22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 212/10982/24
провадження № 61-11335ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного
суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго»
про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (далі - АТ «Херсонобленерго») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві, в розмірі 605 600,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Херсонобленерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду
в розмірі 350 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб, військового збору та інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
02 вересня 2025 року АТ «Херсонобленерго», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року
у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня
2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року
і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи
на виробництві, в розмірі 605 600,00 грн, тому ціна позову в цій справі станом
на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами в) та г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення
у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявника у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для АТ «Херсонобленерго», яке подає касаційну скаргу (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Доводи скарги про те, що справа має виняткове значення, фактично зводяться
до необхідності переоцінки доказів та пов'язані з незгодою АТ «Херсонобленерго» з ухваленими судовим рішеннями.
У справі, що має виняткове значення для її учасника, та яка може бути допущена до розгляду Верховним Судом у касаційному порядку з метою перегляду судового рішення, мають бути допущені судом першої інстанції порушення закону,
які не були усунені судом апеляційної інстанції, або одночасно допущені судом першої та апеляційної інстанцій порушення закону. Водночас має відбуватися порушення питань факту і права згідно з чинним законодавством України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотриматися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня,
що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Також особа, яка подає касаційну скаргу у малозначній справі, зобов'язана надати докази та навести доводи на обґрунтування наявності обставин, що є підставою для допуску судового рішення у його справі до перегляду Верховним Судом.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункт «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Під час вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного
або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг
та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи;
чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені представником заявника обставини не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції відніс цю справу до малозначних справ помилково.
З огляду на викладене, заявник не обґрунтував необхідність відкриття касаційного провадження у справі, судові рішення в якій не підлягають касаційному оскарженню.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову,
складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства
й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки АТ «Херсонобленерго» оскаржило судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонобленерго» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонобленерго» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина
на виробництві, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська