Справа № 183/4033/25
№ 1-кп/183/1717/25
30 вересня 2025 року Дніпропетровська обл.,
м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041350000984 від 26.07.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., громадянин України, маючий середньо-технічну світу, одружений, маючий на утриманні малолітнього сина 2013 року народження, військовослужбовець ЗСУ за мобілізацією, в посаді саперу відділення обладнання пунктів управління 1 інженерного взводу інженерно - дорожньої роти 2 інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрований АДРЕСА_1 та фактично проживаючий, за адресою АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
ОСОБА_4 25 липня 2023 р. близько 17 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Peugeot 406» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_5 , рухався в світлий час доби, по сухому асфальтобетонному покриттю автодороги О041010, що проходить по території Самарівського (Новомосковського) р-ну Дніпропетровської обл. з боку с. Черкаське в напрямку с. Зарічне (Гвардійське), де поблизу електроопори № 53/101/99, водій ОСОБА_4 , порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно - небезпечних наслідків та не виконавши покладені на нього обов'язки як на водія, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, на заокругленні дороги ліворуч відносно напрямку руху автомобіля «Peugeot 406» реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив виїзд за межі проїзної частини праворуч, де відбувся наїзд на бетонну електроопору № 36/142.
В результаті даної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля «Peugeot 406» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинено тілесні ушкодження у виді: тяжкої закритої хребтово-спиномозкової травми із переломами хребців грудного відділу хребта, забоєм спинного мозку з ускладненнями, та закрита травма грудної клітки з забоєм внутрішніх органів, множинні переломи ребер, переломи обох ключиць та крововилив у плевральну порожнину, які в своєму віддаленому клінічному перебігу ускладнились поліграною недостатністю та сепсисом, за ступенем тяжкості мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (згідно п. 2.1.1 а), 2.1.2, 2.1.3 и) к) т), Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.). Між тяжкою закритою хребтово-спинномозковою травмою і закритою травмою грудної клітки, які утворились у ОСОБА_6 в умовах дорожньо - транспортної пригоди 25 липня 2023 року, та настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 існує причинний зв'язок.
Окрім цього, в результаті даної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля «Peugeot 406» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спричинено тілесні ушкодження у виді: закритого перелому 9-го ребра зліва, забійних саден лівої кисті, у своїй сукупності, відносяться до середнього ступеню тяжкості, оскільки зростання кісткових уламків в місці перелому відбувається понад 21-на доба (Згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р.).
Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
ОСОБА_4 пояснив, що їхав з смт. Черкаське в сторону смт. Орлівщина на заокругленні дороги ліворуч на зустріч йому їхав КАМАЗ та обвинувачений злякався, що може зачепити КАМАЗ прийняв правіше та не впорався з керуванням, виїхав з дороги та врізався у стовп. Подія відбулася влітку 2023 р. Обвинувачений керував автомобілем «Peugeot 406». В автомобілі знаходилися два пасажири: ОСОБА_8 , який сидів з переду; Разенков, який сидів ззаду за водієм. Швидкість була 100 км/год. В результаті ДТП ОСОБА_9 отримав забої та перелом ребер. У Резенкова в результаті ДТП був зламаний хребет, численні забої, струс мозку. Резенком помоер через 11 місяців у лікарні від сепсису. Обвинувачений намагався зв'язатися з матір'ю загиблого, але вона не брала слухавку. Лише нещодавно вона вийшла на зв'язок та надала розписку про відсутність в неї претензій до обвинуваченого. Обвинувачений матеріальну шкоду потерпілій не відшкодовував оскільки вона від неї відмовилася.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 ..
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкий злочин.
Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, військовослужбовець, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, раніше не судимий.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, скоєним з необережності, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв'язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 основне покарання за санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі - на строк три роки, яке є необхідними та достатніми покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення (смерть потерпілого) внаслідок порушення Правил дорожнього руху, які допустив обвинувачений, які привалюють над необхідністю виконання обвинуваченим роботи пов'язаною із правом керування транспортним засобом, вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, яке буде справедливим і доцільним, яке відповідає особі винного, тяжкості і обставинам кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд дійшов наступного.
Відповідно положень ч.1 ст.75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, зі змісту ст.75 КК вбачається, що застосування інституту звільнення від відбування покарання допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що, виходячи з тяжкості кримінального правопорушення, даних про особу винного та інших обставин справи, виправлення засудженого є можливим без відбування покарання.
Судом враховується суспільна небезпека і характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності, дані про особу обвинуваченого, відсутність доказів надання обвинуваченим матеріальної допомоги родичам потерпілого, пов'язаної зокрема з похованням.
Отже, за наведених обставин, приймаючи до уваги наслідки протиправних дій обвинуваченого, його поведінку після скоєння ДТП, суд дійшов висновку про не можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Арешт, накладений на речові докази у цьому кримінальному провадженні, слід скасувати, оскільки вказані речові докази не підлягають спеціальній конфіскації, а покарання обвинуваченому призначене без конфіскації майна.
Арешт накладався ухвалою від 28.07.2023 р. слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на транспортний засіб марки Пежо 406, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 .
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку з цим процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Початок строку відбування ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі відраховувати з часу його добровільного з'явлення до установи виконання покарань для відбування покарання, або з часу його затримання в порядку виконання вироку.
Додаткове покарання у виді позбавлення ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами виконувати самостійно.
Строк відбування ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 6058,24 грн. (шість тисяч п'ятдесят вісім грн. двадцять чотири коп).
Арешт, накладений ухвалою від 28.07.2023 р. слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області на транспортний засіб марки Пежо 406, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 - скасувати.
Речовий доказ: транспортний засіб марки Пежо 406, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1