Справа № 339/264/25
Провадження № 2/339/187/25
іменем України
(з а о ч н е)
30 вересня 2025 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,
за участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТОВ «БІЗПОЗИКА») Мишевська Н.М. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 511227-КС-001 про надання кредиту від 02 жовтня 2024 року в розмірі 27 094 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначила, що 02.10.2024 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №511227-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». 02.10.2024 ТОВ «БІЗПОЗИКА» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 511227-КС-001 про надання кредиту. Того ж дня відповідач прийняв пропозицію щодо укладення кредитного договору, на умовах визначених офертою. Позивач направив на вказаний відповідачем номер телефону одноразовий ідентифікатор, котрий боржником було введено/відправлено. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі - 10 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника, а відповідач зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, тому позивач просить суд стягнути заборгованість за договором в судовому порядку.
Ухвалою судді від 24 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, також задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Витребувані документи надійшли на адресу суду 15.08.2025.
Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не прибув. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення за зареєстрованим місцем його проживання. Судову повістку на 12 серпня 2025 року повернуто без вручення з відміткою в поштовому повідомленні про відсутність одержувача за вказаною адресою. При цьому, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що така судова повістка відповідачу вручена. Судову повістку на 30 вересня 2025 року відповідачу вручено, що підтверджується розпискою про особисте отримання судової повістки. Причин своєї неявки відповідач не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався.
Враховуючи повторну неявку відповідача в судові засідання та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У частині ч.2 ст.639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст.3 даного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин 3, 6, 8 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до змісту ч.7 ст.11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому, зокрема, Цивільним кодексом України, іншими актами законодавства.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції: якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд встановив, що 02 жовтня 2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №511227-КС-001 про надання кредиту. Договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 02 жовтня 2024 року в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.17-26).
Вказаний договір укладено через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №511227-КС-001 від 02.10.2024 (а.с.50).
Передумовою укладення договору була пропозиція ТОВ «БІЗПОЗИКА» від 02 жовтня 2024 року, адресована ОСОБА_1 , укласти договір №511227-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому законом України «Про електронну комерцію» (а.с.27-38).
Того ж дня ОСОБА_1 з умовами пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору ознайомився та прийняв їх, підписавши «Прийняття пропозиції» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому, відповідач вказав дані свого паспорту, номеру мобільного телефону, номеру платіжного засобу № НОМЕР_1 …6150 (а.с.39).
Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 02.10.2024, перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з інформацією про умови кредитування, підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації (а.с.14-16).
Отже 02.10.2024 сторони уклали в електронній формі кредитний договір№511227-КС-001, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, розмір та порядок нарахування комісії з зазначенням послуги, за яку вона нараховується, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Зокрема на підставі укладеного договору відповідачу надано кредит на таких умовах:розмір кредиту: 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за видачу кредиту: 2000 грн. Строк дії договору, дата повернення кредиту: 19.03.2025. Денна процентна ставка 0,86%. При цьому, позичальник зобов'язався повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА» (п. 2.1 Договору).
Відповідно до довідки ТОВ «ПрофітГід»: ТОВ «Бізпозика» перерахувало 02.10.2024 на картку НОМЕР_1 …6150 платіж в розмірі 10000 грн відповідно до кредитного договору №511227-КС-001 від 02.10.2024 (а.с.52).
З інформації АТ КБ «ПриватБанк», яка була надана суду на виконання ухвали від 24.07.2025, вбачається, що власником картки № НОМЕР_2 в банку є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 (а.с.93).
З виписки по вказаному рахунку вбачається, що 02.10.2024 року на вказаний номер картки було здійснено один переказ коштів в сумі 10 000 грн (а.с.93-95).
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 10 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну карту. З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату боргу на користь позивача за вищевказаним кредитним договором, зокрема, здійснив часткову оплату на загальну суму 6806 грн (а.с.12-13).
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №511227-КС-001 від 02.10.2024 про надання кредиту станом на 01 липня 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 27094 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 12600 грн; суми прострочених платежів за комісією - 150 грн, - яку позивач просить стягнути з відповідача (а.с.12-13).
Вказану заборгованість нараховано в межах строку кредитування (до 19.03.2025).
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань перед ТОВ «БІЗПОЗИКА» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, крім норм Цивільного кодексу України (ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію» підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 10 000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав. Зокрема, з виписки за договором б/н за період 02.10.2024-19.03.2025, наданої на виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк», за належним позивачу рахунком № 4149609054856150, на який позивачем 02.10.2024 здійснено перерахування коштів у сумі 10 000 грн, встановлено, що відповідач фактично отримав вказані кошти, користувався ними, проте належно не виконав зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та комісії, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 12600 грн (з урахуванням 4300 грн нарахованих відсотків, що добровільно сплачені відповідачем), та комісії 150 грн (з урахуванням добровільно сплачених 1850 грн).Доказів погашення решти суми заборгованості матеріали справи не містять. Відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази для підтвердження належного виконання договірних зобов'язань.
Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом та комісії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4344 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення 4344 грн штрафу за кредитним договором є безпідставними у зв'язку зі звільненням позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану, та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 2034,01 грн (22750 грн х 2422,40 грн / 27094 грн).
Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №511227-КС-001 про надання кредиту від 02 жовтня 2024 року в сумі 22750 (двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень, що складається з 10 000 грн заборгованості по тілу кредиту, 12600 грн процентів за користування кредитом та 150 грн комісії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) гривні 01 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання/місцезнаходження:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя: М.П.Кілик