24 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 541/3399/24
провадження № 61-4344ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литовченко Роман Вікторович, на рішення Миргородського районного суду Полтавської області
від 8 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 5 березня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Миргородський санаторій «Слава» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити надання соціальних послуг,
4 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литовченко Р. В., сформувала у підсистемі «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 8 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 5 березня 2025 року, яку зареєстровано 7 квітня 2025 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першоїстатті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Такий висновок щодо застосування аналогічних норм Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Судувід 12 листопада 2020 року
у справі № 904/3807/19.
Так, касаційна скарга містить суперечності в частині зазначення підстав касаційного оскарження, оскільки містить посилання на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, проте на обґрунтування вказаної підстави заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
При цьому у касаційній скарзі не зазначено щодо якої конкретно норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної норми права.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, в якій зазначити пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав), та надати докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
4 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала заяву, в якій просить не розглядати її касаційну скаргу.
Відповідно до вимог частини третьої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Отже, заявник не позбавлена процесуального права на відкликання касаційної скарги у визначений законом строк, та може ним скористатися шляхом подання клопотання відповідного змісту.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Литовченко Роман Вікторович, на рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 8 січня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 5 березня 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Суддя С. О. Карпенко