Номер провадження 1-кп/341/131/25
30 вересня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Галицького районного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження № 12024091140000262, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України
У провадженні Галицького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий спливає 17.10.2025. Клопотання отримане захисником у встановленому КПК України порядку. Обвинувачений відмовився отримувати клопотання та ознайомлюватись з ним , про що він декілька раз заявив у судовому засіданні
Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ризики, визначені під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, відтак просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Вказує на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, що полягають в тому, що обвинувачений, усвідомлюючи суворість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, а саме позбавлення волі на строк від семи до десяти років, може у будь-який момент покинути місце свого постійного проживання та переховуватись від суду, оскільки після вчинення кримінального правопорушення він покинув місце події та переховувався від органів досудового розслідування, з метою його затримання застосовувались негласні слідчі розшукові дії. Вказане додатково підтверджується відсутністю в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, оскільки він не одружений, не має на утриманні інших осіб. У разі звільнення з-під варти обвинувачений матиме змогу спілкуватися із потерпілою та свідками, з якими він особисто знайомий та які судом не допитані, застосовуючи до них погрози чи переконання, намагатиметься змусити відмовитися від дачі показань або надати неправдиві показання. Про це свідчать і покази допитаної як свідка ОСОБА_8 яка вказала, що їх сім'я боїться ОСОБА_4 , оскільки були випадки коли він їх бив, сину ОСОБА_9 зламав ребра, їй викручував руки. Крім цього встановлено, що ОСОБА_7 може продовжити злочинну діяльність та вчинити нове кримінальне правопорушення, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, що свідчить про можливість продовження обвинуваченим своєї злочинної діяльності.
Вищевказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення виконання процесуальних рішень. Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застави чи особистого зобов'язання неможливо, оскільки ОСОБА_7 ніде не працює, будучи мобілізованим до лав ЗСУ самовільно покинув військову частину, не має міцних соціальних зв'язків та осіб, які б викликали довіру та поручились за виконання обвинувачуваним покладених на нього обов'язків.
Враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме злочину, пов'язаного із насильством, та особу обвинуваченого, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав з підстав, наведеному у ньому, просив його задовольнити
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання, та обрати щодо ОСОБА_4 інший, більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації у с. Підлісне Чортківського району Тернопільської області. Зазначила, що враховуючи стадію кримінального провадження застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою є недоцільним.
Ухвалою судді Галицького районного суду від 19.08.2025 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17.10.2025 включно без можливості внесення застави.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог частини 3 статті 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених статтею 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження тримання ОСОБА_4 під вартою з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
У розумінні прецедентної практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте відповідне обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, ОСОБА_7 в силу статті 89 КК України раніше не судимий, але притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення кримінального правопорушення проти здоров'я особи, перебуваючи на військовій службі в лавах ЗСУ, самовільно залишив військову частину. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за вчинення якого останньому може бути призначено покарання до десяти років позбавлення волі. Щодо ОСОБА_4 здійснювались оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення його місця знаходження, внаслідок його ухилення від органів досудового розслідування.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, але фактично проживав за іншою адресою, відомості про наявність в нього стійких сімейних зв'язків на даний час ґрунтується виключно на усному повідомленні таких обставин.
Назване вказує на досить високу ймовірність переховування обвинуваченого від суду та в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України який не зменшився у порівнянні з часом застосування запобіжного заходу у серпні 2025 року.
Суд також погоджується із наявністю ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме можливості незаконного впливу на потерпілу та свідків, оскільки обвинуваченому відоме місце їх проживання, і перебуваючи на волі, з метою зменшення своєї участі у вчиненні злочину, він може негативно впливати на них шляхом їх залякування. Суд звертає увагу, що на даний час кримінальне провадження не завершене та знаходиться на стадії дослідження письмових доказів, жоден з свідків та потерпіла у ньому ще не допитані. Про наявність такого ризику свідчить і поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо потерпілої ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній не має належного та постійного джерела доходу, притягувався до кримінальної відповідальності, злочин, у вчиненні якого обвинувачується в даному кримінальному провадженні, є тяжким та пов'язаний із застосуванням насильства, що вказує на наявність ризику передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України. Свідченням цього є також поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 у судових засіданнях 15.09.2025 та 30.09.2025, у яких з його боку звучали погрози та образи щодо прокурора, який підтримує державне обвинувачення.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, він по суті представляє собою ймовірність настання небажаних для досудового слідства та суду наслідків, що може виникнути в результаті певних подій або дій. Ризики характеризуються невизначеністю результату та обов'язковою наявністю негативних наслідків, незалежно від того, наскільки ймовірним є їх настання.
В той же час обставини, які зазначені обвинуваченим та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.
Такий запобіжний захід як домашній арешт, на застосуванні якого наполягала під час судового розгляду захисник, не може бути застосований до обвинуваченого, враховуючи, що він за місцем реєстрації разом із батьками не проживає, останні авторитету та впливу на нього не мають. ОСОБА_7 був засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення проти здоров'я особи, в матеріалах справи наявні докази самовільного залишення обвинувачуваним військової частини, де останній проходив військову службу, а також переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, що виключає можливість застосування щодо нього такого запобіжного заходу.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені статтею 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; негативну репутацію, майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв'язків, також судом враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
З огляду на наведене суд вважає, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 днів (до 28.11.2025).
Крім того, згідно з частиною 4 статті 183 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, який спричинив загибель людини.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196 197,199, 331, 369,372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 28 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Івано-Франківської установи виконання покарань №12».
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
СуддяОСОБА_10