Справа № 338/849/25
29 вересня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
особи які приймали участь у розгляді справи: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , потерпілі: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за № 12025091120000061 від 11 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, громадянина України, раніше судимого:
1) Вироком від 12 грудня 2016 року Жовківським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік;
2) Вироком від 01 березня 2017 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, з урахуванням ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70, 71 КК України, до трьох років трьох місяців позбавлення волі;
3) Вироком від 04 липня 2017 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі;
4) Вироком від 09 жовтня 2018 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до трьох років семи місяців позбавлення волі;
5) Вироком від 19 квітня 2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст.185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до п'яти років позбавлення волі; звільненого 30.08.2019 після відбуття покарання;
6) Вироком від 11 серпня 2021 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі;
7) Вироком від 30 грудня 2021 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 1, 4 ст. 70 КК України, до чотирьох років одного місяця позбавлення волі;
8) Вироком від 22 лютого 2022 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до чотирьох років одного місяця позбавлення волі;
9) Вироком від 27 червня 2022 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до чотирьох років чотирьох місяців позбавлення волі;
10) Вироком від 21 березня 2024 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3, 5 ст. 185, ч.1 ст.262, ч.1, ст.309 КК України, із застосуванням ст.70 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна; Ухвалою від 13 січня 2025 року Рівненським районним судом Рівненської області засудженого ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі строком на два роки чотири місяці вісімнадцять днів за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року для проходження військової служби за контрактом засудженого як особи, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом. Згідно довідки про звільнення від 21 січня 2025 року ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, невідбутий термін покарання два роки чотири місяці десять днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 309 КК України,
Військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , 11 травня 2025 року, близько 00 год 00 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з будинку ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що потерпілий за місцем проживання був відсутній, а за його діями ніхто спостерігає, маючи непогашену та не зняту судимість за корисливі злочини, діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом віджиму металевої скоби навісного замка вхідних дверей, незаконно проник до приміщення житлового будинку АДРЕСА_2 , звідки із однієї кімнати таємно викрав грошові кошти у загальній сумі 44000 грн., а з іншої кімнати - револьвер під патрон Флобера "Сафарі 431", калібру 4 мм., вартістю 6050 грн., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 50050 грн.
Крім того, у період із 15 години 10 травня 2025 року по 13 годину 13 травня 2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 перебуваючи в с. Гринівка Старобогородчанської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, маючи непогашену та не зняту судимість за корисливі злочини, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі власника, порушуючи при цьому конституційне право кожного громадянина України на недоторканність житла та іншого володіння, що передбачене ст. 30 Конституції України, шляхом відчинення хвіртки незаконно проник на територію господарства, де в подальшому, шляхом пошкодження дверної рами пластикових дверей, незаконно проник в середину приміщення житлового будинку ОСОБА_6 (в якому фактично проживає ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) за адресою: АДРЕСА_2 , де діючи умисно, з корисливих спонукань, без відома та дозволу власника будинку, провів в ньому незаконний обшук з метою виявлення в середині цінних речей та подальшого незаконного заволодіння чужим майном.
Крім того, вночі з 12 травня 2025 року на 13 травня 2025 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , маючи непогашену та не зняту судимість за корисливі злочини, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, без дозволу власника чи користувача транспортного засобу, не маючи будь-яких (уявних або законних) підстав та прав на користування автомобілем, шляхом пошкодження скла заднього бокового вікна автомобіля зліва, проник у салон автомобіля марки «Chevrolet» моделі «Lacetti NF35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_3 , вартістю 144804,00 грн., законним володільцем якого є ОСОБА_9 , з метою незаконного заволодіння ним, і перебуваючи всередині пошкодив облицювання рульової колонки, протикрадіжне блокування та вимикач стартера автомобіля, а також вирвавши серцевину замка запалювання, та намагався привести в дію двигун автомобіля, однак, цього зробити не зумів з причин, що не залежали від його волі, хоча вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Крім того, ОСОБА_4 маючи непогашену та не зняту судимість за корисливі злочини, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, 13.05.2025, близько 13 год. 30 хв., протиправно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , де без дозволу власника, не маючи ані уявного, ані передбачуваного права, за допомогою невстановленого предмету відчинив двері автомобіля марки «ВАЗ», моделі «111930 СПГ» 2007 року, випуску, р.н. НОМЕР_4 , сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5 , який зберігався під спеціально обладнаним навісом внутрішнього подвір'я домоволодіння, та який перебував у законному користуванні ОСОБА_6 , і, перебуваючи усередині, запустив його двигун, після чого на зазначеному транспортному засобі розпочав рух у напрямку м. Івано-Франківська, спричинивши майнову шкоду законному володільцю транспортного засобу.
Крім того, ОСОБА_4 в порушення вимог Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998 (з наступними змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077, Положення «Про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 (з наступними змінами і доповненнями), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого законодавством дозволу, в період з 22.01.2025 по 13.05.2025, точний час та місце досудовим розслідуванням не установлено, шляхом привласнення знайдених бойових припасів, незаконно придбав за невстановлених слідством обставин 30 військових боєприпасів до вогнепальної нарізної зброї, 5,45 мм - які є військовими патронами центрального бою зі ППЗ (7Н10) кулями, промислового виробництва, помістив їх в праву кишеню своїх штанів, у подальшому носив та зберігав їх при собі до 21 год. 45 хв. 13.05.2025 (часу вилучення їх працівниками поліції).
Крім того, у травні 2025 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення ст. ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною кількістю 3,9374 грама, яка згідно списку 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, після чого незаконно перевозив та зберігав її при собі, а саме у правій кишені штанів, в які був одягнений, для особистого вживання без мети збуту, до 21 год. 45 хв. 13 травня 2025 року (часу вилучення її працівниками поліції).
По справі потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди, заподіяної йому внаслідок вчинення злочину у розмірі 44 000 грн.; потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди, заподіяної їй внаслідок вчинення злочину у розмірі 1659,93 грн.; потерпілою ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди, заподіяної їй внаслідок вчинення злочину у розмірі 6006,56 грн.
Обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 309 КК Українипри обставинах вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись із кваліфікацією вчинених ним діянь. Про вчинене шкодує. Заявлені до нього цивільні позови потерпілих визнає у повному обсязі.
Суд переконався, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинених ним діянь, добровільності та істинності його позиції.
Інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження.
Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, роз'яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, з огляду на викладене, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.
У зв'язку з цим, після роз'яснення всім учасникам процесу наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою, суд обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, допитом потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 дослідженням матеріалів кримінального провадження, щодо долі речових доказів, судових витрат та матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, обвинувачення пред'явлене ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 309 КК України, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.
Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням у житло, вчинене повторно та в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, а також незаконне проведення обшуку житла; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, як закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно; за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане із проникненням у інше сховище; за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу; за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропних речовин у великих розмірахбез мети збуту.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються, тяжкі злочини, нетяжкий злочин та кримінальний проступок.
При цьому враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, характеризується негативно, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебував та не перебуває.
Суд, призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання.
Суд не визнає, як обставину, що пом'якшує покарання повне визнання вини обвинуваченим у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Так сам по собі факт визнання вини обвинуваченим не свідчить про його щире каяття. Суд вважає, що поведінка обвинуваченого не свідчить, що він усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, висловлює щирий жаль з приводу вчиненого та робить висновки для подальшого життя. Суд вважає, що така пом'якшуюча обставина, як щире каяття, яку просив врахувати захисник обвинуваченого, відсутня. При цьому суд враховує, що обвинувачений хоча і визнав цивільні позови потерпілих, матеріальної шкоди їм не відшкодував не виявив щирого каяття під час судового розгляду, оскільки щире каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед має виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
За таких обставин незважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини суд не вбачає, жодних пом'якшуючих покарання обставин.
Суд визнає обставинами, які обтяжують покарання, рецидив та повторність кримінальних правопорушень, а також вчинення кримінальних правопорушень, щодо осіб похилого віку.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією статті, за якою кваліфіковано його діяння, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
З урахуванням наявності невідбутої частини покарання за вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року, суд вважає за необхідне остаточне покарання ОСОБА_4 визначити за сукупністю вироків, частково приєднати не відбуту частину покарання за правилами ч. 1 ст.71 КК України.
Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема "рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження", у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили".
Суд враховує, що різниця між пунктами а) та с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що ці пункти визначають різний правовий характер, різні підстави, різні вимоги до рішення про тримання під вартою.
Пункт а) вимагає лише законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання. Пункт с) вимагає розумної підозри, наявності ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи. Крім того, для затримання за пунктом с) передбачаються спеціальні гарантії частини 3 статті 5 Конвенції. Також гарантії частини 4 статті 5 Конвенції мають дуже обмежене застосування до пункту а).
За правом багатьох країн затримання у очікуванні розгляду апеляції вважається попереднім триманням під вартою і засуджена особа не починає відбувати своє покарання, поки вирок не набере чинності. Однак відмінності між підходами до процедури призначення покарання є відмінності за формою, а не за суттю, якщо розглядати наслідки для зацікавленої особи. Слід вважати, що стаття 5 § 1 а), в якій не зазначається про припустимі форми правового механізму, за яким особа може законно триматися під вартою "після засудження", залишає державам-учасницям свободу вибору в цьому питанні (правова позиція, викладена у рішенні "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заяви N 9562/81 та9818/82, від 02 березня1987 року).
Обвинувачений вважається затриманим "після засудження компетентним судом" у значенні статті 5 § 1 a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ "Ruslan Yakovenko v. Ukraine", заява N 5425/11, від 04 червня2015 року).
Термін "після засудження" не можна тлумачити так, ніби він стосується лише остаточного засудження. Не можна ігнорувати того, що винуватість особи, яка тримається під вартою під час апеляційного або наглядового провадження, вже встановлена в ході судового розгляду, проведеного відповідно до вимог статті 6 (правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ "Wemhoff v. Germany", заява2122/64, від 27 червня1968 року).
Отже, незважаючи на те, що за законодавством України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком, що набрав законної сили, з погляду статті 5 Конвенції воно буде розглядатися як таке, що підпадає під пункт а): законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом.
Відповідно немає необхідності у будь-якому клопотанні при вирішення питання запобіжного заходу на цій стадії, оскільки суд у цьому випадку діє у якості влади, що призначила покарання і забезпечує його виконання, а не вирішує спір між сторонами; немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку: розумна підозра стає неактуальною, оскільки вже є висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, обґрунтованість вироку не потребує періодичного перегляду; обмеження строку дії запобіжного заходу має на меті забезпечити можливість періодичного перегляду тримання під вартою до вироку, у разі винесення обвинувального вироку міркування, які зумовлюють необхідність періодичного перегляду, не мають значення, тому тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання, в той час, як ст. 197 КПК України передбачає не строк тримання під вартою, а строк дії відповідної ухвали, після якого вона втрачає силу, а тому вирок діє протягом строку покарання, якщо не скасований. Обґрунтованість вироку не стосується законності тримання під вартою, навіть у разі його скасування, тримання під вартою на його підставі буде законним, у тому числі з погляду статті 5 Конвенції.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, враховуючи вимоги п. 2ч. 4 ст. 374 КПК України, пункту а) ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, зокрема, рішення "Ruslan Yakovenko v. Ukraine" згідно якої обвинувачений вважається затриманим "після засудження компетентним судом" у значенні пункту а) ст. 5 Конвенції після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню, суд вважає, шо в даний час немає потреби аналізувати питання, необхідні для тримання під вартою до вироку, розумна підозра стає неактуальною, оскільки вже є висновок про винуватість, ризики не мають значення, оскільки відбувається де факто відбування покарання, тримання під вартою на підставі вироку здійснюється для забезпечення його виконання.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, отже, з метою виконання вироку та запобіганню спробам засудженого ухилитися від відбуття покарання, ризик чого значно підвищується в умовах введеного в Україні воєнного стану, застосований йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Враховуючи вимоги ст. ст. 131,132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, можливість внесення застави як альтернативного запобіжного заходу підлягає скасуванню.
При вирішенні цивільного позову суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст. 129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За таких обставин враховуючи, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 є обгрунтованими, заявлені вимоги визнані обвинуваченим ОСОБА_4 суд приходить до висновку, що їх слід задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину у розмірі 44 000 грн., на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину у розмірі 1659,93 грн., на користь потерпілої ОСОБА_9 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину у розмірі 6006,56 грн.
Суд вважає доведеним факт заподіяння протиправними діями ОСОБА_4 матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 в заявлених ними розмірах та повністю погоджується з обґрунтованістю та доведеністю розмірів такої шкоди зважаючи на ту обставину, що цивільні позови потерпілих, щодо розміру матеріальної шкоди, обвинуваченим (цивільним відповідачем) визнано в повному обсязі, що є також підставою для задоволення цивільних позовів.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати на залученню експертів по проведенню судових експертиз під час досудового розслідування, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України покласти на обвинуваченого. ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч.2 ст. 309КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
-за ч. 1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
-за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна;
-за ч.2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без конфіскації майна;
-за ч. 2 ст. 309 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді 6 (шести) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області від 21 березня 2024 року, остаточно визначивши ОСОБА_4 покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання з 13 травня 2025 року, зарахувавши при цьому термін його попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, виходячи із розрахунку у відповідності до вимог ч.5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без змін у виді тримання під вартою у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)». Можливість внесення застави як альтернативного запобіжного заходу скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 - задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду, заподіяну йому внаслідок вчинення злочину у розмірі 44 000 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, заподіяну їй внаслідок вчинення злочину у розмірі 1659,93 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду, заподіяну їй внаслідок вчинення злочину у розмірі 6006,56 грн.
З дня набрання вироком законної сили скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2025 року судова справа №338/635/25.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:
1)транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «111930 СПГ» 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_4 , сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5 , належного на праві приватної власності ОСОБА_6 , повернути останній, як власнику;
2)добровільно виданий та вилучений під час огляду місця події 13 травня 2025 року револьвер під патрон Флобера «Сафарі 431» калібру 4 мм., упакований у спецпакет PSP2043565 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути потерпілому ОСОБА_8 ;
3)транспортний засіб автомобіль марки «Chevrolet» моделі «Lacetti NF35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску, чорного кольору, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_3 , який перебуває на зберіганні у потерпілої ОСОБА_9 , повернути останній як власнику;
4)вилучені 13 травня 2025 року під час огляду місця події: один слід пальця руки, який упаковано у паперовий конверт НПУ; стерильна ватна паличка із змивом із керма автомобіля, упакована у паперовому конверті НПУ, стерильна ватна паличка із змивом із важеля коробки перемикання передач, упакована у паперовому конверті НПУ та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
5)полімерний зіп-пакет всередині якого міститься порошкоподібна речовина білого кольору поміщена до спецпакету PSP1487630 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
6)слід пальця руки, максимальними розмірами 20х14 мм та попередню упаковку, перепаковані у спецпакет Експертної служби МВС України за №400325316 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
7)Наданий потерпілим ОСОБА_8 відеозапис із камер зовнішнього відеоспостереження розміщених на будинку АДРЕСА_2 зроблені 10 травня 2025 року та 11 травня 2025 року - зберігати у матеріалах кримінального провадження;
8)відрізок дактилоплівки чорного кольору зі слідом низу підошви взуття, максимальними розмірами 95х135 мм та попередню упаковку, перепаковані у спецпакет Експертної служби МВС України за №300461404 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
9)5 слідів пальців рук, максимальними розмірами 25х13 мм, 33х18 мм,27х16 мм,24х13 мм, 26х14 мм, слід долоні руки, максимальними розмірами 28х77 мм та попередню упаковку, перепаковані у спецпакет Експертної служби МВС України за №400325315 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
10)3 сліди пальців рук, максимальними розмірами 22х10 мм, 32х12 мм, 17х18 мм та попередню упаковку, перепаковані у спецпакет Експертної служби МВС України за №400325338 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
11)сліди папілярних узорів, максимальними розмірами 31х17 мм, 32х16 мм, 15х10 мм, 36х49 мм, 80х23 мм, 15х11 мм, 19х12 мм та попередню упаковку, перепаковані у спецпакет Експертної служби МВС України за №400325329 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
12)сліди пальців рук, максимальними розмірами 13х17 мм, 9х13 мм, 23х15 мм, а також дактилокарта потерпілого ОСОБА_8 та дактилокарта ОСОБА_4 упаковані у спецпакет Експертної служби МВС України за №400325330 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити;
13)знищити два відрізки дактилоплівки зі слідом низу підошви взуття, максимальними розмірами 75х93 мм та слідом структури матеріалу кросівок чорного кольору з написом «Progress Service», повернути обвинуваченому ОСОБА_4 пару взуття - кросівок сірого з оранжевим кольору на білій підошві із чорним написом «Asics», упаковані у чотири спецпакети Експертної служби МВС України за №300461400 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області;
14)знищити вилучені 11 травня 2025 року під час огляду місця події: три сліди пальців рук та два сліди долонь рук, які упаковано у паперовий конверт НПУ; три слідів пальців рук, упаковані у паперовому конверті НПУ, два фрагменти сліду низу підошви взуття №3 та №4, упаковані у двох окремих паперовому пакетах НПУ, повернути потерпілому ОСОБА_8 картонну коробку від револьвера Флобера «Сафарі 431» калібру 4 мм, упакована у спецпакеті PSP2165527 та зберігається в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта:
- по проведенню судової транспортно-товарознавчої експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/7762-АВ від 13 червня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.;
- по проведенню судової дактилоскопічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/8082-Д від 27 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 00 коп.;
- по проведенню судової дактилоскопічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/8080-Д від 26 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.;
- по проведенню судової дактилоскопічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/8081-Д від 26 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 80 коп.;
- по проведенню судової дактилоскопічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/8079-Д від 26 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.;
- по проведенню судової товарознавчої експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/8329-ТВ від 10 червня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 20 коп.;
- по проведенню судової транспортно-товарознавчої експертизи (висновок №СЕ-19/109-25/8545-АВ від 24 червня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 90 коп.;
- по проведенню судової балістичної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/7660-БЛ від 22 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.;
- по проведенню судової хімічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/7665-НЗПРАН від 22 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.;
- по проведенню судової транспортно-товарознавчої експертизи (висновок №СЕ-19/109-25/7763-АВ від 13 червня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.;
- по проведенню судової дактилоскопічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/7878-Д від 27 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 00 коп.;
- по проведенню судової дактилоскопічної експертизи ( висновок №СЕ-19/109-25/8083-Д від 28 травня 2025 року) у кримінальному провадженні у розмірі 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 40 коп.,
а всього 45 907 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сім) грн. 10 коп.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя