29 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 202/3829/16-ц
провадження № 61-14114св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського Миколи Юрійовича, Дніпропетровська міська рада;
особа, яка подала апеляційну скаргу - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня
2024 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (далі - ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»), Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського Миколи Юрійовича (далі - КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М. Ю.), Дніпропетровської міської ради про визнання об'єкта нерухомості таким, що переданий у власність територіальної громади, визнання права особи на приватизацію та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що через протиправну бездіяльність працівників вказаного комунального підприємства інформація про право комунальної власності на цей об'єкт нерухомості не була внесена до Державного реєстру права власності.
Вважає, що такими діями відповідачів вона була позбавлена можливості реалізувати своє право на приватизацію житла у гуртожитку, в якому вона проживає більше п'яти років на законних підставах.
Посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 , належить до числа об'єктів, які підлягають приватизації, а вона є суб'єктом приватизації просила суд:
- визнати квартиру № 9 у гуртожитку такою, що фактично була передана ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та належить до числа об'єктів приватизації;
- визнати її право на приватизацію квартири № 9 у зазначеному гуртожитку та для подальшої державної реєстрації її права у Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
- визнати за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Справа переглядалась судами неодноразово.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , такою, що фактично була передана ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська та належить до числа об'єктів приватизації.
Визнано право ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Визнано право приватної власності ОСОБА_1 для подальшої державної реєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка розташована на четвертому поверсі та має загальну площу 24,9 кв. м, житлову площу 11,9 кв. м, та складається з: 1 - коридор, загальною площею 3,4 кв. м;
2 - кладова, загальною площею 1,5 кв. м; 3 - житлова, загальною площею 11,9 кв. м; 4 - кухня, загальною площею 5,4 кв. м; 5 - санвузол, загальною площею 2,7 кв. м.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М. Ю, Дніпропетровської міської ради про визнання об'єкта нерухомості таким, що переданий у власність територіальної громади, визнання права особи на приватизацію та визнання права власності.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2023 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року поновлено першому заступнику прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради строк на апеляційне оскарження заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у вказаній справі. Зупинено дію заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року до закінчення апеляційного провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Садиленком О.Л., задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, а зазначив про те, що перш ніж вирішувати питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду слід було звернути увагу на те, що скаргу подано прокурором в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, тому суду в обов'язковому порядку слід було вирішити питання доведеності прокурором підстав такого представництва та відповідного обґрунтування. Тому Верховний Суд прийнявдоводи заявника про те, що саме міська рада уповноважена представляти інтереси територіальної громади, а не створений нею виконавчий орган - Департамент житлового господарства міської ради.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня
2016 року закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в апеляційній скарзі від
27 червня 2019 року відсутнє жодне обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави саме в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що інтерес територіальної громади м. Дніпра у даній справі представляє Дніпровська міська рада, яка була залучена учасником справи, і яка судове рішення не оскаржувала.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що міська рада уповноважена представляти інтереси територіальної громади, а не створені нею виконавчі органи, а тому апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М. Ю., Дніпропетровської міської ради про визнання об'єкта нерухомості таким, що переданий у власність територіальної громади, визнання права особи на приватизацію та визнання права власності підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 жовтня 2024 року через підсистему Електронний Суд Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 23 жовтня 2024 року справу передано для розгляду колегії суддів:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач) та суддів, які входять до складу колегії:
Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року задоволено заяву про самовідвід колегії суддів, касаційну скаргу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2024 року суддею-доповідачем у справі визначений Гулейков І. Ю. та судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року заяву про самовідвід судді Гулейкова І. Ю. задоволено, касаційну скаргу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2024 року суддею-доповідачем у справі визначений Лідовець Р. А. та судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року задоволено заяву про самовідвід судді Лідовця Р. А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 листопада 2024 року суддею-доповідачем у справі визначений суддя Осіян О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, а саме застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц,
від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 17 липня 2020 року у справі № 712/8916/17,
від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13,
від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19, від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17, від 05 жовтня 2020 року у справі № 910/9254/18,
від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 761/23880/15-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
28 жовтня 2024 року та 11 листопада 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 - адвокат Садиленко О. Л. подав до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі № 202/3829/16, які мотивовано тим, що ціна позову у зазначеній справі становить 75 939 грн, що не перевищує двісті п'ятдесят прожиткових мінімуми для працездатних осіб, а тому з огляду на пункт другий частини третьої статті 389 ЦПК України заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року не підлягає касаційному оскарженню.
Судом не беруться до уваги, доводи, наведені у поданих запереченнях, щодо відсутності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 389 цього України, оскільки справа № 202/3829/16-ц не визнавалася малозначною судом та не розглядалась у порядку спрощеного провадження.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
17 грудня 2024 року справа № 202/3829/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратуримотивована тим, що судом не залучено до участі у справі Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, який здійснює приватизацію житла на території міста Дніпра.
Вважає, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор детально зазначив причини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження як прокурором, так і органом місцевого самоврядування та виконавчого органу місцевого самоврядування, які є органами уповноваженими здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, та відповідно навів підстави визначені процесуальним законом для їх поновлення.
Вважає, що закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції не зазначивши жодної підстави визначеної чинним цивільним процесуальним законом, зазначив про те, що орган місцевого самоврядування та його виконавчий орган не можуть бути залучені до участі в одному судовому провадженні.
Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про те, що зазначене рішення суду не могло бути оскаржене Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради як особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Зауважує, що хибним є висновок суду про відсутність необхідності залучення до участі у справі органу приватизації, за умови залучення до участі у справі органу місцевого самоврядування.
Вважає, що норми цивільного процесуального законодавства не містять вимог, які б обмежували можливість залучення в якості відповідача у спорах про визнання права на приватизацію житлового фонду, органу місцевого самоврядування, як власника майна, так і органу приватизації, створеного відповідним органом місцевого самоврядування, який наділений визначеними Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про місцеве самоврядування в Україні» специфічними, властивими виключно йому повноваженнями в сфері приватизації кімнат у гуртожитку.
Апеляційна скарга підписана прокурором, яким належним чином обґрунтовано в апеляційній скарзі та поясненнях, поданих на адресу суду апеляційної інстанції, право на звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, який є органом, що протиправно не залучений до участі у справі в якості відповідача, прокурор не подавав до суду клопотання про закриття апеляційного провадження.
Вважає, що у суду апеляційної інстанції відсутні, визначені статтею 362 ЦПК України, підстави для закриття апеляційного провадження, перелік яких є виключним.
Вважає, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2024 року винесена з неправильним застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, та підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Садиленко О. Л., подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить закрити касаційне провадження, а у випадку відмови у задоволенні клопотання - відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Статтею 172 ЦК України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Частиною другою статті 327 ЦК України встановлено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування».
Частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно із положеннями частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Відповідно до частин першої та третьої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами».
Згідно із частинам першою, другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом, заявою або скаргою повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
В рішенні Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08 квітня 1999 року у справі №3-рп/99, визначено поняття «інтереси держави», оскільки державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов (заява, скарга), у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».
Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, заявою або скаргою. Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.
Правом на апеляційне оскарження судових рішень з перевірки законності і обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, наділені, зокрема: особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або про їх обов'язки. Отже, за загальним правилом, у цих осіб відсутні правові підстави для апеляційного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов'язки). Однак разом з цим, особи, які не брали участь у справі, можуть оскаржити ухвалу суду лише у випадках, якщо відповідно до неї їх зобов'язано вчинити певні дії або утриматися від них, і це порушує права або інтереси цієї особи. Тобто, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Вказані норми процесуального закону встановлюють порядок та спосіб апеляційного оскарження судового рішення, який можливий у тому разі, коли суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що в апеляційній скарзі від 27 червня 2019 року відсутнє жодне обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави саме в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради. Інтерес територіальної громади м. Дніпра у даній справі представляє Дніпровська міська рада, яка була залучена учасником справи, і яка судове рішення не оскаржувала.В той час коли апеляційна скарга першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради була повернута скаржнику.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на те, що постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу направлено до суду апеляційної інстанції і надано вказівки, які обов'язкові до виконання.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду (стаття 417 ЦПК України), надав правову оцінку поданим сторонами доказам і зробив висновки про те, що міська рада уповноважена представляти інтереси територіальної громади, а не створені нею виконавчі органи, а тому апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М.Ю., Дніпропетровської міської ради про визнання об'єкта нерухомості таким, що переданий у власність територіальної громади, визнання права особи на приватизацію та визнання права власності підлягає закриттю.
Такі висновки суду не суперечать встановленим обставинам у справі, міська рада уповноважена представляти інтереси територіальної громади, а не створені нею виконавчі органи, а тому закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу подано прокуратурою в інтересах Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, тоді як міська рада брала участь у справі, чим самостійно забезпечувала права відповідної територіальної громади. Немає обґрунтованих підстав для представництва в даній справі інтересів Департаменту житлового господарства саме прокуратурою, з урахуванням здійснення представництва в суді першої інстанції інтересів відповідної територіальної громади міською радою, а тому закриття апеляційного провадження відповідає вимогам пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 17 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13, від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19, від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17, від 05 жовтня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 761/23880/15-ц, від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21є безпідставними, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, а порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури, залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара