29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5582/25
провадження № 51-3796 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2025 року,
встановив:
Як убачається із касаційної скарги, доданого до неї копії судового рішення та наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2025 року, на підставі ч. 4 ст. 81 КПК України, заяву ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 у розгляді справи № 991/5582/25 залишено без розгляду.
ОСОБА_4 , не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2025 року(справа № 11-кс/991/464/25), на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2025 року.
ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд рішення суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду як незаконну. При цьому посилається на те, що його зава про відвід судді була розглянута із порушенням КПК України та без його участі. Також апеляційний суд незаконно та необгрунтовано відмовив у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Як убачається з оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу судді Вищого антикорупційного суду, якою залишено без розгляду його заяву про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 у розгляді справи № 991/5582/25.
Так, суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4
Верховний Суд погоджується з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2025 року, однак не з підстав, що зазначені в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, рішення про відмову у відкритті провадження суддя апеляційного суду обґрунтував тим, що оскарження ухвали не передбачено частинами 1, 2 ст. 309 КПК України, якими встановлено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Водночас колегія суддів зазначає, що заяву про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 залишив без розгляду, відповідно до положень ч. 4 ст. 81 КПК України, суддя цього ж суду, а не слідчий суддя, у зв'язку з чим апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, повинен був керуватися положеннями ст. 392 КПК України.
При цьому згідно норм ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Водночас згідно ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що некоректність мотивів постановлення ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки не перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, адже висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 з підстави, що ухвала судді Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2025 року згідно норм ст. 392 КПК України не може бути оскаржена в апеляційному порядку, є правильним.
Враховуючи вищенаведене, твердження ОСОБА_4 щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставної відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу суду, не заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3