30 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 991/3539/24
провадження № 51-3831 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2025 року,
установила:
Як убачається з матеріалів за касаційною скаргою, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду 23 травня 2024 року постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 21 липня 2025 року залишила без змін, а подану ОСОБА_4 апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_4 , не погодившись із указаними рішеннями, оскаржив їх в касаційному порядку. У поданій скарзі її автор просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 та копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.
Норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 1 КПК).
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках.
Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36). Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на її апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14).
Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котра встановлює перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки за касаційною процедурою. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності.
За положеннями ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Отже, ураховуючи нормативне регулювання, оспорювані ухвали не належать до предмета перевірки касаційного суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Отже, у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Разом із цим у силу статей 434-1, 434-2 КПК рішення про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду приймається виключно після відкриття касаційного провадження, для чого немає правових підстав.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 травня 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3